Від захисту прав до боротьби за виживання

0106
Від захисту прав до боротьби за виживання

Спочатку було слово. Це слово – постанова…

5 травня 2016 року вийшла Постанова КМУ № 322, відповідно до якої державним службовцям підвищено розмір оплати праці. Працівники ДП «Національне газетно-журнальне видавництво», до якого також входить газета «Культура і життя», ще з початку заснування підприємства були прирівняні до державних службовців. Проте, незважаючи на бажання керівника – директора підприємства Андрія Щекуна, виконати цю постанову, затвердити новий штатний розпис і підвищення не вдалося. Це викликало незадоволення колективу НГЖВ: спершу на рівні загального обурення, проте згодом працівники перейшли до конкретних кроків.

На початку жовтня 2016 року Незалежна медіа-профспілка України (надалі НМПУ) створила Комісію з питань громадського контролю за виплатою заробітної плати у ДП «Національне газетно-журнальне видавництво». За результатами перевірки встановлено порушення з боку Міністерства культури України, адже, відповідно до статуту підприємства, штатний розклад і затвердження зарплат здійснюється засновником підприємства та засновником друкованих видань. НМПУ направила до Міністерства культури України профспілкову вимогу про перерахунок зарплат.

Вимогу розглядали у Міністерстві понад місяць, замість встановлених законом «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» трьох днів. Після цього надійшла відповідь: у Міністерстві соціальної політики розробляється проект Постанови КМУ «Про порядок оплати праці журналістам державних і комунальних ЗМІ». Проект штатного розпису, в який адміністрація підприємства закладала підвищення зарплат, не було ні розглянуто, ні затверджено у визначений законом спосіб.

«Відповідь Міністерства – відписка, – коментує ситуацію головний юрисконсульт НМПУ Олександр Тарасов, – є Закон України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” (Ст. 14, Ст. 16), де чітко зазначено, що журналісти державних і комунальних ЗМІ прирівняні до держслужбовців. Є Постанова КМУ № 377 від 15 березня 1999 р., яка регулює порядок оплати праці журналістам державних і комунальних ЗМІ.

І вищезазначений закон, і постанова КМУ чинні, ніким не скасовані. Відповідно – мають бути виконані, особливо органом державної влади. Міністерство культури вдається до явної дискримінації творчих працівників. Наприклад, посада головного редактора редакцій, які входять до складу ДП “Національне газетно-журнальне видавництво”, прирівнюється до посади заступника міністра, посада редактора відділу – до посади керівника відділу в складі департаменту Міністерства. І заступники міністра, і керівники відділів Мінкульту з травня отримали підвищення зарплати більш ніж удвічі. На це гроші знайшлись, а ось для журналістів ресурсів забракло…»

Отож 1 листопада 2016 року трудовий колектив провів загальні збори, на яких висунув Міністерству культури України вимоги: перерахувати зарплату працівників, затвердити новий штатний розпис та виплатити різницю зарплати з травня 2016 року. Згідно з законом «Про порядок вирішення колективних трудових спорів», вимоги колективу мали бути розглянуті протягом трьох днів, проте Міністерство культури розглядало їх понад два тижні. 21 листопада трудовий колектив НГЖВ на загальних зборах оголосив про початок колективного трудового спору з Міністерством культури України.

Директор ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» Андрій Щекун повідомив, що при закладанні бюджету на 2017 рік представники Міністерства не радилися з ним стосовно реальних потреб видавництва: «Без з’ясування наших потреб – вони заклали бюджет точно такий, як і минулого року. Не врахували, що дорожчає папір, видавничі послуги, підвищуються зарплати. Від наших реальних потреб – у бюджеті заплановано 50,3% потрібних коштів. Ми готові заробляти на поліграфію, наші видання отримують грантову допомогу від держави на культурологічні видання. Від Міністерства ми просимо, щоб вони заклали хоча би фонд оплати праці – орієнтовно це 65% із необхідного».

Як відповідь на боротьбу НМПУ за права трудового колективу, Міністерство культури надіслало адміністрації НГЖВ листа з пропозицією провести скорочення штату.

«Ми отримали офіційного листа від Міністерства культури України за 7 грудня з підписом заступника міністра культури Тамари Мазур – із рекомендацією скоротити штатні одиниці нашого колективу. При тому, що ми економимо на всьому – і на відділі розповсюдження, і на бухгалтерії, і на утриманні редакції. Дотримуючись порад Міністерства, ми маємо ліквідувати деякі наші видання, щоби скоротити штат працівників. Яку саме редакцію закривати – Мінкульт нам не сказав», – коментує Андрій Щекун.

Нищук і Мазур – порушники законів

Попри намагання Незалежної медіа-профспілки України врегулювати всі розбіжності між трудовим колективом НГЖВ та Міністерством культури України шляхом перемовин, Мінкульт усіляко ухилявся від відповідальності.

У зв’язку з цим, НМПУ звернулася до Генерального Прокурора України Юрія Луценка з вимогою порушити кримінальне провадження проти міністра культури України Євгена Нищука та його заступника Тамари Мазур. У повідомлені про злочин зазначається, що посадові особи Міністерства систематично порушують не тільки трудові права журналістів, а й профспілкове законодавство та ЗУ «Про порядок вирішення колективних трудових спорів» (порушують терміни розгляду профспілкових вимог, ухиляються від примирних процедур).

 

Передноворічна лихоманка

20-ого грудня 2016 року за допомогою НМПУ було організовано прес-конференцію: «Замість підвищення зарплати – скорочення! Як Мінкульт “оптимізує” роботу Національного газетно-журнального видавництва». Спікери – голова Незалежної медіа-профспілки України Ігор Чайка, головний юрисконсульт, перший заступник голови НМПУ Олександр Тарасов та головний редактор газети «Кримська світлиця», представник осередку НМПУ в Національному газетно-журнальному видавництві Віктор Мержвинський – розповіли про конфліктну ситуацію та окреслили шляхи її вирішення.

Наступного дня, 21 грудня, у Національному агентстві «Укрінформ» відбувся круглий стіл «Інформаційне поле України: сучасні виклики, проблеми і їх подолання», який ініціювали громадська організація «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» та Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка.

Тема обговорення виникла невипадково, адже більшість державних установ виявилися не готовими до ефективної інформаційної політики. Саме про це говорили учасники заходу, порушили також питання подальшої долі видань НГЖВ. Участь у круглому столі взяли: перший заступник голови Держкомтелерадіо України Богдан Червак, голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський, головні редактори та директор НГЖВ Андрій Щекун, голова НМПУ Ігор Чайка, секретар Національної спілки журналістів України Віктор Набруско, заступник голови партії «Патріот» Ігор Левків, кінорежисер, лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка Леонід Мужук.

А 22 грудня журналісти Національного газетно-журнального видавництва організували передноворічну акцію «Ялинка під Кабмін». «Немає культури – немає нації!», «Журналісти – не раби!», «Гройсман, Нищук, не порушуйте закон!» – такі гасла були на прикрасах, якими журналісти оздобили ялинку. Оскільки акція мала не тільки «святковий», а ще й виховний характер, Віктор Мержвинський вручив Тамарі Мазур різки від святого Миколая… Ця акція мала неабиякий розголос у ЗМІ.

Багатообіцяюча зустріч

Наступного дня після «ялинкового вітання» Євген Нищук зустрівся з Андрієм Щекуном, Ігорем Чайкою та Олександром Тарасовим. Сторони обговорили проблему підвищення зарплат працівників видавництва, а також загальні питання підтримки національних патріотичних видань.

Євген Нищук запропонував вирішення проблеми в три етапи: перший – теперішня зустріч, визначення способів вирішення трудового конфлікту; наступний етап – це зустріч 27 грудня у форматі чотирьох сторін – медіа-профспілка, адміністрація НГЖВ, заступник міністра культури Тамара Мазур та, можливо, представники з Міністерства фінансів України. Як завершальний етап – міністр запропонував Національному газетно-журнальному видавництву представити стратегію свого розвитку на колегії Міністерства культури України.

Незважаючи на подекуди «високий градус» перемовин, Андрієві Щекуну все ж вдалося коротко окреслити концепцію розвитку видавництва – задля поступового зменшення залежності культурологічних газет і журналів від бюджетних коштів. Також директор НГЖВ озвучив проблему відсутності приміщення та обладнання у редакції газети «Кримська світлиця». Євген Нищук пообіцяв виділити приміщення для газети у ДП «Кримський дім», орієнтовно – в середині січня.

 

«Шах і мат», або до гри вступає пані Мазур

27 грудня Ігор Чайка, Олександр Тарасов, Андрій Щекун та представники колективу видавництва зустрілись із Євгеном Нищуком і Тамарою Мазур. На зустрічі були присутніми і представники Міністерства фінансів України.

Зустріч укотре була присвячена проблемі підвищення зарплат працівників видавництва. Тамара Мазур заявила про намір Міністерства вийти зі складу засновників редакцій газет і журналів НГЖВ, але зазначила, що це не означає позбавлення їх фінансової підтримки.

Заступниця міністра підкреслила, що знайти фінансування з державного бюджету для Національного газетно-журнального видавництва, принаймні на перший квартал, не вдасться. Водночас вона повідомила: «Ми готові шукати механізми вирішення цієї ситуації, готові ініціювати розгляд відповідних постанов у Верховній Раді та Кабміні. Але є зараз невирішена проблема: порушено права журналістів. Сьогодні якимось чином можна забезпечити вирішення проблеми для цієї категорії людей, але профспілка каже: або усім підвищуйте зарплату, або нікому».

Звертаючись до керівника підприємства, пані Мазур зазначила, що він мусить або знайти необхідні кошти для життєдіяльності видавництва, або скоротити штат: «Ви, як директор, змушені провести скорочення. Ви маєте йти на непопулярні кроки. Наприклад, відправляти людей у відпустку за власний рахунок. Я розумію, що це порушення прав, але зараз у країні війна, тому треба йти на жертви. Ви також можете ліквідувати деякі з видань».

Тамара Мазур хоч і визнала, що Мінкульт – як співзасновник видань, згідно з засновницьким договором, – має покривати витрати на заробітну плату працівників редакцій, однак, у її розумінні, «редакція» – це виключно журналісти. Верстальники, дизайнери, коректор, бухгалтер до складу редакції друкованого ЗМІ, на її думку, не входять. Тому кошти на підвищення їхніх зарплат має шукати адміністрація НГЖВ.

Під час зустрічі суттєвого компромісу досягнути так і не вдалося. Представники Міністерства запропонували адміністрації зробити додаткові розрахунки щодо суми, яка необхідна для погашення різниці в зарплаті журналістам із травня до грудня 2016 року. Після цього, за словами пані Мазур, можна шукати ресурси для погашення цієї заборгованості.

Нарешті КТС

Представники трудового колективу ще 21 листопада сформували свої вимоги і звернулися до Національної служби посередництва і примирення. Офіційне розпорядження про колективний трудовий спір між колективом ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» та Міністерством культури України – служба посередництва видала 27 грудня 2016 року. Не одне коло «бюрократичного пекла» довелося пройти представникам виборного органу трудового колективу НГЖВ, перш ніж спір зареєстрували. Він має прецедентний характер, адже офіційно визнано, що стороною, яка мусить виконати зобов’язання з підвищення зарплат журналістам та іншим працівникам редакцій НГЖВ, є Мінкульт, а не адміністрація підприємства. У Національній службі посередництва і примирення зазначили, що в межах повноважень забезпечать сприяння вирішенню трудового спору.

 

Мінкульт готовий миритися?

Порушуючи всі передбачені законом терміни формування примирної комісії (переговорного органу, що має вирішити трудовий конфлікт між Міністерством та працівниками НГЖВ), 2 лютого Мінкульт усе ж таки визначився зі своїми представниками.

Щоправда, цього разу – із порушенням принципу рівності сторін колективного трудового спору. Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (Ч. 2 Ст. 8) визначає, що в примирну комісію входить однакова кількість представників сторін конфлікту. Трудовий колектив Національного газетно-журнального видавництва до переговорного органу делегував трьох: О. Тарасова, І. Чайку та В. Мержвинського; Мінкульт – п’ять.

З боку Міністерства до примирної комісії увійшли: перший заступник міністра С. Фоменко, начальник управління правового забезпечення Л. Петасюк, начальник відділу координації національних інституцій культури Є. Пугачьова, головний спеціаліст відділу методології оплати праці М. Єрофеєр, головний спеціаліст відділу літератури, управління з питання мовної політики та літератури Ю. Приходнюк.

З огляду на ситуацію, Комітет (виборний орган, що представляє інтереси працівників) додатково обрав до складу примирної комісії осіб, які представлятимуть інтереси працівників видавництва: юриста НМПУ Олексія Ржанова та голову Київської організації НМПУ Юліку Гаврилову.

13 лютого у Міністерстві культури відбулося перше засідання примирної комісії з вирішення колективного трудового спору між Міністерством культури України та трудовим колективом ДП «Національне газетно-журнальне видавництво», а 14 лютого члени комісії зібралися вдруге. Примирення поки що очікувати зарано, адже представники Міністерства культури України з невідомих причин налаштовані щодо проукраїнських патріотичних видань вороже, а подекуди й агресивно.

Світла в кінці тунелю не бачать і очільники редакцій. Зокрема, песимістично налаштований учасник АТО, кримчанин, головний редактор «Кримської світлиці» Віктор Мержвинський: «Позиція Міністерства стосовно нашого спору однозначна, її можна проілюструвати у формі непорушного каменю. Трудовий колектив та профспілка можуть іти на які завгодно поступки, Міністерство нічим поступатись не збирається. Їхня позиція однозначна – “вмирайте”.

Які тільки докази правомірності вимог трудового колективу не наводь – вони їх абсолютно не цікавлять. “Ми не винні, це все війна та злий мінфін”, – кажуть нам у Мінкульті. При цьому передавати колективний трудовий спір на розгляд органу, який може його вирішити, представники примирної комісії від Міністерства, схоже, теж не збираються.

Тамара Мазур узагалі заявила, що можна видавати газету без грошей, як це робить Віктор Качула в Криму… Виходить, заступниця міністра закликала українське підприємство вести видавничу діяльність на окупованій території? Всупереч законній забороні?

Другий меседж, який викликає здивування, – це репліка про те, що друковані ЗМІ в епоху Інтернету нікому не потрібні, треба переходити в електронний формат. Насправді це так само абсурдно, як і заявити “а давайте закриємо усі театри і транслюватимемо вистави на Ютуб-каналах”. Безпідставні звинувачення, аргументи і репліки пані Мазур засвідчують некомпетентність цієї особи».

Андрій Щекун окреслив проблематику питання й одразу ж запропонував рішення, яке необхідно ухвалити на державному рівні: «Друковані видання ДП “Національне газетно-журнальне видавництво” культурологічного спрямування є найвпливовішими часописами означеного медіа-сегменту, публікують переважно оригінальну й унікальну інформацію, яка не має аналогів ані в Інтернет-середовищі, ані на сторінках інших періодичних ЗМІ.

На жаль, останнім часом національним підприємствам у галузі культури доводиться долати значні труднощі через недостатнє фінансування. Зокрема, відповідно до проекту закону “Про Державний бюджет України на 2017 рік”, Міністерству культури України – за бюджетною програмою 1801300 “Фінансова підтримка друкованих періодичних видань культурологічного напрямку, газет мовами національних меншин, фінансова підтримка гастрольної діяльності вітчизняних виконавців” – передбачені видатки на фінансову підтримку друкованих ЗМІ культурологічного напрямку (в тому числі ДП “Національне газетно-журнальне видавництво”) в сумі 5381,0 тис. грн.

При цьому ми змушені привернути увагу до того, що:

– Вказана сума фінансової підтримки не змінюється з 2015 року. Хоча у період із 2010 до 2014 року вона перевищувала 6 000 тис. грн на рік, значно більше за обсягом, порівняно з поточним роком та з огляду на інфляцію і девальвацію національної валюти за період 2014–2016 років.

– За 2016–2017 роки тричі підвищувались витрати на фонд оплати праці (у зв’язку з введенням у дію Постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 та Постанови КМУ № 292 від 06.04.2016 р., а також Постанови № 15 від 18.01.2017 р.), при цьому ДП “Національне газетно-журнальне видавництво” жодного разу не отримувало додаткового фінансування на покриття цих витрат. Також зростають ціни на друкарські, комунальні послуги тощо. Все це зумовлює зростання витрат на виробництво газетно-журнальної продукції.

– 28.12.2016 року була ухвалена нова Постанова КМУ від № 1038 “Про умови оплати праці журналістів державних і комунальних засобів масової інформації”, згідно з якою суттєво збільшено фонд оплати праці журналістам. Але кошти для цього – ані Міністерство фінансів України, ані Міністерство культури України – не передбачили.

– ДП “Національне газетно-журнальне видавництво” під час підготовки бюджетних запитів на 2017 рік передавало розрахунок Проекту Бюджетної пропозиції на 2017 рік в сумі 8732,7 тис. грн – за рахунок бюджетних коштів та 1625,1 тис. грн – за рахунок власних коштів. Це мінімальна сума, необхідна для підтримки життєздатності видавництва, для випуску зазначених газет і журналів культурологічного напрямку. При цьому варіант “Проект Бюджетної пропозиції за програмою на 2017 р. в сумі 5.381,0 тис. грн” не був погоджений видавництвом.

– Якщо у 2017 році граничний обсяг бюджетних видатків залишиться на рівні цього року, а саме 5.381 тис. грн, видавництво не матиме змоги здійснювати свою діяльність у повному обсязі, що вкрай негативно позначиться на ринку українських культурологічних ЗМІ.

– У період 2014–2015 років видавництво вже практично призупиняло свою діяльність, і тільки в 2016 році нами було відновлене видання всіх друкованих ЗМІ, зокрема газети «Кримська світлиця» та журналу «Українська культура». Була виконана величезна робота з оновлення дизайну, верстки видань; з просування їх на ринку ЗМІ; з переїзду редакції газети “Кримська світлиця” на материк».

З огляду на вищевикладене, ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» просить від Міністерства культури України підтримки у питанні сприянню перегляду розмірів цільового фінансування з Державного бюджету України – відповідно до мінімальних потреб видавництва – до 8 732,7 тис. грн, з метою запобігання фактичної ліквідації друкованих ЗМІ. Зокрема, просить на засіданні Кабінету Міністрів України розглянути питання щодо ініціювання внесення змін до проекту розподілу видатків Державного бюджету України на 2017 рік за бюджетною програмою 1801300 «Фінансова підтримка друкованих періодичних видань культурологічного напрямку, газет мовами національних меншин, фінансова підтримка гастрольної діяльності вітчизняних виконавців», врахувавши додаткове фінансування цієї статті витрат в сумі 3 351,7 тис. грн»

Наступне засідання примирної комісії мало відбутися вже наступного тижня – за участю представників Міністерства соціальної політики, Міністерства фінансів, парламентських комітетів з питань духовності та культури і з питань свободи слова. Забезпечити їхню присутність пообіцяли представники Міністерства культури України. Однак, незважаючи на те, що у протоколі примирної комісії були зазначені чіткі терміни розгляду питання – 5 днів, зустріч не відбулася досі.

Війна під час війни

У час боротьби з агресором та інформаційної війни з окупантами нашої землі вплив ЗМІ на формування національної свідомості є особливо важливим. Вони виступають вагомим засобом створення історико-культурного інформаційного простору держави, який повинен стати духовно-ідеологічним цементом, що скріплює народ у політичну націю.

Надзвичайно важливою складовою національної безпеки країни має стати інформаційна політика. Державна підтримка загальноукраїнських україномовних друкованих видань – це надзвичайно важливе завдання, яке сьогодні має бути пріоритетом національної політики.

Сьогодні на українському інформаційному ринку домінують газети і журнали, що виходять мовою агресора і відіграють деструктивну роль, підривають соціально-психологічну стійкість суспільства шляхом створення і просування у масову свідомість негативних образів, чужих вітчизняній культурі ідеалів і цінностей; натомість державні україномовні видання мусять виживати.

Праця журналіста – не менш важлива для держави, ніж боротьба з ворогом на вогневих рубежах. Формувати та реалізовувати державну політику, зокрема в сфері інформації, в нинішніх умовах – справжній подвиг.

Україномовні патріотичні періодичні видання повинні бути єдиним фронтом, який протистоїть російській агресії, медіа-ресурсам «руского міра». Наше завдання – витіснити агентів кремля з медіа-ринку України.

Сьогодні ми змушені констатувати, що україномовні друковані ЗМІ опинилися на межі виживання, держава всіляко намагається зняти з себе відповідальність за соціальні гарантії і покращення умов праці журналістів.

Чим завершиться трудовий спір і чи виживуть видання з багаторічною історією – питання відкрите і болюче. На превеликий жаль, очільники Міністерства культури України не розуміють важливості існування в інформаційному полі України національних патріотичних видань культурологічного спрямування, особливо у період інформаційної війни. Найважча боротьба – це боротьба із «внутрішнім ворогом».

Підготувала Єлизавета ТАРАСОВА,

за матеріалами прес-служби Незалежної медіа-профспілки



Попередня публікація розділу Чи можна купити кохання?
Наступна публікація розділу Як переграти долю?

Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар