Ой, летіли дикі гуси...

01988
Ой, летіли дикі гуси...

Ой, летіли дикі гуси цієї весни з теплих країв… та й вирішили приземлитися в Київському академічному театрі ляльок. «Гуси-лебеді» – так називається прем’єра, режисером якої став «залітний» для цього театру, проте добре відомий своїми оригінальними постановками в Київському муніципальному театрі ляльок Михайло Урицький. Цьогоріч у нього своєрідний ювілей – 20 років роботи в лялькових театрах, протягом яких він створив чимало спектаклів, що були поставлені не тільки в Києві. (Крім того, пан Михайло є викладачем Національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого та віце-президентом Українського Центру Міжнародної Спілки Діячів Театру Ляльок «UNIMA-Україна».)

Щодо новоспеченої прем’єри можна сміливо сказати так: у належному місці у належний час зійшлися для спільної праці належні люди – неординарний режисер, талановитий художник, цікавий автор і працелюбні, обдаровані актори. А результатом виявилася стильна нетрафаретна українська казка, з якої добряче струсили пил «шароварщини».

П’єсу за мотивами української народної казки написала актриса цього театру – Галина Гусарова. Авторка дещо змінила сюжет: прибрала вже трохи «заїжджену» Бабу Ягу, зробивши лідером «темних сил» Ватажка зграї гусей, а також дописала образ Дідуся-лісовичка, який стає у пригоді Оленці, коли дівчинка вирушає на пошуки братика. Сам текст настільки пересипаний вдало підібраними народними приказками та прислів’ями, що вистава, наче довідник-путівник, навчає малого глядача безкорисливо творити добро, допомагати й слухатися старших, любити й берегти рідних.

Пан Урицький вважає, що «70 % успіху лялькової вистави – це робота талановитого художника». Вистава «Гуси-лебеді» яскраво підтверджує гіпотезу режисера: Микола Данько створив стильне образно-символічне художнє рішення сценічного простору в синьо-білій гамі, центром якого стало мобільне багатофункціональне дерево (як символ життя, продовження роду) і два кола (більше уособлює небесне, потойбічне життя, менше – земне, буденне). Окрім того, що дерево є звичайною яблунькою (за сюжетом казки), воно перетворюється то на дитячу гойдалку, то на будиночок героїв, то на пагорби й ліс, то на гирло річки, і навіть на очі Ватажка лебедів та зграю гусей у польоті. За основу взяті вертепні ляльки, з якими актори працюють живим планом. Загалом візуально казка нагадує вишитий синіми й білими нитками рушник із домотканого полотна, схожий на маленьке гірське джерело, що стікає в долину. До речі, персонаж вистави – Річка – створена саме з такого вузького відрізку білої тканини, що при блакитному освітленні немов оживає в руках акторів. Саме Річка, якою магічним чином плив кораблик, а також лупата старенька Пічка, що чхала-диміла, наче справжня, викликали найбільше захоплення в дітей.

Своєрідною «мережкою» вистави-рушника є музичне оформлення, вдало підібране режисером та автором п’єси з народних і сучасних українських пісень і мотивів. Хочеться також зауважити, що всіх героїв казки «Гуси-лебеді», яких за сюжетом більше десяти, філігранно й різнохарактерно виконують лише дві актриси (в одному складі – Галина Гусарова та Вікторія Огородня, в іншому – Ольга Разуванова та Анжеліка Ісаєнкова), котрі не тільки з ляльками та наживо працюють, а й за відкритим принципом досить моторно змінюють-переставляють увесь реквізит і декорації протягом вистави. Дітлахи найбільше вподобали інтерактивні звернення виконавців зі сцени: малеча і пиріжки пекла, і гусей лякала, і гіллячком яблуньки була, і хвилями річки здіймалася.

І хоча мені як дорослому глядачеві не вистачило візуальної динаміки при кожній появі «темних сил» (хотілося відчуття моторошності, особливо в розв’язці, щоб усе літало й кружляло на сцені, світлових «спецефектів»), загалом вистава справляє враження майстерно зробленого продукту. Тож можна впевнено сказати, що режисерові й усім творцям «Гусей-лебедів» чудово вдається «залишатися в душі дітьми», якщо вони вміють створювати такі нешаблонні, добросерді казки для наших малюків.

Вікторія ІЛЬКІВ

Фото Дмитра ЮРАША



Попередня публікація розділу «Зоряним шляхом» до дітей
Наступна публікація розділу Коли поразка – це перемога

Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар