Мистецький фронт Анатолія Гнатюка

0723
Мистецький фронт Анатолія Гнатюка ― Новини культури України  - Медіа-портал "Культура"

У Конгрес-холі на Львівській площі столиці відбулася концерт-вистава народного артиста України Анатолія Гнатюка «Червону троянду дарую тобі», в якому взяв участь Академічний ансамбль пісні і танцю Державної прикордонної служби України. До цього концерту А. Гнатюк йшов 20 років.

— Розкажіть будь-ласка, з чого починалася Ваша концертна діяльність.

— Мій викладач у виші, який тоді називався Київський державний театральний інститут ім. І. Карпенка-Карого, Олександр Михайлов говорив, що я буду обов’язково виступати на сцені як співак. Я вдячний за його школу, за те, що він побачив у мені співака і допоміг здійснити мої мрії.

1996 року мій брат – народний артист України Микола Гнатюк запропонував разом виконати пісню «Ой, смереко». Наш спільний виступ мав успіх, а пісня стала популярною. Після цього було чимало виступів як сольних, так і колективних. Але хотілося підготувати програму, де б звучала не лише пісня, а щоб це був театралізований, сценічний концерт. До того ж мріяв виступити разом із симфонічним оркестром. Такий виступ – висока честь для будь-якого виконавця.

Частково мрію вдалося втілити в життя під час вистави-концерту «Український романс. Ностальгія», що була представлена в репертуарі Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка. У супроводі оркестру театру (головний диригент заслужений артист України Володимир Гданський) лунали українські класичні та сучасні романси. Я у виставі грав роль начальника станції і виконував кілька пісень.

Хотів би подякувати хормейстерові нашого театру, заслуженому артистку України Анатолію Навроцькому. У нього велика школа виховання солістів. Свого часу він виступав у відомому ансамблі «Кобза». Звертаюся до нього як вчителя, він мені дуже допомагає вже багато років.

— А хто допоміг підготувати виставу-концерт «Червону троянду дарую тобі»?

— Доля звела мене з художнім керівником Академічного ансамблю пісні і танцю Державної прикордонної служби України, заслуженим діячем мистецтв України Геннадієм Синьоком. Я розповів пану Геннадію про свою мрію і він сказав, що ансамбль хотів би попрацювати над такою програмою.

Разом з глядачами ми розмірковуємо про радість і сум, про зустрічі і розтавання, про те, що сьогодні відбувається у нашій країні. Концерт-вистава складається з кількох блоків. Одне з центральних місць посідає соціальна тематика. Звучать теми «розстріляного відродження», героїзм наших воїнів, які боронять Україну на сході, твори про січових стрільців, ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Пісні чергуються з монологами, що плавно переходять з одного в інше.

Поставив цю програму відомий український режисер, народний артист України Дмитро Чирипюк. Вийшов не просто концерт, а театралізоване дійство – моно-вистава. Це наша спільна робота з режисером, музикантами оркестру і талановитим балетом.

— Які твори були представлені у концерті-виставі?

— Не обійшлося без хітів. Завдяки оркестру і балету під час виконання пісні «Троянди на пероні» створюється атмосфера вокзалу. Весела пісенька «Качечка» допомогла згадати мюзикл «Містер Сковорода». А «Смереку» я виконував разом із глядачами. До того ж на завершення концерту глядачі під цю пісню почали навіть танцювати. Звучали нові твори: «Мої рідні» муз. Ореста Криси, сл. Володимира Цибулька, «Чарівна квітка» муз. Юрія Васильківського, сл. Володимира Буги, «Пісня Остапа Бендера» на музику Максима Шоренкова та інші.

Я намагався у цьому театралізованому дійстві приділити увагу пластиці. Багато  танців як сольних, так і з артистами балету. Допомогла їх підготувати балетмейстер Ансамблю, заслужена артистка України Лілія Черноус.

— Як довго тривала підготовка концерту-вистави?

—  Півроку. Вперше ми з нею виступили у листопаді минулого року в Центральному клінічному шпиталі Державної прикордонної служби України. Це був важливий екзамен, адже серед наших перших глядачів були воїни АТО. Виступ сприйняли дуже добре і це надихнуло далі працювати над удосконаленням програми «Червону троянду дарую тобі». Дуже хвилювалися як сприйме глядач концерти у Центрі культури і мистецтв СБУ та Конгрес-холі. Зали були переповнені, а з глядацької реакції зрозуміли, що наш виступ знайшов відгук у їхніх душах і серцях.

— Напевне не випадково всі номери програми українськомовні?

— Звичайно. І не лише цієї програми. Коли мене запрошують до участі в якійсь театральній антрепризі чи до зйомок у кіно, перше питання, що я задаю, якою мовою говоритиме мій персонаж. Якщо російською, то відразу відмовляюся. У кожного з нас свій фронт. Не потрібно забувати, що наші українські хлопці віддають на сході своє життя за те, аби ми тут могли творити українською мовою.

— Маєте плани щодо подальшої концертної діяльності?

— Нас вже запросили з цією програмою до Чернівців і Золотоноші. У червні збираємося відвідати Мюнхен (Німеччина). А взагалі хотілося б об’їздити з нею всю Україну. А в подальшій перспективі – створення нових концертів-вистав.

Спілкувався Едуард ОВЧАРЕНКО

Фото Валерія Олейника



Попередня публікація розділу Увірувати в святість Перемоги
Наступна публікація розділу Ініціатива і допомога ветеранам АТО

Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар