А писанка – лемківська!

0213
А писанка – лемківська! ― Новини культури України  - Медіа-портал "Культура"

Велике писанкове свято упродовж трьох днів тривало у приміщенні Українського католицького університету, у дитячій школі народних мистецтв Сихівського району та в Музеї народної архітектури і побуту «Шевченківський гай».

До Львова приїхали майстри і майстрині писанкарства з різних куточків України, і саме ті, які мають стосунок до такого цікавого етносу, як лемки. Цей етнос до 40–50-их років минулого століття населяв Карпати (обидва схили Східних Бекскидів між ріками Сяном і Дунайцем) у межах теперішньої Польщі, а також північний захід: від ріки Уж на Закарпатті до річки Попрад у Словаччині. А лемки вони тому, що часто у своїй розмові використовують слово «лем», що значить «тільки», «лише»… У 1943–1946 роках дві третини лемків (95 тисяч!) були виселені на територію УРСР, а решту трохи пізніше переселили на північно-західні землі Польщі… Нині лемки проживають в різних куточках України і намагаються підтримувати свої традиції, мову, культуру.

«Коли ми вперше поїхали на Всеукраїнський фестиваль писанки до Києва, то наша майстриня Марія Янко із дітьми зайняла там перше місце, – каже директор дитячої школи народних мистецтв Галина Вихованська. – Ми побачили, що лемківська писанка маловідома в Україні, і почали її популяризувати. У нас більше знають гуцульську писанку, бойківську, покутську, а от лемківську – мало, бо ці люди були виселені зі своїх прабатьківських земель. Я теж лемкиня за походженням, мої батьки родом із сіл Прусік і Сянічок біля Сянока, їх переселили у 1946 році… Маю генетичну прив’язку до цієї традиції».

Лемківська писанка пишеться воском – технікою «від краплі»: тягнеться крапля воску, а від неї формується орнамент. Обов’язковими елементами є сонце, колоски і все, що пов’язане з хлібом. Є ластівки, жайворонки, рибки і різні символи, які мають певне значення, побажання кращої долі, доброго урожаю на весь наступний рік. Про це майстрині-писанкарки зі Львова, Києва, Тернополя, із різних районів цих областей – розповідали під час писанкового свята і показували, як візерунки нанести на яйце.

Урочисте відкриття заходу відбулося в УКУ за участю молодшого хору школи «Дударик» та поета Богдана Пастуха, який виконав моновиставу «Світлом душі освяти». З цією моновиставою він дебютував на Першому міжнародному українському фестивалі Західної і Північної Америки, а також виступав у Краматорську та Авдіївці.

Другий день фестивалю-конкурсу лемківської писанки відбувався у дитячій школі народних мистецтв. Там же пройшов круглий стіл «Лемки в етнокультурному просторі України». А третього дня всі учасники заходу, гості та й тутешні лемки зібралися у лемківській церкві на богослужіння. Поруч із церквою – лемківська хата 1944 року, яку привезли з села Люта Великоберезнянського району Закарпатської області. І цей своєрідний лемківський куточок «Шевченківського гаю» обрамлює стежка Богдана-Ігоря Антонича – пішохідна доріжка з дерев’яними скульптурами – поетичними героями цього цікавого українського поета, який народився на Лемківщині.

У лемківській хаті два роки тому вирішили створити Музей лемківської писанки, бо їх назбиралося чимало, адже такий фестиваль-конкурс триває уже дев’ять років поспіль. Цьогорічні писанки переможців теж займуть своє почесне місце в експозиції, а частина з них разом з іншими великодніми дарунками поїде до наших воїнів на Схід.

Надія ПАСТЕРНАК, "Культура і життя"

Фото Йосипа МАРУХНЯКА



Попередня публікація розділу Гумор та карикатура у Полтавському художньому музеї
Наступна публікація розділу «Карпатський мотив»

Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар