Моральність, доброта і праведність завжди винагороджуються з гідністю. Так і Вукола з Смирни знайшов щастя в православ’ї, за що удостоївся церквою особистого свята — Вуколи Смирнського (Телятника) 19 лютого, інформує Ukr.Media.
Історична довідка
Про життя преподобного дійшло вкрай мало інформації. Відомо, що народився і виріс він в невеликому місті Малої Азії, точний рік народження невідомий. Відомості про дитинство і юнацтво у відкритих джерелах обриваються. Славився послідовником Іоанна Богослова, одного з 12 найближчих учнів Ісуса Христа. За особливі заслуги Вукол Смирнський був благословлений і поставлений на пост першого єпископа церкви у Смирні.
Згідно Житію в Мінології Василя другого (Візантійський опис християнської історії у віршованій формі і з ілюстраціями), все життя Вукол провів у праведній справі — хрещенні язичників, які прийшли у віру завдяки настановам і розповідям єпископа. Помер Вукол природною смертю в 100-105 році (дані втрачені). На місці його поховання виросло миртове дерево, символічно ототожнюване з миротворінням і тишею, яке зцілювало людей, які до нього приходили.
Православна церква з часом затвердила день Вуколи Телятника (Смирнського) в ім’я вшанування пам’яті віруючого старця.
Звичаї святкування на Жуколи
На лютневий період зазвичай припадає перший отел корів, звідси інша назва святого — Телятник. А так як за старих часів маленьких телят, що з’явилися в лютому, часто звали жуколи, часто день Вуколи Телятника так і називали, просто і коротко.
Напередодні свята прийнято молитися і просити Господа за здоров’я худоби (особливо великої рогатої), про успішні пологи худоби. Коровам приносили корми в кілька разів більше дозволеного. Сам хлів обкурювали сухими травами чебрецю, щоб молоко було якісне, корисне і смачне, а мати і дитя добре почували себе після отелення. Після пологів господиня стежила за молозивом корови. Як тільки молозиво переходило в молоко, придатне до вживання, на ньому варили масляну кашу, заговорювали молитвами і їли всією сім’єю.
На наступну добу після пологів худоби заборонено щось давати зі свого будинку, відповідаючи помітно “зараз не час”, — так нібито разом з річчю віддавався і прибуток будинку на найближчий період.
І звичайно незаперечною традицією вважалося примітка на погоду. Якщо на Жуколи тепло, наступний місяць буде максимально холодний, і навпаки, — морозне свято віщує спекотне літо і дощову весну.
Люди, що народилися в ніч на свято Вуколи Телятника володіють раціональним мисленням, цнотливістю і розважливістю, як сам єпископ.
