Дивитися ширше. Дні польського кіно в Україні

01037
Дивитися ширше. Дні польського кіно в Україні ― Новини культури України  - Медіа-портал "Культура"

Впродовж жовтня в Україні тривали ХIІ Дні польського кіно. Глядачі шести міст (Київ, Одеса, Луцьк, Вінниця, Харків, Маріуполь) мали можливість познайомитися з останніми кіноновинками, які вже були презентовані на міжнародних кінофестивалях, а деякі відзначені престижними нагородами. До програми увійшли сім повнометражних фільмів, знятих польськими режисерами.

Відкрили фестиваль кінорозповіддю про появу книги «Мистецтво кохання» Міхаліни Віслоцької – своєрідною історією сексуальної революції у польській версії (режисер – Марія Садовська, 2017). Міхайліна Віслоцька написала книгу, що змінила все. Але перш, ніж «Мистецтво кохання» підкорило рідний книжковий ринок і революціонізувало сексуальність Польської народної республіки, її авторка мусила пройти довгий шлях. Відомий гінеколог присвятила роки ламанню консервативних звичаїв і перепалці з бездушною цензурою. Фільм насичений гумором, складними конфліктами всередині любовних багатокутників, а довершує таку безпрограшну комбінацію авантюрна історія видання книги. Вагома складова цієї кінострічки – тема емансипації не меншим чином показана і в біографічні драмі «Марія Склодовська-Кюрі» (реж. Марі Ноель, 2016), що присвячена видатній жінці-науковцю  з польським корінням. Але якщо режисерка фільму-відкриття показує зіткнення жінки з тогочасними нормами поведінки і роллю представниць прекрасної статі більше на рівні сімейного побуту та інтимних стосунків, то друга кінострічка розкриває цю проблему в сфері професійної, наукової діяльності, адже жінкам було неприйнято присвячувати себе  кар’єрі, а тим паче роботи наукові революційні відкриття, очолювати кафедри університетів та отримувати Нобелівські премії. Перед глядачем постає історія незвичайної жінки, яка без вагання йшла за покликом серця, а завдяки розуму, знанням і непересічному таланту зуміла здобути прихильність світу науки, де завжди домінували чоловіки. Це також неповторна подорож у часі до Парижа на зламі століть – міста мистецтва і відкриттів, що змінювали світ. Те, що головна героїня фільму – жінка підкреслено імпресіоністичними епізодами фільму, які не мають вагомого драматургічного навантаження і слугують скоріше стоп-кадрами в розвитку, але глибше розкривають внутрішній світ Марії Кюрі. Це пасторальні сцени, де героїня грається зі своїми дітьми або ж крупні плани залитого сонцем обличчя жінки, в якому поєднані сила і жіночність.

Глядачам презентували і минулорічного тріумфатора Київськогоміжнародного кінофестивалю «Молодість», володаря Гран-прі – дебютний повнометражний художній фільм Яна П. Матушинського «Остання родина» (2016).Стрічка показує поступове виродження родини польського художника й фотографа Зджіслава Бекшінського (1929-2005). Події фільму розгортаються в закритому середовищі непересічної сім’ї – геніальний художник, його дружина, син-на грані самогубства та дві бабусі  (обоє  трохи не сповна розуму). Пан Бексінський дуже любив фільмувати власний побут на відеокамеру, тому його документальний архів став основою для режисера. Переміщаючись хронологічно, режисер зображує ключові події життя цих людей, їх стосунки та місію кожного в родині. Вийшла дуже правдива біографічна історія. Щоправда некваплива манера  розгортання стрічки потребує від глядача певного настрою і вдумливості.Більшість сцен фільму розігруються в родинному помешканні. Контакти членів родини з соціумом мінімізовані – автори не педалюють їх, а використовують аби відтінити й деталізувати образи головних героїв. Переглянувши фільм, задумуєшся й про «побічні ефекти» занадто сильного занурення в світ мистецтва, яке не тільки окриляє і  дарує позитивний настрій, а й заводить в непрохідні хащі ідеалізованих очікувань. На питання батьків до сина-суїцидника: «Звідки ти взяв такі уявлення про світ?», чуємо –  «Із книжок…».

До програми також увійшли романтична комедія «Планета самотніх»(реж. МітяОкорн, 2016), драма «Новий світ» (реж. Е. Бенковська, Л. Остальський, М. Вавжецький), трилер «Червоний павук» (реж. МарцінКошалка, 2015) та дитячий фільм «За блакитними дверима» (реж. МаріушПалей, 2016).

Польський кінотиждень у Києві завершився показом документального фільму «Піаніно» (реж. Віта Марія Дригас, 2015), який знімався в період Майдану. Тієї зими під фортепіанні соло намагалися змінити країну. Це так надихнуло режисерку, що вона зробила піаніно центральним образом фільму. Саме цей інструмент, призначений для гри у невеликих камерних приміщеннях, був висунутий на барикаду і став голосом тогочасного масового протесту. Протистояння між головними силами революції виражалося і в звуковому полі. Адже більшість виконаних людьми композицій на Майдані – це лірика, світла і співоча. В той час як з боку славнозвісних беркутівців у амуніції звучав примітивний шансон, яким намагалися заглушити протестувальників.

Зважаючи на той факт, що подивитися польські кінофільми в прокаті кінотеатрів чи польські серіали й стрічки для дітей по телевізору майже немає можливості, подібні фестивалі важливідля знайомства з кіномистецтвом Польщі, яке, безперечно, на кілька кроків випереджає вітчиняне. Крім того це може стати поштовхом до ідей співпраці та копродукції.

Галина Дуб

 



Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар