Свідки різних епох

0843
Свідки різних епох

Вистава-квест «І створив собі кумира…» в театрі «Золоті ворота» переконує: про національні катастрофи зі сцени можна й потрібно говорити, уникаючи застарілих шаблонів та менторських інтонацій.

Художній керівник театру «Золоті ворота» Стас Жирков, який і випустив прем’єру до чергової річниці пам’яті жертв Голодоморів, вкотре продемонстрував бездоганний режисерський слух на запит часу. Як нині можна говорити з глядачем про страшну трагедію ХХ століття, не вдаючись до обридлої риторики? Не впадаючи в екстатичний пафос? Максимально стримуючи фальшиві сльози та економлячи давно знецінені гучні епітети? Усіма цими «перевіреними засобами» нині легше відбити цікавість до національної історії – шкода, що про це часто забувають багацько авторів чергових «датських» сценічних опусів…

Стас Жирков знайшов свій рецепт: спектакль-квест, мандрівка коридорами та за лаштунками театру в компанії акторів, які тут і зараз оживлюють епізоди з мемуарів письменника-дисидента Льва Копелєва «І створив собі кумира».

До речі, унікальність цієї книжки не лише в її невідомості широкому загалу. Її цінність передусім у тому, що це сповідь людини, яка до певного часу вірила, ба навіть захоплювалася ідеями побудови комуністичного раю на землі. Як співробітник міської газети, молодий Лев Копелєв їздив по селах, агітуючи селян здавати хліб владі. І він був не просто свідком, а сам брав участь у насильницькому вилученні продуктів…

А потім журналіст-початківець на власні очі спостерігав Голодомор 1932–1933 років, який забрав життя близько трьох мільйонів українців. Лев Копелєв не лише свідчить про ці жертви, а й мужньо зізнається у своїх палких юнацьких мріях, які насправді виявилися результатом вправної політичної маніпуляції та пишномовної агітаційної пропаганди.

У театрі вирішили, що слухати ці хвилюючі каяття Копелєва, сидячи у зручних кріслах у темряві глядної зали, було б радикальною помилкою. Тож кожному з нас випадає нагода стати учасниками подій недавнього минулого. Глядачів спочатку частують традиційними національними наїдками (така собі поминальна трапеза), а потім ділять на компактні групи та проводять крізь нутрощі театру.

Ніби під час слідчого експерименту, автори вистави влаштовують очні ставки з героями, роздають папірці з репліками й просять їх озвучити. Короткі історії утворюють не стрункий сюжет, а строкату мозаїку настроїв, думок, подій, учинків реальних людей, які в сукупності й призвели до мору в селах. Гарячкові міркування про добро і зло та сороміцькі частівки, вперті факти та скупі кадри кінохроніки, голосіння та прокльони, магічне мерехтіння свічок – здається, на все це позирають і тіні з минулого, що товпляться за нашими спинами…

Молоді актори театру на льоту схоплюють потрібні настрій та інтонацію, миттєво перевтілюючись у різних персонажів. Кілька виразних штрихів – ось і герой. І в кожного тотальна внутрішня дисгармонія: партійні лідери говорять одне, але навколо відбуваються пекельні жахіття. Чому вірити? Словам у газетах чи власним очам? Що робити? Тікати чи приречено чекати кінця? Віталій Ажнов та Анна Глухенька, Анастасія Салата, Анастасія Бабій та Андрій Поліщук, Микола Олійник та Інна Скорина-Калаба – кожен по-своєму переживає катастрофу й знаходить точні емоційні стани, аби й ми змогли до неї наблизитися…

Завершує спектакль пісенний міні-сет від Ірини Скрипнікової (актриси та голосу гурту «Crossworlds»). Українські народні пісні, тужливі й жартівливі, в електронній обробці також поєднують минуле і теперішнє, даючи час для роздумів над щойно побаченим. Чистий і прекрасний голос лине вгору. А ми залишаємося на землі…

Зрештою, спектакль не тільки про тих, хто загинув дочасно, але й про нас. Ми так само продовжуємо спокушатися облудними ідеями й створювати кумирів, так само щиро каятися після прозріння. У кожного часу свої кати і жертви, свої праведники і мученики, свої герої й свої тирани. Аби ж тільки вистачало мудрості своєчасно розрізняти правду і брехню… Аби ж тільки…

Ірина ЧУЖИНОВА, «Театрально-концертний Київ»

Фото Юлії Мороз



Попередня публікація розділу Грати, співати, любити
Наступна публікація розділу Обличчя 2016 за версією «КіЖ»

Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар