Мама сказала «Ні»

01725
Мама сказала «Ні»

Двох рідних людей роз'єднує щось більше, ніж стіна. Власне, перше речення - це не просто заспів для подальшого тексту на тему прем'єри Київського академічного Молодого театру «Це все вона» (режисер Влада Бєлозоренко). Репліка про стіну - то авторська ремарка білоруського драматурга Андрія Іванова. Він і написав цю «п'єсу для читання» (так зазначив «жанр»), розгорнувши обійми для двох самотніх сердець - матері та сина.
Вони живуть в одній квартирі, але в різних кімнатах, а насправді - у різних світах. Мати (актриса Римма Зюбіна) пригнічена побутом, неспокійним минулим, передчуттям тривожного майбуття. Син (актор Олег Коркушко), згорбившись над комп'ютером, живе у віртуальних мареннях, вигаданих сюжетах. Обоє вибудовують стіну відчуження, все далі й далі дистанціюючись одне від одного.
ВІН
Він - це не просто безіменний хлопчисько. У нього є ім'я... Мати іноді кричить: «Костя, а подивись- но, кого я принесла, хто хоче з тобою познайомитись!» Утім, син давно не радіє подарункам матусі. Хоч би як голосно не співала подарована пташка у клітці. Адже у такій безрадісній відчуженості закамуфльований не лише складний перехідний вік, а й певні само- визначені координати того світу, у якому Він хоче жити.
Це світ без кордонів, без матері («Вона померла», - бреше повсякчас хлопчина), без минулого, без батька. Це світ його іноді цинічних вигадок, зухвалого споглядання. Це зона його внутрішньої тривоги та неспокою, яка наглухо закрита для сторонніх відвідувачів.
Актор Олег Коркушко у виставі Влади Бєлозоренко і грає такого собі «стороннього» дорослого малюка, який майже всіх інших у реальному світі також сприймає як сторонніх. Режисер і актор вправно вибудовують цей непростий конфлікт - сторонній проти сторонніх. Віртуальне супроти реального. Актор вдається до хитких психологічних ескапад. Він викликає у глядачів то співчуття, то огиду; то симпатію, то суцільне розчарування.
У душі цього не такого вже й дивного хлопчика живуть свої демони. І річ у тому, що він не хоче з ними розлучатися. Актор Олег Коркушко грає не драму підлітка (наполягаючи на вікових особливостях свого героя), а маленьку трагедію саме стороннього - віртуала, який хитається нібито в космосі, у невагомості, який заперечує земне тяжіння, але до неба ніяк не долетить. Тому, розкриваючи фінал вистави, можна передбачити, що він каменюкою полетить з вікна на асфальт.
ВОНА
А Вона все розуміє. Майже все розуміє. І в ній також повсякчас змагаються свої демони. Один із них - материнська одержимість. Інший - жіноча невлаштованість. Її хиткий шлях до порозуміння з сином зовні передбачає нібито милу гру. А насправді - жорстоку провокацію.
Провокуючи сина на відвертість (удавши з себе віртуального фантома на прізвисько Тоффі), саме Вона, мати, провокує також і саму себе на досить відверту безжалісну розмову з сином, якого насправді не знає. А він, виявляється, здатен любити, співчувати, терпіти.
Дивна парабола - у віртуальному світі, як з'ясувалося, може бути більше чуттєвості й кохання, ніж у світі реальному - захаращеному посудом, побутовими негараздами, непотрібними телефонними дзвінками.
Отже, історія матері, яку зіграла чудова актриса Римма Зюбіна, - це подвійна провокація. «Провокація в провокації». Намагаючись вивести на чисту воду дитину, вона мимоволі проводить експеримент і над собою.
Чи здатна жінка почути того, хто говорить пошепки?
Чи здатна утримати хиткий баланс між материнською одержимістю і материнською терпимістю?
Актрисі доводиться існувати на Камерній сцені Молодого театру у двох вимірах - реальна мати і віртуальна подружка сина (Тоф- фі). Чудово, що для актриси немає бар'єрів між віртуальністю та реальністю, адже в кожному просторі вона органічна. Її не лякають ні вікові метаморфози, ні небезпечні внутрішні гойдалки, які пропонує у своїй п'єсі білоруський драматург.
Власне, тема матері у цій сценічній історії - це тема поразки й одночасно маленької перемоги. Поразки у власній грі, яка призвела до трагедії. І перемоги над своїми сумнівами: адже її син, її Костя - все-таки рідний, ніжний, єдиний. Нехай він такий лише у віртуальному світі, але ще не відомо, який із двох світів - справжній...
ВОНИ
Драматург Андрій Іванов живе у Мінську, пише п'єси, кіносценарії, має різні нагороди. Його «радіоп'єса» на двох «Це все вона», як виявилося, може бути не тільки виразно прочитана, але й об'ємно прожита.
Режисер Влада Бєлозоренко раніше ставила вистави у Херсоні і в столичних «Золотих Воротах». «Це все вона» - її дебют на сцені Молодого театру. Дебют вдалий. Про виставу активно пишуть у соцмережах, її жваво обговорюють матері й сини. А це означає, що діалог рідних людей і діалог поколінь, який загострила у своїй постановці молода режисерка, стосується кожного: і реалістів, і віртуалів. І батьків, і дітей.

Віталій СМІЛЯНСЬКИЙ , «Театрально-концертний Київ»
Фото Віоли СОКОЛАН
На фото: Мати - Римма Зюбіна, Син - Олег Коркушко



Попередня публікація розділу 75 чи майже 90?
Наступна публікація розділу Підкорити сцену – це свято

Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар