Побачити ці унікальні речі можна у найближчі два тижні у Музеї Лесі Українки Волинського національного університету імені Лесі Українки. Їх презентують у рамках справді сенсаційної виставки «Історія з історіями, або Повне зібрання творів Лесі Українки». Автографи патронеси університету привезли у Луцьк з архіву Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України. Такі раритети взагалі то не заведено вивозити з Києва, але завдяки співпраці університету з Інститутом літератури імені Тараса Шевченка Національної академії наук України і з нагоди 150-річчя поетеси зробили виняток.
Раритети – це написана в 1910 році в Єгипті драматична поема «Бояриня», і знаменита «Лісова пісня», написана на волинському матеріалі, а також прозовий твір Лесі Українки «Місто смутку» та стаття письменниці про Винниченка. Представлено також листи. Один написав літературознавець Борис Якубський чоловікові Лесі Українки Клименту Квітці, а другий – це лист самого Климента Квітки до Олени Пчілки.
Сергій Романов, завідувач кафедри теорії літератури та зарубіжної літератури, відзначив, що виставка «незвична та незвичайна», бо представляє найважливіші етапи у творчості Лесі Українки та її дослідження. «Ми спробували подивитися на лесезнавство в динаміці та розвитку. Спробували подивитися в розрізі на процес, який називають дослідженням видання і популяризацією спадщини Лесі Українки. Ми намагалися представити головне, – каже Сергій Романов. – У нас так ведеться, що нація має народити генія, а геній вже має все віддати нації включно з власним життям. Очевидно, цей алгоритм діє в нашій історії. Але розуміємо, що має бути зворотній процес, коли нація вшановує свого генія. Наша виставка – спроба представити цей процес, як ми сприймаємо, засвоюємо та реалізуємо спадщину Лесі Українки».
1 березня у Волинському університеті представлять Повне зібрання творів Лесі Українки, підготовлене науковцями вишу разом з фахівцями з інших закладів. Ректор професор Анатолій Цьось відзначив: «Постать Лесі Українки не може лишити байдужою будь-яку розумну людину. Ім’я поетеси викликає великий інтерес. Аналізуючи історію нашого університету, я можу зробити висновок, що дуже добре, що ми мали багато розумних керівників. Першим важливим і правильним рішенням було те, що 1952 року нашому закладу дали ім’я Лесі Українки. Другим – створення Музею Лесі Українки 11 вересня 1985 року та Науково-дослідного інституту Лесі Українки у 2006-му. Надзвичайно важливо, що формується бренд Лесиних людей, Лесиного університету, бо це те, в чому ми унікальні. Я пишаюся нашим колективом філологів-лесезнавців, які за рік зробили неможливе – підготували повне зібрання творів Лесі Українки і крім цього роблять дуже потужну промоцію».
Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
