Відтворення видатних пам’яток

0689
Відтворення видатних пам’яток

Суспільства, які зазнали втрат видатних історичних споруд – значного здобутку мистецтва і культури, предмету національної гордості, – не вагаючись, пішли на відтворення втраченого. Попри постійний спротив і нав’язування «прогресивної» точки зору, що відновлені споруди майже нічого не варті і жодною мірою не зможуть замінити згублених пам'яток.

На відміну від країн Європи, Росії, або Польщі, де зруйновані війною шедеври архітектури почали відтворювати одразу ж після війни, в Україні відбудова знищених за сталінських часів будівель розпочалась лише з 1980-их років і розгорнулась дещо ширше з проголошенням незалежності.

Сучасний стан національної архітектурної спадщини виявляє дуже сумну картину: найвизначніші кам’яні споруди – православні храми (особливо часів Мазепи) – знівечені, а місця їхнього розташування у більшості випадків забудовані.

Зруйновані найбільші і найславетніші споруди, які уособлюють культурну ідентичність України, саме ті, чия історія найбільше пов’язана з боротьбою України за незалежність. Перелік по-варварськи зруйнованих зведень Києва, складений за суто формальною ознакою – розміром, об’єктивно ілюструє ситуацію: Успенський собор Печерської лаври, Михайлівський Золотоверхий собор з дзвіницею, Богоявленський собор з дзвіницею, Військово-Микільський собор з дзвіницею, Петропавлівська церква з дзвіницею, церква Богородиці Пирогощі, дзвіниця Кирилівського монастиря, церква Різдва Христового (Шевченкова), церква Миколи Доброго, церква Костянтина і Єлени з дзвіницею, церква Всіх Святих на Щекавицькому кладовищі, фонтан «Самсон» та багато-багато інших.

У Межигір’ї зруйновано не лише славетний Межигірський Спас та Петропавлівську церкву. Зрівняна з землею вся територія монастиря, який фактично зберігся з часів Хмельницького, був штабом Запорізького війська й останнім притулком старих запорожців.

З будь-якої речі можна зробити копію.

Роль копій у мистецтві і культурі величезна, хоча досить низько оцінена й мало вивчена. Саме завдяки копіям збереглося досить багато шедеврів світового мистецтва. Наприклад, значна частина втраченої в оригіналі давньогрецької скульптури дійшла до нас завдяки римським копіям, тож людство зберегло величезні духовні цінності.

Досконалу копію не можуть відрізнити від оригіналу навіть досвідчені експерти. Тоді в чому різниця між копією та оригіналом як твором мистецтва? Адже копія зберігає всі властивості авторського задуму, тільки виконана рукою іншого митця. З іншого боку, навіть найдосконаліша копія втрачає цінність, принаймні матеріальну (грошову), тільки-но з’ясовується, що це не оригінал.

Очевидно, відповідь на це питання полягає у тому, як ми розділяємо культуру на духовну і матеріальну: за наявністю чи відсутністю стабільного в часі матеріалу. За тими видами мистецтва, які не втілюються в матеріалі, ми закономірно визнаємо правомірність відтворення, на ті ж, де є матеріальна основа, ми упереджено поширюємо вимогу автентичності. Саме з цього і випливають усі подальші теоретичні обґрунтування правомірності відтворення (копіювання) мистецьких творів.

У таких мистецтвах, як література, музика, театр, авторський задум відтворюється при кожнім виконанні: оркестр грає симфонію, артисти – п'єсу, ми читаємо написані іншими вірш або прозу, кожен раз фактично заново відтворюючи мистецький твір. При цьому духовна цінність твору, наприклад літературного, незрівнянно вища за антикварну вартість листків авторського рукопису. Крилатий вислів «рукописи не горять» означає, що доки існує інформація, існує і твір духовної культури. Це повною мірою стосується й архітектурних шедеврів.

Відтворення повертає до активу культури його втрачений елемент – витвір архітектурного мистецтва – настільки повно, наскільки збереглась інформація про його форму, конструкцію, декор. Архітектуру називають застиглою музикою, і її твори можуть бути не просто високим мистецтвом, а й уособленням національної ідентичності. Саме такого роду втрачені споруди і відновлюють будь-якою ціною.

Як і музичний шедевр, архітектура є авторським твором мистецтва, що виконується іншими і закономірно може бути виконаним іще раз, багато в чому повернувши, здавалось би, безповоротно втрачений національний історичний та мистецький здобуток.

Юрій ЛОСИЦЬКИЙ,

заслужений архітектор України

На фото: церкви Різдва Христового та Богородиці Пирогощі у Києві



Попередня публікація розділу Пам´яті Небесної Сотні
Наступна публікація розділу У «Мистецькому Арсеналі» відкрили Музей новин

Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар