Курбасівська епоха інноваційного кінотеатру

0689
Курбасівська епоха інноваційного кінотеатру  ― Новини культури України  - Медіа-портал "Культура"

У рамках мистецького проекту «Курбас у Києві» відбулась подія, котра зібрала шанувальників кіно й театру і стала відкриттям ще однієї неординарної та цікавої сторінки у творчому бутті людини, яка все життя сповідувала не лише вільнодумство, але й теорію вічного творчого пошуку, глибоко усвідомлюючи всю безкінечність цього процесу і навіть майбутнє. Тож тема лекційного та дискусійного клубу шанувальників Леся Курбаса стосувалась кінотеатральної сторінки біографії митця, кіно на екранах Києва у 1920-их роках та використання нових медіа та кіно у театрі.

Нині вже звичною й у світі, й для українського театру зокрема, стала практика використання режисерами кінопродукції, яка імплементується в загальний режисерський контекст та органічно доповнює театральне дійство в тих його сегментах, що стосуються конкретної документальної подачі фактів чи навіть посилення емоцій, які може передати актор глядачеві, але не завжди в силі. Хоча про Курбасівську режисуру якось і не згадується як про факт недостатності передавання емоцій від актора до публіки, бо це було завжди особливо. Принаймні так про «Курбасівщину» згадується нині.

Із цікавої лекції Олега-Сидора Гібелінди «Про кіно у Києві за часів Курбаса» всі присутні дізнались про особисте ставлення Леся Курбаса до інноваційних ідей щодо введення кінодокументалістики в театральні постановки минулого. А ще цікаво: з документальних джерел відомо, що в 1910–20-і роки лише в Києві працювало 30 кінотеатрів (порівняно з Європою: в Берліні – понад 300, в Парижі – 900), але ж… Кіно у той час тріумфальною ходою завойовувало світ, і Україна не пасла задніх, бо одним із перших новаторів у цій сфері став Лесь Курбас, котрий 1928 року зняв свого «Джіммі Хіггінса», у ролі якого показав Амвросія Бучму.

Як режисер – Курбас дуже ревнував театр до кіно, адже у цю сферу – в гонитві за більшою популярністю – перейшли його найкращі актори. Але Джіммі став піонером саме в процесі поєднання кіно і театру, хоча Лесь Курбас використовував такі режисерські прийоми частіше – як змогу завоювати увагу публіки під час змін декорації. І про це ще детальніше розповіла режисера Вірляна Ткач у своїй доповіді «Як Курбас ужив кіно у своїх виставах».

А от третя доповідачка – Ольга Данилюк, кандидат наук у сфері західноєвропейського театру, – приїхала на це зібрання з Лондона, де напередодні мала змогу подивитися сучасний варіант театрально-кіношного дійства з усіма атрибутами сучасного використання потуг медіа в театральній постановці. Продемонстровані епізоди вистави, яку вона дивилась, дають повну уяву про те, як цей процес, тобто ідея поєднання кіно і театру, реалізується у наш час. І все це стосувалося постановки за творами Шекспіра, яка дуже успішна у світі. На її думку, вистава є зразком найвищого пілотажу сучасної режисури, адже дозволяє публіці жити і навіть підсвідомо бути учасниками дійства, що відбувається в антуражі, схожому на робочу студію телевізійних новин. При цьому глядачі не стомлюються і не відволікаються від Шекспірівських тем і думок та постійно перебувають у стані передчуття несподіваного повороту подій та їх режисерського втілення.

І вся ця сучасна еклектично-інноваційна тема в розвитку театрального мистецтва є лише усвідомленням необхідності реагувати на виклики, які ставить перед людиною, зокрема митцем, час і технічний прогрес. Адже глядач сприймає театр не завжди як казку, і він не повинен бути рабом ностальгійних переживань за минулим.

Леся Самійленко, «Культура і життя»



Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар