Діалог зі Склерозом

0323
Діалог зі Склерозом ― Новини культури України  - Медіа-портал "Культура"

У Київському академічному Молодому театрі знову прем’єра. Цього разу афішу камерної сцени театру поповнила вистава «Нагадай собі згадати».

Режисер-постановник цієї вистави заслужений діяч мистецтв України Костянтин Дубінін, який за багатолітню творчу діяльність поставив десятки спектаклів у театрах України і Росії. З 1993 року митець – режисер Київського академічного театру юного глядача на Липках. Кожна його вистава у цьому театрі це сміливий творчий експеримент. Саме так можна сказати про режисерські роботи «Ляльковий дім» Г. Ібсена, «Роман доктора» А. Чехова, «Мольєріана» М. Булгакова, «Меланхолійний вальс» О. Кобилянської та про багато інших. Але якщо раніше він звертався переважно до класики, то нова вистава створена за п’єсою сучасного українського драматурга Олександра Володарського «Селфі зі склерозом». До того ж режисер освоює нову для себе сцену Київського академічного Молодого театру.

Коли починаєш дивитися виставу, то пригадуєш старий анекдот: «Гарна хвороба склероз. Нічого не болить і щодня дізнаєшся щось нове».

Напевне кожен  з нас має своє найдорожче, що треба берегти і в жодному разі не забути. Саме те, заради чого варто було прожити життя... Головна героїня п’єси  –  Майя Михайлівна, жінка, вже немолода, але ж настільки ще цікава, що кожного ранку прокидається у ліжку з незнайомим молодим чоловіком. Напевно, це Склероз, подумаєте Ви, адже вона ніколи не може згадати звідки він там узявся! І все б нічого, але цей черговий незнайомець зустрічає в квартирі ще трьох молодих харизматичних мужчин, які живуть там не один рік.

Цікавий творчий експеримент Молодого театру – у ролі 90-літної розбивачки сердець зовсім юна артистка Анастасія Блажчук. Вона не намагається бути зовні подібною на стареньку жінку, проте прагне відобразити її внутрішній світ. І до певної мірі Анастасії це вдається.

Немолода жінка згадує своє минуле життя переважно у світлих барвах. У спогадах про молодість до неї приходять двоє чоловіків – той, якого вона сама кохала, і інший, який кохав її. Приходить також друг дитинства і … склероз, який виявляється теж може бути повноцінною дійовою особою.

Трагікомічність ситуації полягає в тому, що героїня ладна згадувати свою молодість з теплотою і з любов’ю. А фантастичні  розмови і ситуації, що спливають під час спогадів, говорять зовсім про інше. Але остільки вона – добра і світла людина, то не бачить реальності, і, напевне, так і піде з життя зі своєю правдою. У цьому шарм і принади її жіночої натури, і, в той же час, трагізм нерозуміння і нерозділеності людських почуттів.

Якщо у п’єси ролі трьох чоловіків мав грати один актор, то за режисерським задумом їх три. Яскраві, самобутні образи створили Ігор Лагай (Рома Оськін), Артем Атаманюк (Арчіл Мікелтадзе) і Роман Равицький (Веніамін Єсафов). Оригінальністю відзначається і робота Анатоля Фон-Філандра, шо грає Склероз, якого до пори до часу не бачить і не чує ніхто окрім головної героїні.

Режисер та актори не дають якихось конкретних рецептів глядачам, тут не побачиш однозначних відповідей на поставлені питання. Проте саме такі вистави є чудовою поживою для роздумів. Але мимоволі виникає думка, як важливо цінувати близьких тобі людей поки вони поруч з тобою, а не приходять лише у спогадах.

Едуард Овчаренко

Фото із соціальних мереж



Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар