Сто років «Українському театру»

0184
Сто років «Українському театру» ― Новини культури України  - Медіа-портал "Культура"

Цьогоріч відзначаємо століття журналу «Український театр» – найдавнішого видання, яке випускає нині Національне газетно-журнальне видавництво. Свій «родовід» журнал веде від першого україномовного вузькоспеціалізованого часопису «Театральні вісті», відповідальним секретарем якого був Лесь Курбас – видатний український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач.

12 березня 1917 року у Троїцькому народному домі в Києві було скликано збори театральних працівників. Серед найактивніших учасників були представники найбільш презентативних тогочасних сценічних угруповань столиці – Театру Миколи Садовського і Студії молодих акторів, керованої Лесем Курбасом. До них долучилися представники деяких провінційних труп та учні Музично-драматичної школи імені М. Лисенка. Робота зборів виявилася досить плідною в організаційному сенсі. Було ухвалено скликати Всеукраїнський з’їзд акторів, організувати Українське театральне товариство, сприяти виданню щотижневого мистецького бюлетеню.

Тож початковими кроками мистецької діяльності, що були здійснені відповідно до ухвал перших вільних зборів діячів театру, стали видання часопису «Театральні вісті» й утворення громадського об’єднання діячів театрального мистецтва – Комітету Українського національного театру. Його головою призначено В. Винниченка (невдовзі на цій посаді його замінив Д. Антонович), а заступником голови – М. Старицьку. До складу комітету увійшли: І. Мар’яненко, Лесь Курбас, Л. Старицька-Черняхівська, І. Стешенко, О. Олесь, М. Вороний, О. Кошиць, П. Холодний, З. Моргуліс, М. Садовський, П. Саксаганський, О. Пчілка…

Перше число «Театральних вістей», у вихідних даних якого було зазначено «орган Українського Театрального Організаційного Комітету, поки що бюлетень», вийшло друком 1 квітня 1917 року. До редакційної колегії часопису входили Спиридон Черкасенко, Степан Бондарчук, Лесь Курбас, Северин Паньківський та інші. Новостворене видання на своїх сторінках висвітлювало події театрального життя України.

У кожному номері друкувалися праці теоретиків і практиків європейського театру в перекладах Леся Курбаса та Северина Паньківського. Також публікувалися засадничі документи Комітету УНТ. Редакція «Театральних вістей» розміщувалася за адресою: вул. Маріїнсько-Благовіщинська (тепер – Панаса Саксаганського), буд. 34, помешкання 19. За цією адресою – у квартирі подружжя акторів Софії Мануйлович та Степана Бондарчука ще з 1916 року проходили заняття студії Молодого театру на чолі з Лесем Курбасом.

На жаль, «Театральні вісті» видавалися недовго – лише із квітня до жовтня 1917 року.

Відродження україномовного театрального часопису відбулося вже за радянської влади. І якщо станом на 1917 рік «Театральні вісті» було першим і єдиним україномовним театральним виданням, то із 1918 року кількість одиниць професійної театральної періодики українською почала зростати і збільшилася до десяти.

Предтечами сучасного «Українського театру» також вважаються журнали, що виходили у Києві під назвою «Театр» (1919, 1921–23 і 1936–41) та в Харкові – «Сільський театр» (1926–30), «Радянський театр» (1929–31), «Масовий театр» (1931–33).

З 1954-ого проблеми театрального мистецтва висвітлювалися в журналі «Мистецтво», на базі якого в 1970 році створено три видання, котрі існують донині: «Музика», «Український театр» та «Образотворче мистецтво».

Така «строкатість» видавничого ряду, на жаль, була типовою для більшості культурологічних редакцій радянського часу. Проте всі згадані видання висвітлювали театральні процеси в Україні, з ними співпрацювали провідні науковці-театрознавці, театральні критики, майстри театрального мистецтва, актори, режисери.

Уже в першому номері «Українського театру» за 1970 рік зазначалося, що відбулося відродження «часопису театральних митців». У вихідних даних було закцентовано, що 1970-ий – це 34-ий рік видання органу Міністерства культури УРСР та українського театрального товариства, а наскрізна нумерація включала 55 номерів, виданих із жовтня 1936 року. Цей час заснування вказується аж до кінця 2001 року. Природно, що дослідження архівів, повернення до наукового обігу маловідомих, забутих або раніше засекречених сторінок історії України, що в перші роки незалежності набуло масового характеру, призвело до перегляду засадничих позицій видання і перенесення його дати заснування.

Головними редактори журналу із сучасною назвою «Український театр» були: Ю. Луцький (1971–1979), Василь Большак (1979–1985), Т. Ануфрієнко (1985–1990), Юрій Богдашевський (1990–2009), Алла Підлужна (2009–2012), Надія Соколенко (2012–2016). До 2009 року, коли його очолював заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії Національної спілки театральних діячів України в галузі театральної критики та премії імені Олеся Білецького в галузі літературно-мистецької критики Юрій Богдашевський, журнал входив до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України.

У 2009 році відбувся ребрендинг «Українського театру». Було оновлено зовнішній вигляд видання (сучасний дизайн, повнокольоровий друк, якісний папір, поліграфія). Також було збільшено обсяг – із 32 до 56 сторінок, введено до змісту нові творчі рубрики. Від березня 2017 року творчий колектив журналу «Український театр» очолює Анастасія Гайшинець.

Сподіваюся, що ювілейний рік у життєписі видання стане знаковим та надовго запам’ятається і творцям «Українського театру», і численним його шанувальникам та читачам.

Євген БУКЕТ



Попередня публікація розділу Побачив світ черговий номер "ТКК"
Наступна публікація розділу В’ячеслав Кириленко: Книжкова деколонізація триває

Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар