Лірична сповідь покоління

04426
Лірична сповідь покоління

Вірш киянки Анастасії Дмитрук «Никогда мы не будем братьями» позаминулого року підірвав Інтернет і нині продовжує збирати повні зали. Він, поза сумнівом, докорінно вплинув як на українське суспільство в цілому, так і на кожну окрему людину зокрема. А ще він став своєрідним «цивілізаційним барометром»: одних окрилює, інших – розлючує, але байдужим не залишає нікого.

Здається, що для кожного поета є універсальний критерій «відомості» − це впізнаваність його творів (чи хоча б якогось одного) багатьма, чи майже всіма людьми. Із часом таких поетів називають «класиками», «геніями», «світочами» тощо. Але це з часом. Поки вони просто «відомі».
У Анастасії Дмитрук, яку вже називають «найпопулярнішою поетесою сучасності», на моє глибоке переконання, ще дуже великий творчий потенціал. У цьому пересвідчився кожен, хто відвідав хоча б один її поетичний вечір або просто слідкує за її творчістю в Інтернеті.
2 лютого поетеса зібрала шанувальників свого таланту на малій сцені Палацу «Україна». Поетична вистава Віталія Малахова «Світлом будь», за участю акторів «Театру на Подолі» В’ячеслава Довженка та Валентина Бойка, власне авторки, а також бандуриста Тараса Яницького, чи не після кожного вірша переривалася гучними оплесками і оваціями. Режисеру вдалося в поезіях Анастасії Дмитрук показати на сцені історію почуттів нашого покоління. Покоління, яке виросло в незалежній Україні, яке загартувалося двома Майданами і яке прийняло на себе найтяжчий удар від «сусіда-загарбника».
На вустах поетеси і чоловіків-акторів відчувався пульс нашого столичного життя – спочатку безшабашно-драйвового, а потім трагічно-жертовного, яке міцно переплетене червоною ниткою щирого кохання і любові до рідної землі.
Вистава «Світлом будь» побудована як сповідь авторки. Вона розповіла і про своє перше кохання, і про те, як стала «головним літературним ворогом Росії», і про те, як їй довелося «писати листи самій собі»… І ще про багато деталей, які можна було відчути тільки серцем.
Годинна постановка минула «на одному диханні», проте залишила відчуття «трьох крапок» − непереборного очікування продовження історії життя «воїнів світла», про яких пише Анастасія Дмитрук. Переконаний, що в її творчості все попереду: життя триває, війна обов’язково закінчиться перемогою, а нові поезії будуть присвячені найчистішим почуттям на Землі. І серед них ще чимало таких, які цитуватимуть, відтворюватимуть у музиці та які матимуть сотні римованих відповідей та переспівів…

Ще раз виставу «Світлом будь» на малій сцені Палацу "Україна" покажуть 15 березня.


Євген Букет
Фоторобота Романа Ратушного



Попередня публікація розділу Ошібана – пошук гармонії
Наступна публікація розділу Фабрика дитячих фантазій

Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар