3 жовтня православна церква вшановує пам’ять страстотерпців Плакіди (Євстафія), дружини його і дітей, убієнних ідолопоклонниками за непослух і відмову присягнути язичницьким богам. У народі християнське свято було відоме як Астаф’їв день або Астафій Вітряк. Останню назву торжество отримало через бурхливу стихію, по якій селяни намагалися передбачити швидкі зміни в погоді. Вони визначали, з якого боку світу йде вітер: якщо з півдня — бути теплу, з півночі — до лютих холодів, із заходу — до негоди і дощів, а зі сходу — до ясних, сприятливих для праці днів, інформує Ukr.Media.
Історія житія святих
Великомученик Євстафій, у світі відомий як Плакіда, був знатним воєначальником в період правління імператора Тита і Траяна, тирана і заклятого іконоборця. У часи, коли Плакіда ще не пізнав християнство, він творив милосердні справи, допомагаючи знедоленим і ображеним. За благі наміри Всевишній не залишив його в мороці ідолопоклонництва і одного разу подав знак. Побачивши на полюванні оленя, на рогах якого привиділося чоловікові розп’яття Самого Христа, воєвода поспішив додому і розповів про те, що трапилося дружині. Тієї ж ночі їм привидівся сон, в якому з’явився Отець Небесний і наставив пару на шлях істинний. Вранці подружжя попрямувало в найближчий храм, де пресвітер хрестив всю їх сім’ю.
Наступного дня хрещений Євстафій звернувся до Бога, направивши молитву про його благочестя. У відповідь Всевишній повідав воєначальнику, які випробування і скорботи чекають його в ім’я істинної віри. Чоловік з покірністю прийняв звістку. Незабаром померли його прислужники, худоба, а господарство розорилося. Забравши сім’ю праведник таємно попрямував до Єгипту на пропливаючому повз кораблі. Під час подорожі сталося нещастя — один з подорожніх забажав дружину Євстафія, тому безжально позбувся дітей і батька, виставивши їх за борт. Віруючий не упав духом. Коли він переходив через води річки і бархани пустелі, дітей його схопили і забрали дикі звірі, християнин залишився один. Він лив гіркі сльози і заспокоював себе лише тим, що такий задум Божий. Плакіда дістався до найближчого поселення Вадісс і влаштувався на роботу, де трудився цілих 15 років. Не знав скорботний, що дружина його звільнена, живе спокійним життям, а дітей врятували пастухи.
У Вадіссі Євстафію вдалося возз’єднатися зі старими товаришами по службі, які були в місті за службовим обов’язком. Ті забрали чоловіка і привели до двору Траяна, імператор знову дарував чоловікові титул воєначальника. Через кілька місяців за наказом правителя військо вирушило по римських землях шукати новобранців. Євстафій зупинився в будинку у престарілої жінки з дітворою, а коли розговорився, зрозумів, що це його сім’я. Після завершення місії всі четверо повернулися до Риму. За цей час правитель змінився, на честь чого організували бенкет з традиційним жертвоприношенням. Коли сім’я Євстафія відмовилася брати участь у процесі, нещасних піддали тортурам і катуванням. Після тривалих фізичних мук віруючі віддали Богу душу, а тіла, незаймані ранами, з почестю поховали небайдужі городяни.
Традиції святкування дати
Вважалося, що вітер на Астафія Вітряка може бути як ласкавим, так і приносить негаразди. Щоб стихія не накликала біду, дівчата вранці виходили на ганок і вимовляли певні слова, що заговорюють вітер. Після цього процесу брали гілку осики, поставлену на ганок з вечора, і починали шмагати по повітрю, кидаючи вперед жменю зерна. Вірили, що така процедура допоможе відвадити хвороби, горе, і приманити в будинок благополуччя і удачу для всіх домочадців.
