Марія — запали сніги — це слов’янське свято, яке так давно існує на стику древніх язичницьких і християнських традицій, що вже практично неможливо визначити, до якого історичного періоду відноситься та чи інша традиційна частина. Відзначають день Марії Єгипетської 14 квітня (1 квітня за старим стилем). Свято це прийнято вважати народно-християнським (поряд з Масляною, Ільїним днем), інформує Ukr.Media.
Історія свята
Історія свята лежить у двох культурних пластах — слов’янській язичницькій міфології та християнських переказах. Згідно слов’янської язичницької традиції, 1 квітня (за старим стилем) до життя поверталися нижчі божества і духи-хранителі (домовик, водяний), які заснули на зиму. Нижчі божества і духи-хранителі шанувалися слов’янами і як можливі помічники, і як потенційно небезпечні істоти, яких потрібно задобрювати.
Також свято, як народно-слов’янське свято весняно-літнього циклу, тісно пов’язане з урожаєм. Одну зі своїх назв, “порожні щі”, Мар’їн день отримав тому, що на початку квітня люди переходили на “голодний режим”. Продукти, зокрема капуста, в погребах закінчувалася, юшка ставала менш поживною. Щоб замінити капусту, їли щавель, кропиву.
14 квітня сприймали, як остаточну перемогу весни. Сніг сходить остаточно, земля знову приносить свої перші дари.
Християнство принесло у свято іншу специфіку. Перший день квітня (за старим стилем) у християн — день шанування Святої Марії Єгипетської, покровительки всіх людей, які розкаялися. Символічно, відпущення гріхів і духовне оновлення, пов’язане з християнським переказом про прощену блудницю, яка розкаялася і стала святою, дуже збіглося за настроєм зі святом «прольоту», остаточного тріумфу весни і життя над зимою і смертю у язичників. Християни святкували оновлення, зречення від гріха, постили.
Історія Марії Єгипетської, яка після каяття 50 років прожила в пустелі спокутуючи гріхи, добре гармоніювала з необхідністю переживати важкі часи з мізерними запасами. Так язичницька і християнська основи свят гармонійно доповнили один одного, стали співіснувати як народно-християнське свято.
Традиції та обряди
Велика частина традицій і обрядів пов’язана зі слов’янсько-язичницькою основою, оскільки язичництво більш схильне до ритуалів.
Дві основних ритуальних дії пов’язані із задобрюванням будинкового і жертвою водяному.
Згідно з уявленнями слов’ян, домовик — це не тільки помічник, але і типовий обманщик. Хитрість і спритність допомагають йому вести господарство, тому 14 квітня ці якості прославлялися:
- Дівчата обманювали число людей, кратне 3 (3, 6,9), щоб їм пощастило у шлюбі;
- Якщо обдурити 12 людей, за кількістю місяців у році, то всі 12 місяців господарство буде міцним;
- Якщо вас не зуміли обдурити, то будете успішними в торгівлі;
- Хто з подружжя першим встиг обдурити, той буде верховодити у родині весь рік.
- Водяному приносили в жертву коня, щоб сильно не лютував, а до води в цей день підходити боялися.
Прикмети
Прикмети на цей день були безпосередньо пов’язані з кліматичними умовами літа. Слов’яни намагалися спрогнозувати, яким буде урожай:
- “Тиха” гроза, тільки зі спалахами, без гуркотів грому — до літа не дощового, навіть посушливого;
- Якщо лід біля берегів лежить або снігу багато не стало, то це до важкого року (земля довго спала і не буде такою плодоносною).
