21 серпня православні віруючі всього світу вшановують пам’ять єпископа Критського, Святителя Мирона. Чудотворець прожив праведне і аскетичне життя, роздаючи останнє бідним і знедоленим, ущемляючи себе на благо інших. Багато років він проповідував віру серед язичників, викриваючи єретиків, наділяючи їх серця світлом. На знак подяки за багаторічні труди Всевишній нагородив священнослужителя даром творіння великих чудес, щоб люди, які побачили їх, дізналися істинного Бога, інформує Ukr.Media.
У народі торжество отримало досить незвичайну назву — Мирон Вітрогон. У цей день вітри сильно буяють, часто змінюють напрямок, з’являючись з нізвідки, закручуючи масивні вихори з пилу і листя. До приходу християнства на слов’янські землі повелителем повітряних потоків вважали Стрибога, а такі вихори — його онуками, вітрогонами. Коли православ’я витіснило ідолопоклонництво, люди стали вважати що вітер — це дихання Господнє. До нього звертали молитви, щоб Бог заспокоїв невгамовну стихію.
Історія житія святого
Чудотворний Мирон народився на Криті, одному з найбільших грецьких островів Середземномор’я. Тут же він був вихований своїми батьками в благочесті, скромності. Юнак одружився в досить ранньому статевозрілому віці. Головним його заняттям був обробіток землі, причому вирощеним власноруч хлібом він годував не тільки себе і свою сім’ю, але і всіх убогих і нужденних. За це Отець Небесний благословляв труди Мирона, посилав високий урожай.
У релігійних текстах описується, що чоловік мав славу доброї людини, що бажала допомогти всім знедоленим. В один із днів він побачив на своїх володіннях злодіїв, які намагаються вкрасти жито. Вони набили мішки настільки, що не змогли забрати їх. Замість того, щоб покарати порушників фізично, праведник підійшов ближче і допоміг звалити ношу на плечі, попросивши не поширювати про подію випадковим жителям околиць. Великодушність віруючого так надихнула і засоромила грабіжників, що вони більше не вставали на шлях грабежу, вважали за краще чесне життя.
За чесноту свою Мирон удостоївся сану пресвітера в невеликому місті Равкії, а потім і єпископа Критського. У цьому статусі святитель чемно ніс службу, допомагаючи втраченим душам знайти себе в єднанні з Господом. Навіть в період гонінь християн він не залишав своєї пастви, продовжував проповідувати. За відданість він отримав від Всевишнього дар чудотворення. Повідомляється, що в період повені Мирон силою духу і думки зупинив води, перейшов посуху, а потім наказав стихії знову розлитися.
Помер старець власною безболісною смертю в рідному місті. Повідомляється, що його душа вирушила в Небесне Царство близько 100 років від народження.
Традиції та звичаї
На Мирона Вітрогона в поселеннях влаштовували вдовині підмоги. У цей період жителі збиралися, щоб будь-якими способами допомогти овдовілим жінкам і сиротам. Дівчата допомагали закривати соління на зиму, займалися прибиранням в будинку і у дворі, чоловіки лагодили дахи, похилені паркани, рубали дрова, сіяли озимі. Хтось з односельців приносив з дому відрізи тканин або шерсть, інші — зерно, борошно, домашні яйця. Закінчувався такий день масовою вечерею, яка так само в складчину готувалася і збиралася.
По погоді напередодні свята намагалися визначити її стан в найближчі дні. Поривчастий вітер обіцяє тиху безвітряну погоду, безперервний — негоди і грози. Туман, що піднімається по полях і воді, теж знаменував значущі погодні погіршення.
