Світ її героїнь

03937
Світ її героїнь ― Новини культури України  - Медіа-портал "Культура"

Понад двадцять років Ольга Когут працює на кону Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки. Вона – одна з перших випускниць його Професійної студії молодих акторів.

Підкорюючи столичний театральний Олімп, Когут у будь-якій своїй ролі асоціюється з майстринею небезпечної циркової або ж спортивної акробатики. Її образи, здається, створені за всіма правилами та канонами цього виду мистецтва, де чільне місце посідають чіткість, чистота й упевненість під час виконання трюків. І для театру це справді важливо, адже сцена не терпить фальші, неточних, млявих жестів, невиразних реплік...

Свого часу Когут пройшла фундаментальну акторську школу: впродовж семи років була провідною артисткою тодішнього Донецького українського музично-драматичного театру імені Артема. А ще закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого, здобувши кваліфікацію «організатор театральної справи».

На сьогодні Ольга Когут зіграла кілька десятків ролей, різножанрових, різноманітних, різнобарвних. Досить пригадати вистави за її участю «Дайте чоловіка Ніні та Зіні…» (за мотивами п’єси Миколи Коляди «Ми їдемо, їдемо, їдемо…»), «Кохання студента» Леоніда Андрєєва, «Розлучення по-російськи» Надії Птушкіної, «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра (спільний українсько-німецький проект), «№ 13 (Шалена ніч, або Одруження Пігдена)» Рея Куні, «Вишневий сад» Антона Чехова, «Клавдія Шульженко. Старовинний вальс» Ольги Гаврилюк (моновистава), «Валентинів день» Івана Вирипаєва, «Трохи ніжності» Альдо Ніколаї, «Лавка» Олексія Гельмана та багатьох інших. У «Лавці», що йшла на сцені театру «Актор», її партнером був легендарний Валентин Шестопалов…

Більшість ролей Ольги, як правило, другорядні, але завжди значущі, помітні, важливі для вистави. Бо глядач – і це вже стало театральною аксіомою – запам’ятовує й відзначає тих акторів, які виголошують зі сцени правду, є переконливими, акторів із шармом, позитивним чи негативним, адже це також важливий складник лицедійства.

Усе, що зробила Ольга Когут останнім часом у театрі та кіно, належить тільки їй. Без перебільшення. Адже артистка спромоглася створити свій неповторний світ, де комфортно всім її героїням. Світ складний, неоднозначний, зі своїми позитивними та негативними рисами, тісно пов’язаний із часткою людської душі самої акторки як творця.

Образи Ольги Когут завжди вичерпно розкриваються до свого логічного драматургічно-фабульного кінця в несподіваному, часом драматично-комічному повороті. І водночас її героїні – всі, без винятку, як у класичному живописі та скульптурі, – є чудовими оригіналами, взірцями.

Сценічні образи Ольги Когут – це не бліда копія життя, не банальне його відображення. Вони є самим життям. Тому що навіть побутова дрібниця через ексцентрику, гротеск, безмежну емоційність обертається в руках актриси на важливий документ, свідчення епохи, часу...

Попереду в Ольги Когут багато нової роботи. Її результатом стануть майбутні театральні та кінематографічні образи, які також будуть цікавими, рельєфними, наповненими справжнім життям. Такими, які режисер Анатолій Ефрос охарактеризував як «відчутні, природні, немов удари серця».

Лариса ВОГНИК, "Театрально-концертний Київ"

Фото Ірини СОМОВОЇ



Попередня публікація розділу Художник як явище
Наступна публікація розділу Творець простору і часу

Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар