Втрачено назавжди

02972
ВТРАЧЕНО НАЗАВЖДИ

Незважаючи на те, що сьогодні активно досліджується тема втрат музейних та бібліотечних цінностей в Україні під час Другої світової війни, залишається чимало «білих плям» того періоду нашої історії.

Відомо, що найбільше постраждали книгозбірні та мистецькі галереї Києва, Харкова, Львова, Дніпропетровська, звідки фашисти, керовані «культурологами» з оперативного штабу Розенберга, Ріббентропа і організації СС «Спадщина предків», заснованої Гітлером, і зондеркоманди штурмбанфюрера СС Еберхарда, вивезли (нині документально підтверджених) 330 тисяч різних музейних експонатів, картин, скульптур, стародавніх ікон, книг, стародруків та інших історико-культурних цінностей.

На той час у Харкові було зосереджено чимало надбань. Тривалий час це місто було столицею Радянської України, і в місцевих музеях, бібліотеках і архівах знаходилися найкращі експонати, особливо цінна література та унікальні документи.

Наприклад, у Харківському художньому музеї вже давно зроблено опис вивезеного у роки окупації.

– Ми прекрасно знаємо втрати нашого музею під час війни. Можемо з повною достовірністю визначити наші експонати з-поміж багатьох інших, – говорить директор музею Валентина Мизгіна.

Очевидці стверджують, що окупантам потрібен був не один залізничний вагон, аби завантажити награбоване. Адже на той час цей музей мав одне з найбільших у країні зібрань полотен живопису, скульптур, предметів декоративно-ужиткового мистецтва. Із 75 тисяч особливо цінних експонатів, які до війни належали музею, залишилося лише п’ять тисяч.

До війни у Харкові працювало 11 різних музеїв. Із них вивезли 70 тисяч мистецьких творів, серед яких картини італійських, іспанських, французьких майстрів XVI−XIX ст. − Рубенса, Рембрандта, Яна Матейка, Альбрехта Дюрера, Володимира Боровиковського, Ореста Кіпренського, Сергія Світославського, Миколи Мурашка, Івана Айвазовського, Марії Башкирцевої, Сергія Васильківського, Миколи Самокиша та багатьох інших. Зникло і зібрання старовинних ікон XVI–XVII ст., яке налічувало 1112 церковних реліквій.

Чимало книжок просто спалювали. Таким способом були знищені фонди науково-дослідного інституту прикладної хімії (15 тисяч примірників), книгозбірень електромеханічного заводу (97 тисяч), механіко-машинобудівного (близько 225 тисяч) і електротехнічного (понад 98 тисяч) інститутів.

Із другої половини 1942 року у звітній документації, яку вели працівники бібліотек, з’явився показник: добір літератури на замовлення штабу Розенберга. Систематично надсилались до Берліна книжки, інші видання, потребу в яких у той час відчували німецькі вчені, промисловці, військовики, чиновники, дипломати, працівники спецслужб.

Тоді до рейху було відправлено колекцію географічних карт XVIII–XX ст. (10 518 примірників), 50 географічних атласів, карти України XIX– початку XX століття. Підраховано, що вивезли з Харкова близько 300 тисяч книжок, чимала частина з яких й досі знаходиться там. У пожежах та під бомбами знищено зібрання східної літератури (30 тисяч примірників), 10 тисяч стародруків та 200 тисяч інших книжок.

Фахівці ретельно дослідили весь той період і виклали матеріал у науково-документальній розвідці «Бібліотечні фонди Харкова в роки Другої світової війни», де йдеться про трагічну долю харківських державних, наукових, вузівських та відомчих бібліотек у роки війни.

Документальних даних про евакуацію музеїв саме з України немає. Зате є архівні джерела з цього питання загалом по СРСР. У них зазначено, що до східних областей Радянського Союзу встигли евакуювати від 22 до 26 музеїв із 174 (за станом на 1940 рік), або 13% від їхньої загальної кількості. Звісно, серед цієї кількості є й українські.

Відомо, що евакуацією з України керувала утворена тоді комісія на чолі із заступником голови РНК УРСР Дмитром Жилою. 27 червня ЦК ВКП(б) і РНК СРСР ухвалили постанову «Про порядок вивозу та розміщення людських контингентів і цінного майна», в якій, зокрема, йшлося і про вивезення культурної спадщини народів СРСР. Як саме в Україні виконувався цей документ, видно із втрат, які зазнали вітчизняні заклади культури.

Володимир СУБОТА, «Культура і життя»



Попередня публікація розділу Ще один крок до єднання
Наступна публікація розділу Ольга Герасим’юк : «Не треба сьогодні розчаровуватися»

Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар