Подорож у дитинство

01188
Подорож у дитинство

Коли актор грає у моно-виставі, то це накладає на нього особливу відповідальність. Тут вже не прийдуть на допомогу колеги, а доводиться годину чи дві самому вести відвертий діалог з глядачами. Нещодавно на такий діалог зважився актор Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки Юрій Яковлєв, який написав невигадану історію «Всі ми родом із дитинства». А Ольга Гаврилюк поставила виставу за цим твором на сцені під дахом театру. У новому спектаклі Юрій грає головну і єдину роль.

«Я завжди вважав Юрія Яковлєва талановитим актором і цінував одну з його найкращих якостей на сцені – він ніколи не награвав, не демонстрував того, чого у ньому немає всередині. В усіх його роботах була правда людської поведінки. Якщо він відчував щастя, він жив щастям, якщо охоплював біль, він жив болем.

Але, очевидно, я недооцінював Яковлєва як людину, яка, перш за все, пером на папері, а потім на сцені, може так переконливо розповісти про становлення усього покоління своїх ровесників, розповісти про епоху, про те, чим люди жили. Виявилося, він і це може…

Ця вистава, названа «Всі ми родом із дитинства», мо-моєму, буде цікава різним глядачам. У ній багато хто впізнає своє дитинство, згадає свою юність. По-моєму, це написано талановито і талановито зіграно. Я радий, що така вистава включена до репертуару нашого театру», - розповів художній керівник театру, народний артист України Михайло Резнікович.

Про що ж вистава «Всі ми родом з дитинства»? Напевне найкраще про неї розповів автор і виконавець Юрій Яковлєв: «Своєю виставою я хочу сказати людям, що потрібно частіше згадувати про хороше, добре, яскраве і веселе. Про дитинство і юність. Адже саме там у нас закладалося все найкраще і потрібне. Дружба, доброта, чуйність, любов, - і лише цим можна зробити світ кращим!!! А, передусім, стати кращим самому! І, звичайно, подякувати всім, хто допоміг у різні періоди життя отримати тепло, добро і любов, які я бережно несу через усе своє життя. З великою повагою і теплотою».

Новий спектакль, це чудова нагода поринути в неповторну атмосферу дитинства. І скільки б глядачеві не було років, він обов’язкове знайде для себе в ній щось близьке і рідне, адже всі ми родом із дитинства. Люди старшого покоління згадають як виховували власних дітей, середнього – подивляться на себе збоку, а молодь та підлітки в яскравих барвах побачать, яким було дитинство в їхніх батьків.

Вистава вийшла своєрідна і багатогранна, наївна і чиста, тепла і добра. Важко визначити, чи всі моменти взяти автором із життя, а можливо деякі деталі і додумано. Але від цього постановка не стає менш переконливою. У цій маленькій історії кожен пізнає сам себе, або своїх друзів чи родичів. Напевне найважче і найважливіше у акторській професії достукатися до глядача, дійти до його серця. Напевне Юрію Яковлєву це вдалося.

Сьогодні Росія звинувачує Україну в націоналізмі. Начебто ми притіняємо російську культуру. Натомість зазначимо, що Юрій Яковлєв народився у Сибіру, закінчив Новосибірське театральне училище, а наразі в одному з провідних українських театрів грає у виставі, створеній за автобіографічним твором, з душевною теплотою описує той край, в якому народився і провів свої дитинство та юність. Чи міг біг сьогодні хтось із акторів з українським корінням зробити теж саме в Росії викликає великий сумнів.

Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото з сайта театру



Попередня публікація розділу «Теорія великого фільтра»
Наступна публікація розділу «Некомфортний» театр

Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар