Українська продюсерка Ірина Горова відповіла на запитання журналістів про те, чи планує її підопічна Надя Дорофєєва брати участь у Євробаченні. Про можливу появу виконавиці хітів “Щоб не було”, “Кохаю, але не зовсім”, “Хай пишуть” на Нацвідборі гендиректорка музичного лейблу POMITNI висловилася в інтерв’ю, інформує Ukr.Media.

За словами Горової, пісенний конкурс більше підходить для початківців-артистів, щоб заявити про себе. Ірина зазначила, що Надя вже переросла Євробачення і додала, що допомагатиме співачці стати популярною за кордоном іншими способами.

“Я думаю, ми трохи переросли цей конкурс. Хоча ніколи не кажи “ніколи”. Мені здається, ми будемо рухатися якимись іншими шляхами, інструментами для підкорення іноземної аудиторії. Але Євробачення — це дуже потужний інструмент для артистів-початківців”, — поділилася вона власною думкою.

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1598225 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1598225{
margin: 0!important;
}

.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}

«У 2019 році волинські шахраї на чолі з Лапковським вирішили збагатитися на українських музикантах і висунули претензію, зокрема гурту “Антитіла”, що нібито вони під час створення своїх композицій використали його патент №74516 «Спосіб налаштування параметрів музичної композиції». “Антитіла” отримали повістки до суду за використання нот і тональності у піснях», – розповіли музиканти.

Гурт називає патент Лапковського абсурдним, оскільки бізнесмен скористався недосконалістю законодавства й отримав патент на те, що існувало у музиці вже багато століть. У відповідь на судовий позов бізнесмена «Антитіла» також звернулись до суду, щоб захистити авторські права й скасувати патент.

«Як же здивувались музиканти, коли влітку 2022 року, вже бувши солдатами ЗСУ, дізналися, що Лапковський відновив судовий процес і викликає їх до суду. Нарешті у травні 2024 року суд відмовив патентному тролю з Луцька у позові проти гурту й визнав недійсним його патент», – написали музиканти.

Згодом бізнесмен Лапковський подав апеляцію на рішення суду. Проте програв суд і тепер має виплатити 50 тис. грн на користь музикантів.

Нагадаємо, що ZAXID.NET у 2019 році поспілкувався з Сергієм Лапковським, який пояснив, у чому полягає суть його винаходу й чому він вирішив судитися з музикантами.

«Патентні тролі» отримують офіційні патенти на загальновідомі «корисні моделі» й намагаються вимагати роялті у тих, хто їх використовує. Наприклад, патенти на хот-дог, кулькову ручку, бахіли, сковороду чи навіть автомобільні номери.

Додамо, що гурт «Антитіла» виник 2007 року у Києві. Вокалістом гурту є Тарас Тополя. На початку повномасштабного вторгнення музиканти «Антитіли» повідомили, що вступили до лав Територіальної оборони. Вони в лавах 130 батальйону захищали Київщину та Харківщину. Наразі гурт займається волонтерством.

Відкрилася завіса таємниці особистого життя Джейсона Стейтема до його роману з Роузі Гаттінгтон-Уайтлі, з якою він перебуває у стосунках з 2010 року. Виявилося, що серцеїд зустрічався із зіркою серіалу «Голлівудські пагорби» Крістін Кавалларі, про що розповів близький друг актриси Джастін Андерсон. Імітуючи роботу цифрового поліцейського сканера, останній розкрив усі карти своєї подруги в Instagram-відео, інформує Ukr.Media.

«Найгарячіший роман підозрюваної, про який вона нікому не розповідала, був із Джейсоном Стейтемом», — заявив Андерсон.

З чуток, Крістін зустрічалася з Джейсоном у 2009 році, після чого у неї з’явилися стосунки з бодібілдером Джеєм Катлером.

Український виконавець Олексій Завгородній, який будує кар’єру під псевдонімом Позитив, поділився новими подробицями про майбутнє поповнення в родині. 35-річний артист та його дружина-танцівниця Юлія Сахневич тримають у таємниці стать первістка, однак нещодавно розсекретили варіанти імен для спадкоємця, інформує Ukr.Media.

Так, Позитив в інтерв’ю розповів, що вони з Юлією вирішили назвати хлопчика Олексієм. Якщо ж у пари народиться дівчинка, то вона отримає ім’я Олексія.

Крім того, Завгородній зізнався, що мріє про те, щоб через рік після появи першої дитини у них із Сахневич народилися двійнята.

“Якщо буде хлопчик, то це буде Олексій, якщо дівчинка — Олексія. (…) Діти-погодки мені подобаються. Я за двійнят, тому що я сам із двійнят. Якби була двійня, я був би щасливий”, — сказав він.

Українська продюсерка Ірина Горова відверто розповіла про те, як вона та її колишній чоловік Олексій Потапенко вирішують грошові питання щодо виховання їхнього спільного сина. В одному з інтерв’ю гендиректорка музичного лейблу POMITNI зазначила, що в них із Потапом прекрасні батьківські стосунки. Ірина зазначила, що ніколи не забороняла колишньому обранцю зустрічатися з 16-річним Андрієм, а він зі свого боку ніколи не відмовляв дитині у фінансовій допомозі, інформує Ukr.Media.

«У нас є дуже крутий син і ми спілкуємося як батьки. Як у батька мого сина я запитую: «Чи проплатиш ти навчання, чи зустрінешся ти з ним, чи хвилюєшся ти за якісь його 16-річні штучки, чи зустрінеш Новий рік із ним?», — поділилася вона.

За словами Горової, Потап не платить їй аліменти на утримання сина, проте завжди бере участь у фінансовому забезпеченні спадкоємця, якщо це стосується великих витрат. Зокрема, репер допомагає Андрію розвивати спортивну кар’єру.

«У нас немає аліментів. Ми починали з друзів, ми трансформувалися потім у сім’ю, потім знову в друзів, потім просто у батьків. Найголовніше — це майбутнє нашого сина. Льоша як батько класний. Він жодного разу не відмовив ні в чому, що стосується сина. Тому в нас не аліменти. Якщо ми плануємо школу, відпочинок, якісь дуже важливі вкладення… Ось зараз він максимально допомагає зі спортивною кар’єрою. Він як батько виконує всі свої ролі», — додала Ірина.

@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1598103 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1598103{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }

«Ми мусили бути дуже обережними, щоб не наразити їх на додаткові ризики. Інколи прості згадування локації, професії чи якоїсь яскравої деталі можуть стати фатальними», – пояснює Ольга Муха.

Виставка «Небачена сила» у Пороховій вежі. Фото Анасиасії Смольєнко, Укрінформ

Вона зазначає, що для подачі інформації використовували мультимедійний підхід: поєднували фотографії, відео, інсталяції, картини, аудіозаписи, VR технології. Це також дозволяє знайти підхід до різних відвідувачів.

«Важливо було представити як індивідуальні, так і колективні прояви спротиву, розкрити розмаїття інструментів і можливостей – від проактивних дій непокори, розповсюдження правдивих новин і боротьби із пропагандою і до освітніх ініціатив й збереження власної ідентичності: мовної, культурної, ціннісної», – розповіла Ольга Муха.

Виставка розповідає про ненасильницький спротив окупації. Фото Анастасії Смольєнко, Укрінформ

Кураторка говорить, що організатори намагалися показати, що опір окупації – це не лише героїчні вчинки, а й щоденна боротьба громад. Крім цього, однією з цілей виставки є створити єдність з українцями на окупованих територіях. За словами Ольги Мухи, виставка нагадує, що ми всі – єдиний народ України, незалежно від місця проживання, етнічного походження та досвіду.

Додамо, що виставку «Небачена сила» у Пороховій вежі можна оглянути щодня з 12:00 до 20:00. Організатором є Українська асоціація культурологів за підтримки USAID.

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1598052 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1598052{
margin: 0!important;
}

.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}

Майстер з Польщі Анджей Мунца за фінансової підтримки оркестру змінив розташування клапанів. Таким чином вдалось адаптувати інструмент та пристосувати аплікатуру (тобто змінити розташування клапанів на фаготі) до потреб музиканта.

У 2022 році Івана Мелету указом президента нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Зараз він перебуває на лікуванні та проходить реабілітацію після важкого поранення. Він переніс більше 40 операцій.

«Після майже трирічної перерви важко повернутись до форми, ще тяжче це зробити через поранення, але поки я лікуюсь – займатимусь, щоб повернутись в Україну вже у гарній формі», – розповів Іван Мелета.

Наразі фагот вже передали до Філадельфії, де Іван Мелета проходить реабілітацію. Музикант уже поділився відео перших репетицій.

@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1598014 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1598014{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }

18 листопада, понеділок

Оксана Муха. Пісні нескореного серця

Цього вечора у виконанні Оксани Мухи можна почути відомі народні твори, естрадну класику та нові авторські композиції. Володарка гран-прі І міжнародного конкурсу ім. Квітки Цісик подарує слухачам незабутній музичний вечір.

Театр імені Марії Заньковецької, початок 17:00, 20:00

19 листопада, вівторок

Танцювальна вистава «Поле»

«Поле» – танцювальна вистава про почуття, пошук, спостереження… про все. Поля – то місця, де приймаються рішення, вони є вільними та позбавленими осуду. Вони відображають життя і смерть. Та рішення приймає хтось інший. Ігрове поле вільного духу, що не знає, хто він і де його місце, у пошуку любові. Він стоїть зі своїм обмеженим полем почуттів між безмежними внутрішнім і зовнішнім світами у своїй крихкості, у безперервному шляху додому, у пошуках зцілення, за що готовий убити. Але зрештою він лишається таки спостерігачем, у полі тиші та недосяжності. Проєкт є переможцем грантової програми Per Forma.

• Режисер/хореограф – Райнер Бер
• Танцівниця – Галина Щупак
• Музикант – Денис Петришин
• Відеопроекція – Євген Василів
• Сценографічна організація – Ярина Карасьова

Театр Курбаса, початок 18:00

20 листопада, середа

«Конотопська відьма» київського театру імені Івана Франка

Найпопулярніша вистава країни від найкрутішого режисера Івана Уривського знову приїде до Львова.

Вистава за повістю Григорія Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма» – бурлескна яскрава комедія, просякнута гумором.

Режисер Іван Уривський давно та плідно працює саме з класичною літературою. Він не боїться спрощувати та коротити сюжети та робити твори зі шкільної програми такими, що подобаються не лише вчителям, але й учням. Тим не менше, при усьому вільному поводженні з літературою він залишається у межах її меседжів та якості текстів.

Певні знахідки у виставі, зокрема прямо таки макбетівське тріо відьом, що від початку та до кінця супроводжує дію як античний хор, вписує виставу у давні театральні та співочі традиції, а її шалений ритм відповідає тому, до якого звик сучасний глядач.

Львівська опера, початок 18:30

21 листопада, четвер

«Пісні п’яти століть. Стрільці». Нова програма хорової капели «Дударик»

Концерт на 100% складатиметься з прем’єр. Національна чоловіча хорова капела «Дударик» запрошує поціновувачів музики на прем’єру своєї нової концертної програми «Пісні п’яти століть. Стрільці». Нова програма капели включає стрілецькі та жовнірські пісні, які звучатимуть у сучасних аранжуваннях. До репертуару увійшли відомі та маловідомі композиції, що розкривають героїчний дух українських воїнів, зокрема твори на слова Олени Теліги та музичні шедеври Михайла Вербицького.

Виконуватимуть програму чоловічий склад капели «Дударик» разом із автентичним оркестром, а також солісти Дарія Кудрик, Юрій Йсифович, Назар Омельчук, Роман Липак та інші талановиті вокалісти.

Львівська національна філармонія, початок 19:00

«Марія Стюарт» київського театру імені Франка

П’єса «Марія Стюарт» (1800 р.) великого німецького поета і драматурга Фрідріха Шиллера (1759-1805 рр.) створена на основі документальних матеріалів про життя останньої католицької королеви Шотландії Марії Стюарт. Це історія протистояння двох великих жінок, конфлікту двох королев.

Вже більше двох століть вона розповідає про ціну свободи, вічний конфлікт між «розумом» і «емоціями» в душі людини, силу впливу громадської думки на життя людини. Про боротьбу за панування, яка нівечить їхні долі.

«Марія Стюарт» у постановці Івана Уривського (на головному фото) – не реконструкція подій минулого, а, скоріше, позачасова історія внутрішньої боротьби та двоїстості сутності людини. Це не легенда, вкрита музейним пилом, а історія про нас теперішніх, про людей, які роблять свій вибір щодня.

Склад акторів:

• Марія Стюарт – Анжеліка Савченко
• Королева Єлизавета – Тетяна Міхіна
• Хтось – Михайло Кукуюк
• Лейстер – Акмал Гурезов
• Мортімер – Віталій Ажнов

Львівська опера, початок 18:30

22 листопада, п’ятниця

Трагікомедія за п’єсою Андрія Бондаренка «Мій друг, чорний ельф»

Це вистава про двох найкращих друзів дитинства Андрія та Ореста, про час, коли розвалилась одна безглузда імперія, а наша країна тільки народжувалася. Це історія про те, як змінюється дружба, як з роками люди стають зовсім різними, але попри все стараються не втратити один одного.

Дружба Андрія (Андрій Кравчук) та Ореста (Василь Колісник) почалася випадково. Вони були підлітками, їх об’єднала свобода, відсутність грошей і любов до тодішньої поп-культури. Андрік і Орко грали в ігри. Ігри вони придумували самі. Найцікавіше було грати у війну. Вони стріляли мєлкашками, саморобними списами та стрілами, кидали в людей презервативи з водою, здирали дермантин з дверей. Словом дико чудили.

• Режисер – Денис Федєшов
• Сценографка та художниця з костюмів – Оксана Шпакович

Театр Лесі, мала сцена, початок 18:00

Мандрівний фестиваль Docudays UA. Стрічка «Порося Нельсон»

Мандрівний фестиваль Docudays UA представить стрічку «Порося Нельсон» нідерландської режисерки Аннеке де Лінд ван Венґарден.

Фільм покаже сім’ю, яка взяла за домашнього улюбленця карликове поросятко. Принаймні, так думали власники тваринки, поки Нельсон не виріс у півтонного звіра і не став причиною бунту сусідів, однокласників та уваги поліції. Цей фільм буде супроводжувати аудіодискрипція.

Після фільму відбудеться обговорення та розмова про доступність кіна й інформації разом із співзасновницею ГО «Доступне кіно» Вікторією Лучкою та бібліотекаркою, культурною менеджеркою, дослідницею питань інклюзії Катериною Алексєєнко.

Львівський муніципальний центр, початок 18:00

23 листопада, субота

Кримськотатарські мелодії. Фортепіано

Концерт презентує сучасну фортепіанну музику з кримськотатарським колоритом. Джеміль Каріков, талановитий композитор, фольклорист та мультиінструменталіст, перенесе слухачів у світ мелодій та ритмів, що пробуджують пам’ять про культурну спадщину кримських татар та їхню неповторну ідентичність. Цього вечора звучатимуть авторські пʼєси для фортепіано Джеміля Карікова, які охоплюють різноманітні емоції та образи: дитячу безпосередність та цікавість, ностальгію та силу роду, енергію та відчуття свята.
Цей концерт є символом єдності та солідарності з кримськотатарським народом, музичним мостом до розуміння його багатогранної історії. А також це унікальна нагода почути оригінальні фортепіанні твори у виконанні автора.

Виконавець: Джеміль Каріков – фортепіано

Львівський органний зал, 17:00

24 листопада, неділя

Вистава «Жираф Монс»

Вистава Харківського театру ляльок ім. В. Афанасьєва.

«Жираф Монс» – вистава за казкою Олега Михайлова. В цьому творі в казковій алегоричній формі через досвід війни проходить Жираф, який мешкає у харківському зоопарку в часи Другої світової війни. Відстороненість сюжету від сучасності, притчева природа твору дали можливість створити виставу, яка розкриває болісні теми, але не травмує глядача. Звісно, історія Жирафа Монса – це погляд на війну очима дитини, яка по-своєму сприймає світ, переживає страх та самотність. Але це дуже делікатна розмова, яка адресована і дітям, і дорослим. Про війну, про співчуття та підтримку. Вистава претендує на премію «Гра».

Автори вистави:

• режисерка Оксана Дмітрієва
• художник Костянтин Зоркін
• композиторка Катерина Палачова

Театр імені Марії Заньковецької, 13:00

@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1597896 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1597896{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }

«Історія душпастирської служби в українському війську мала приклади організованого служіння капеланів в легіоні Українських січових стрільців і Українській галицькій армії, в арміях УНР і УПА. Під час Першої світової війни в лавах австро-угорської армії також були українські капелани», – розповідає завідувачка виставкового відділу Руслана Бубряк, яка підготувала виставку.

Банерна виставка Львівського музею історії релігії (фото ZAXID.NET)

Перший капелан у Римській імперії

Термін «капелан» виник у IV ст, в часи римського легіонера Мартина з Галлії, який потім став архієпископом в місті Тур, а згодом вшановувався Церквою як святий Мартин Турський.

«Холодної зими, перебуваючи в гарнізоні, він зустрів голого жебрака і відрізав йому половину свого плаща-капи. Згодом створили похідний храм-намет, який називався капелою, а священника, який в ньому служив, – капеланом. Така похідна церква з християнським священником була у кожному легіоні імператора Римської імперії Костянитина Великого», – розповідають на виставці.

На церковному соборі VIII ст. в німецькому Регенсбурзі ухвалили дозвіл священникам супроводжувати військо, але без користування зброєю та участі у бойових діях. Відтоді військові капелани є у більшості армій світу.

Сучасна ікона святого Мартина Турського (автор – Роман Василик, 2022)

Княжі та козацькі духівники

У часи Русі священники також супроводжували військо у походах, перед ними відправляли молебень, з собою брали похідну ікону.

А козаками-січовиками опікувалися монастирі, першим їхнім духовним керівником вважається архімандрит Трахтемирівського монастиря. Ченці відправляли на Січ священників для богослужінь із щорічною ротацією.

Військо Запорозьке мало 44 постійні церкви, 13 каплиць та похідні церкви для кожного формування, найчастіше їх називали на честь Покрови.

Ікона Покров Богородиці XVIII ст. зі збірки Музею історії релігії

Капелани українських військових формувань

Далі українські капелани були у військових формуваннях нацгвардії Австро-Угорщини періоду «Весни народів» 1848 року. А після запровадження обов’язкової військової повинності у 1868 році, в армії було 17 греко-католицьких польових духівників. Фельдкуратори опікувалися полками, їхній статус прирівнювали до капітанів, фельдсуперіори (= майори) – дивізіями. Загальне військо підпорядковувалося римо-католицькому польовому єпископові австрійської армії.

На початок Першої світової війни було дев’ять греко-католицьких військових капеланів. Капелани Легіону Українських січових стрільців сприяли братанню з військовими протилежної сторони. Адже до російської армії входило близько 55% українців. А ще вони дбали про культурно-просвітницьку роботу. Згодом духовенство, що брало участь у Першій світовій, стало капеланами УГА – збройних сил ЗУНР. Багато з них були на передовій, разом з воїнами, вели облік полеглих, поховання та створення стрілецьких цвинтарів. Майже третина капеланів УГА загинула під час бойових дій та від епідемії тифу. Під час бойових дій на Наддніпрянщині капелани поширювали там ідеї екуменізму. Капеланом УГА був батько Степана Бандери.

Скарбник УСС Іван Боберський, командир Легіону УСС та УГА Мирон Тарнавський і капелан Андрій Пшепюрський

Капеланами війська УНР спочатку були священники полків російської армії, яких потрохи заміняли українські душпастирі. Духівники Українського війська займалися метриками про смерть полеглих.

Своїх капеланів мали також військові формування Карпатської України, легіон «Нахтігаль», дивізія «Галичина» та УПА.

Отець Андрій Радьо править Великодню літургію в лісі гори Магури Кривицької над Сяном (квітень 1947)

Організатори виставки демонструють документальні світлини з музейних фондів, унікальні експонати, які надали самі ж капелани. Героями виставки стали духівники різних періодів та армій:

• Яків Геровський, перший відомий український капелан, професор Львівського університету, священник УГКЦ;

• Йосиф Кишакевич, український композитор і хоровий диригент, священник УГКЦ, військовий капелан. Писав духовну музику, зокрема «Витай між нами, Христе, витай».

• Андрій Іщак, доктор теологічних наук, вчений та громадсько-культурний й освітній діяч, блаженний мученик УГКЦ. У Першу світову був польовим душпастирем. Після відступу УГА зі Львова відвідував поранених вояків у лікарнях. Загинув у Другу світову при відступі радянського війська. За свідченнями очевидців, на тілі отця було 36 ран від багнетів.

Капелан, священномученик о. Андрій Іщак

• Костянтин Богачевський, військовий капелан 30-го (львівського) піхотного полку на італійському фронті;

• Емілян Горчинський, капелан австрійського війська в роки Першої світової війни. Його засудила радянська влада і вислала на Сибір;

• Франц Ксаверiй Бонн, редемпторист, бельгієць, польовий духівник при УГА. Згодом був членом і перекладачем українських делегацій для переговорів з місіями Антанти в Галичині;

• Йосафат Коциловський, єпископ Перемиської єпархії УГКЦ, репресований радянською владою, блаженний Католицької церкви.

• Окремо виділили священномученика УГКЦ, Праведника народів світу, отця Омеляна Ковча. Він надавав підтримку представникам інших конфесій чи релігій – полякам, євреям. Спершу був капеланом УГА, згодом у концтаборі опікувався засудженими, де й помер сам.

Стенд на виставці про о. Ковча (фото ZAXID.NET)

Сучасні капелани – офіцери ЗСУ

У наш час військові капелани є офіцерами ЗСУ. Але водночас залишаються священнослужителями, представниками Церкви. Капеланами стають священники різних конфесій та релігій: греко-католики, римо-католики, православні, протестантські пастори, мусульманські муфтії та юдейські рабини.

«Для військового капелана найважливішим є захист людяності, здатності людини зберегти те найсокровенніше, що дозволяє їй потім також повернутися з війни. Йдеться про перемогу над війною. Якщо завдання військових – це перемога у війні, то завдання військового капелана – перемога над війною. Перемога над наслідками війни у людському серці», – вважає військовий капелан УГКЦ Андрій Зелінський, слова якого цитують на банері виставки.

Капелан УГКЦ Андрій Зелінський серед військових

Пастор Олександр Чоков вважає, що капелан є посередником між людиною і Богом, він служить не тільки духовним супроводом, але займається різними обов’язками: «Капелан – це лікар людської душі».

Оглянути фото та історію українського капеланства можна перед Музеєм історії релігії на площі Музейній до Великодня 2025 року.

Відома українська співачка та телеведуча Тіна Кароль поділилася рідкісною фотографією з єдиним сином, який здобуває освіту у Великій Британії. Зіркова мама вперше за кілька місяців зустрілася з Веніаміном за кордоном, щоб відсвяткувати його день народження. У понеділок, 18 листопада, йому виповнюється 16 років.

Напередодні на вихідних Кароль показала, як зараз виглядає іменинник і похвалилася його новим іміджем. В інстаграм-сторіс виконавиця розмістила кадр, де вона і Веніамін позують на тлі будинку з гербом України. Тіна позувала в чорній куртці, чорних облягаючих штанях і чорних кросівках. Поруч з нею стояв син у світлій толстовці, чорній куртці, сірих штанях і білих кросівках, інформує Ukr.Media.

Судячи зі свіжого фото, перед 16-річчям Веніамін відмовився від кучерявого волосся і зробив стильну коротку зачіску. До публікації Кароль додала власний трек “Перечекати”.

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1597790 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1597790{
margin: 0!important;
}

.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}

Відповідно до правил українського правопису, «якраз» є прислівником, який відповідає на питання «коли?» та уточнює, коли відбувається дія. Він пишеться разом. Проте чимало людей пишуть його окремо – «як раз», роблячи помилку. Причина цієї помилки досить банальна: у російській мові відповідник українському «якраз» пишеть окремо – «как раз».

Варіант «як раз» у сучасній українській мові вживається рідко, переважно у сталому вислові – «як раз і назавжди».

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1598012 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1598012{
margin: 0!important;
}

.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}

Музикант наголосив, що не може отримати премію разом з тими, хто проти надання зброї Україні.

«Як батько двох дітей, що живуть під ракетними ударами, і рядовий Сил оборони України (загін ударних БПЛА патрульної поліції Херсона) я не можу отримати цю нагороду разом з іншими лауреатами, які “не впевнені” в необхідності надавати моїй країні західне озброєння, життєво необхідне для відбиття російської агресії», – написав він.

Зазначимо, що серед лауреатів премії була Юлія Навальная, яка нещодавно в інтерв’ю німецьким ЗМІ заявила, що не впевнена, що Захід чинить правильно, надаючи Україні озброєння, її непокоїть, що західні «бомби влучили і по росіянах».

Премія імені Магніцького заснована у 2015 році, напередодні шостих роковин смерті російського юриста й аудитора фонду Hermitage Capital Сергія Магнітського. Він був заарештований у РФ через звинувачення у несплаті податків і помер в російському СІЗО, за версією РФ, від серцевої недостатності. Проте правозахисники причиною смерті називають ненадання медичної допомоги та катування.

Премія присуджується у дев’яти категоріях. У 2019 році премію отримав український режисер Олег Сенцов.

@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1598023 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1598023{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }

Фільми, що увійшли до програми EUFF 2024, можна переглянути онлайн. Для цього потрібно зареєструватись. Після реєстрації можна орендувати фільм безкоштовно та переглянути його в будь-який зручний час з 18 по 24 листопада.

«Фестиваль – це не лише про фільми, це про силу мистецтва та культури, яка долає географічні кордони та мовні барʼєри. Це про мистецтво, яке обʼєднує нас навколо ключових європейських цінностей: свободи, демократії, прав людини, рівності та людської гідності. Ті самі цінності, за які українці борються щоденно з російським агресором», – зазначила пані Посол ЄС в Україні Катаріна Матернова.

У програмі – визначні роботи європейського кіно, зокрема фільми, що отримали нагороди на міжнародних фестивалях. Програма EUFF 2024 включає десять фільмів (ще один, «Сестринська лазня», покажуть у Києва офлайн), що демонструють різноманітний погляд на світ крізь європейську призму.

Що робити, коли немає світла? Вмикайте фільм або улюблений серіал на гаджетах! Бо навіть у найтемніші вечори онлайн-кінотеатр SWEET.TV буде поруч. Тут можна завантажити вподобані стрічки та дивитися їх будь-де навіть без світла й інтернету. Це просто, зручно і без жодних доплат!

Програма EUFF 2024:

• «Небезпечні джентльмени» (Польща), режисерка Аґнєшка Дзедзич. Четверо відомих митців прокидаються в Закопане після вечірки, можливо, без пам‘яті, але з трупом на дивані. , не маючи жодного уявлення про те, хто він, чому він мертвий і чому у двері стукає жандарм. У головних ролях Марцін Дороцінський, Томаш Кот, Анджей Северин і Войцех Мецвалдовський.

• «Дівчина з майбутнього» (Італія), режисерка Марта Савіна. Лія — вперта і не вписується в жорсткі рамки мислення Сицилії 1965 року. Те, що починалося як казка з Лоренцо, швидко перетворюється на кошмар, коли він бере її силою. Згідно з моральними нормами, Лія має вийти заміж за чоловіка, який її зґвалтував, щоб зберегти свою честь, прийнявши поширену традицію репараційного шлюбу. Але вперше в історії Італії вона кинеться проти всіх соціальних очікувань і розпочне особисту та юридичну боротьбу за самовизначення.

• «Навчені бачити: три жінки та війна» (Німеччина, Італія), режисерка Лусія Сміт. Надихаючий портрет Маргарет Бурк-Вайт, Марти Ґеллгорн та Лі Міллер — трьох новаторських журналісток, які увійшли в історію як перші жінки-кореспонденти, що висвітлювали події Другої світової війни.

• «Богема» (Чехія), режисер Петр Вацлав. Шукаючи роботу скрипаля, Йозеф потрапляє в орбіту багатої молодої жінки. Вона знайомить його з гедоністичним існуванням, вільним від релігійної нетерпимості. Йозеф отримує неймовірне замовлення: написати оперу для театру Сан-Карло.

• «Мій роман із одруженням» (Люксембург, США, Латвія), анімація, режисерка Сігне Баумане. Молода Зельма, спрагла до любові та прийняття, відчуває себе неповноцінною. Її переслідують три співочі Міфологічні Сирени, і вона вирушає на 23-річні пошуки ідеального кохання та міцного шлюбу. Однак вона не знає, що її власна біологія – це потужна сила, з якою треба рахуватися. Анімаційний повнометражний фільм для дорослої аудиторії.

• «Банель і Адама» (Франція, Сенегал, Малі), режисерка Рамата-Тулай Сі. Молода пара в Сенегалі змушена зіштовхнутися з неприйняттям та осудом свого відлюдного села.

• «Галченятко» (Нідерланди), режисер Боудевійн Кул. Жожо, жвавий 10-річний хлопчик з непростим сімейним життям, в якому нестабільний батько і відсутня мати, знаходить розраду в покинутому пташеняті галки. Завдяки особливій дружбі, яку він будує з пташеням, стіна між ним та його батьком буде зруйнована.

• «Щасливої дороги» (Нідерланди), режисер Тійс ван Мпрле. Сім’я Вербеків збирається у відпустку. Аж тут вони дізнаються, що дідусь забув сказати їм, що він смертельно хворий. Вони вирішують залишитися вдома. Кожен по-своєму реагує на дідусевий відхід, що наближається, і на зруйновані плани на відпустку.

• «Зовнішні справи» (Іспанія), режисер Алберт Соле. Ми живемо в часи швидких геополітичних змін, переживаємо війни в Європі та на Близькому Сході, а також нестабільність у Сахелі. ЄС продемонстрував неабияку стійкість, але громадяни мало знають про його дипломатичні та оборонні дії. Цей документальний фільм слідує за Жозепом Боррелем, Верховним представником ЄС із закордонних справ, щоб надати погляд зсередини на врегулювання криз і побудову спільного оборонного простору, а також ознайомити з Європейською службою зовнішньої діяльності (ЄСЗД) і політикою Євросоюзу.

• «Лист до України» (Литва), режисери – литовська кіноспільнота, на головному фото. Російське вторгнення в лютому 2022 року докорінно змінило життя українців і порушило мир у Європі. Перед тими, хто відчув війну, постає вибір: воювати чи втекти. Далі від фронту питання інші: підтримувати чи ігнорувати, допомагати чи залишатись осторонь. Фільм розповідає про людей, які стали свідками війни: перехожих, протестувальників, волонтерів, медиків. Він є документом часу, що відображає єдність і прагнення зрозуміти, чи вистачило наших зусиль, чи стали ми сильнішими від цього випробування.

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1598044 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1598044{
margin: 0!important;
}

.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}

Дюмон також працював із такими виконавцями, як Жак Брель, Даліда та Брабра Стрейзанд, створював пісні для кіно та телешоу, і сам виступав на сцені. Його останній концерт пройшов у 2019 році у Парижі. Про смерть композитора написала газета Le Monde.

Французький композитор розпочав кар’єру із джазу. Він навчався грі на трубі у консерваторії Тулузи. Згодом він розпочав грати на фортепіано та писати пісні.

У 1950-х він він познайомився з поетом-піснярем Мішелем Вокером, разом з яким вони написали пісню Non, je ne regrette rien («Ні, я ні про що не шкодую»). У 1956 році її виконала Едіт Піаф. Для цієї співачки він написав ще близько 30 пісень, їхня співпраця завершилась через смерть Піаф у 1963 році.

Також Дюмон писав пісні для багатьох інших відомих артистів, як-от Даліда, Тіно Россі, Жак Брель та Барбра Стрейзанд. Його пісні також можна почути у фільмах і серіалах «Трафік», «Парад», «Початок», «Мрійники», «Нестерпна жорстокість».

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1598037 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1598037{
margin: 0!important;
}

.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}

«Після церемонії нагородження я поспілкувалась з журі. Мені було дуже приємно почути відгуки на фільм саме з мистецької точки зору: як він був зроблений, які режисерські рішення були прийняті, чому саме така візуальна мова. Окремо члени журі відзначили чудову гру наших акторів. Для нас це важлива нагорода, адже так наш голос та наші історії звучать гучніше на міжнародній арені», – поділилась Жанна Озірна.

Українське кіно потребує нашої уваги! Онлайн-кінотеатр SWEET.TV пропонує вітчизняні шедеври на будь-який смак. Тут кожен може обрати щось до душі: художні чи документальні фільми, свіженькі серіали або мультфільми для всієї родини. На SWEET.TV є величезна бібліотека відомих українських кінострічок.

Фільм «Медовий місяць» – це психологічна драма, яка досліджує тонкі аспекти людських стосунків в момент травматичного досвіду війни. Пара 30-річних закоханих Тарас (Роман Луцький) і Оля “(Ірина Нірша” опиняються в окупації в щойно придбаній квартирі. В пастці без електрики, води й зв’язку, пара зазирне у безодню інтимності під час смертельної небезпеки.

Світова прем’єра фільму відбулась на Венеційському кінофестивалі, а національна – на кінофестивалі «Молодість», де фільм здобув гран-прі «Скіфського оленя». Стрічка «Медовий місяць» створена за підтримки La Biennale Di Venezia і повністю знімалась в Україні, у Києві на початку 2024 року.

Міжнародний кінофестиваль в Аррасі – один із найавторитетніших кінофорумів Європи, який популяризує європейське кіно, зняте молодими кінематографістами. Цьогоріч фестиваль відбувся 8-17 листопада.

Лілія Ребрик відзначила восьмий місяць життя молодшої доньки Адель. З цього приводу українська телеведуча та актриса організувала стильну зйомку, яка викликала захоплення її шанувальниками, інформує Ukr.Media.

Для цього міні-свята сім’я обрала образи у стилі total black. Доповнив свято торт із чорними бантиками.

Лілія поділилася радісними змінами у розвитку доньки. Вона зазначила, що мала вже почала активно повзати, впевнено сидить, робить перші спроби встати і вимовляє свої перші слова. Ребрик також додала, що вага дитини становить майже 10 кілограмів.

Шанувальники залишили безліч теплих коментарів, захоплюючись не лише образами, а й зворушливою атмосферою свята. Багато хто привітав Адель та її батьків та побажав їм щастя та здоров’я.

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1597942 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1597942{
margin: 0!important;
}

.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}

Концерт Олі Цибульської був запланований у Вараші в суботу, 16 листопада. Він мав відбутися в Палаці культури ВП «Рівненська АЕС» о 18:00. За дві години до концерту у Instagram-stories співачка повідомила, що на вʼїзді у місто співробітники ТЦК і СП вручили музикантам із її команди повістки та відправили на ВЛК.

Кількість мобілізованих чоловіків із команди вона не уточнила, однак повідомила, що не зможе виступати сама, тому концерт 16 листопада скасували. Всі, хто придбав квитки, може їх повернути за місцем покупки.

«Хлопців, музикантів, які мали сьогодні мали зі мною грати для вас концерт, їм вручили повістки і мобілізували. Я можу вийти до вас сама, але це, напевно, не те, за чим ви сюди прийшли. Тому дякую вам за розуміння. Квитки можете повернути», – повідомила Оля Цибульська в Instagram.

Додамо, що, згідно з сайтами продажу квитків, наступний концерт співачки запланований на 17 листопада в Черняхові. На сайті Karabas вказано, що цей концерт скасували, однак на виступ 27 листопада в Олександрії квитки в продажу.

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1597950 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1597950{
margin: 0!important;
}

.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}

Перемогу на «Дитячому Євробаченні» 16 листопада здобув співак з Грузії Андрій Путкарадзе з піснею «To My Mom». За підсумками голосування грузин отримав 239 балів: 180 від журі та 59 від глядачів.

Друге місце посіла співачка з Португалії Вікторія Ніколе з піснею «Esperança». Вона отримала загалом 213 балів: 96 від журі та 117 від глядачів.

Український представник 12-річний Артем Котенко з піснею «Hear Me Now» посів третє місце. Він набрав 203 бали: 122 від журі та 81 від глядачів.

Що відомо про Артема Котенко

Артем Котенко народився в Охтирці у Сумській області. Професійно займатися вокалом він почав у 5 років. Як писало «Суспільне.Культура» його мрія – це стати відомим музикантом і показати світу талановитість та співучість українського народу.

Артем захоплюється хореографією, грою на фортепіано та театральним мистецтвом. Він має досвід ведення міських заходів, а також брав участь у благодійному телемарафоні.

Нагадаємо, перемогу на конкурсі «Дитяче Євробачення 2023» здобула 13-річна співачка з Франції Зої Клозюр (Zoé Clauzure), Анастасія Димид з України зайняла п’яте місце.

Фітнес-тренер і дієтолог Марина Боржемська опублікувала новий пост на тему особистого життя через чотири дні після похорону її екс-чоловіка В’ячеслава Узєлкова. У новій публікації в інстаграм колишня зірка проєкту «Зважені та щасливі» висловилася про невдалий шлюб із боксером, порівнявши себе із Попелюшкою.

Марина зазначила, що у дорослому житті всі казки не завжди мають щасливий фінал. Вона додала, що ніхто з інтернет-користувачів не може знати, що насправді відбувається у житті відомих людей за межами соціальних мереж. Знаменитість підкреслила, що кожна людина має вибір, що демонструвати на показ, а що залишити тільки собі, інформує Ukr.Media.

«Впевнена, нам усім у дитинстві хотілося бути героїнею казки. Але доросле життя показало, що не всі казки мають щасливий фінал. Ми не знаємо, чи залишилася Попелюшка з принцом, чи були вони щасливі, що було після весілля, чи зла мачуха більше не турбувала їх? Це залишається загадкою. Хтось вірить у краще, хтось у гірше, хтось тримає баланс. Ми не знаємо, що відбувається за лаштунками — поза тими подіями, які нам показують. Ми не знаємо, що відбувається у відомих людей поза тим, що вони транслюють у соціальних мережах. І не маємо знати. Кожен має свій вибір — що показувати, а що залишити тільки собі. Нехай кожен матиме свій щасливий кінець казки. Напоказ чи лише для себе», — звернулася вона до читачів свого профілю.

Варто зазначити, що це повідомлення з’явилося на сторінці Боржемської після виходу скандального інтерв’ю матері В’ячеслава Зінаїди Узєлкової. Жінка публічно заявила, що її син помер одразу ж після того, як Марина єдиний раз з’явилася в його лікарняній палаті. Також мати боксера спростувала заяви екс-невістки про аб’юз у шлюбі та розповіла, що Боржемська близько 20 років не дозволяла В’ячеславу спілкуватися з нею та батьком.

Популярний український виконавець Дмитро Монатік (MONATIK) дав новий коментар ЗМІ про майбутнє поповнення у сім’ї. Раніше артист розсекретив, що його дружина Ірина перебуває на останньому місяці вагітності і вже з тижня на тиждень народить третю дитину. Пара не планувала до пологів оголошувати, хто народиться — хлопчик чи дівчинка. Проте в інтерв’ю для телепрограми “Ранок у великому місті” Монатік випадково натякнув на стать малюка, інформує Ukr.Media.

На своїй виставці картин та арт-об’єктів у Києві Дмитро розповідав журналістам про те, як його старші діти Платон та Данило відреагували на новину про те, що незабаром їх у родині буде троє, і випадково проговорився, що один із синів зрадів тому, що у нього буде братик. Співак обірвав фразу на півслові, зрозумівши, що ненароком розкрив інтригу.

«Ми повідомили як дорослим чоловікам. Мовляв, “Платон, тепер ти не наймолодший, а будеш середнім”. Насправді старший син Даня він сказав “вау, серйозно, буде бра…” Дитина у нас ще одна буде… А Платон спочатку трохи засмутився, тому що хотів бути наймолодшим. Але за 10 хв обдумав усе і каже: “Мам, покажи УЗД”», — сказав він на камеру.

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1597853 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1597853{
margin: 0!important;
}

.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}

«Спартак»

Spartacus, 1960, режисер Стенлі Кубрик

Класика жанру від легендарного Стенлі Кубрика. Монументальний історичний фільм у жанрі пеплум, в основі якого лежить історія повстання рабів під проводом раба і гладіатора Спартака (Кірк Дуглас) проти Римської республіки. Окрім Дугласа тут зіграли Лоуренс Олів’є, Пітер Устінов та інші.

Фільм отримав чотири премії «Оскар», проте не зміг зібрати достатньо грошей. Тож саме він знаменує собою завершення популярності фільмів у жанрі «пеплум» (псевдоісторичні картини про античну історію), так популярні у Голлівуді. Особливо в часи панування цензури. Саме цей жанр, проте на новому рівні, відродив у 2000 році Рідлі Скотт своїм «Гладіатором».

«Гладіатор»

Gladiator, 2000, режисер Рідлі Скотт, на головному фото

Звичайно ж, ця добірка не могла обійтися без шедевра Рідлі Скотта, головного фільму на цю тему та володаря п’яти «Оскарів». Історія про генерала Максимуса (Рассел Кроу), який стає жертвою інтриг сина імператора Коммода (Хоакін Фенікс) і дивом уникає смерті. Він втратив усе: сім’ю, гроші, волю. Тепер Максимус має лише один шанс на порятунок – стати найкращим гладіатором у Римі та вбити головного ворога.

Ми 24 роки чекали на продовження, нарешті його можна побачити у кінотеатрах. І порівняти, звісно. Перший «Гладіатор» має набагато більше особистого, його герої складніші, а сценарій сильніший. Проте друга частина видовищніша та динамічніша. І щоб не мордуватися з вибором, є сенс подивитись обидві.

Не встигли подивитися фільм у кінотеатрі? Не біда! Зі SWEET.TV прем’єри приходять до кожного додому. Насолоджуйтеся найсвіжішими кіноновинками на улюбленому дивані абсолютно легально та в найкрутішому дубляжі разом з онлайн-кінотеатром SWEET.TV.

«Останній гладіатор»

Held der Gladiatoren, 2003, режисер Йорго Папавасіліу

Цікавий приклад, коли кіно про гладіаторів знято не у Голлівуді, а у Німеччині. Більшість ресурсів пішла на створення реальних декорацій та постановку боїв, а не на спецефекти.

Германіус (Штефан Горнунг), що походить зі знатного роду, після смерті батьків потрапив у полон до римлян. Він бачить, як його брат гине від меча вільного гладіатора Лагоса. Він випадково дізнається, що його сестра закохана в цього безсердечного вбивцю. Йому доведеться зіткнутися з непростим моральним вибором, здобути свободу та залишитися при цьому доброю людиною. Але чи може така доля чекати на гладіатора?

«Помпеї»

Pompeii, 2014, режисер Пол Андерсон

Фільм-катастрофа, який поєднує в собі історію кохання гладіатора та доньки заможного римлянина. На шляху закоханих – чимало перешкод. Насамперед йдеться про різне соціальне становище. Дівчина має стати дружиною сенатора. Але усе змінює Везувій, адже його лава знищує на своєму шляху усе живе. У головних ролях – Кіт Герінгтон, відомий насамперед за «Грою престолів», Емілі Браунінг («Американські боги»), Кіфер Сазерленд («Меланхолія»).

Фільм не викликав особливого захоплення, проте візуальні ефекти та сцени гладіаторських боїв тут на висоті.

«Геракл: Початок легенди»

The Legend of Hercules, 2014, США, режисер Ренні Харлін

Геракла, який пішов проти волі вітчима, відправляють у вигнання. В рабстві він дізнається, що є сином Зевса. Геракл знаходить небачену владу і звільняє поневолений народ Єгипту. А паралельно він встигає ще й врятуватися від рабства, з’ясувати стосунки зі своїм батьком Зевсом, перемогти лева, гідру та інших міфічних персонажів, які добре знайомі нам за уроками літератури.

Актор Келлан Латс, відомий за серією фільмів «Сутінки», перетворюється на напівбога-напівлюдини, наділеного великою силою.

Популярна українська актриса Дар’я Петрожицька розсекретила, чи має серед зірок шоу-бізнесу найкращих друзів. В інтерв’ю для журналу 33-річна зірка серіалів «Папік», «Будиночок на щастя», «Встигнути до 30» та «Відважні» зізналася, що в дитинстві та юності була пацанкою, тому завжди дружила лише з чоловічою статтю.

Проте, за словами Дарії, останні кілька років усе змінилося. Знаменитість зазначила, що жіноча дружба стала для неї порятунком у скрутні моменти. Петрожицька озвучила імена трьох актрис, з якими у неї склалися найміцніші дружні стосунки. Своїми найкращими подругами вона назвала Ксенію Вертинську, Віру Кобзар та Катерину Варченко, інформує Ukr.Media.

«Жіноча дружба — це для мене новинка і, мабуть, справжній порятунок. З дитинства я зазвичай дружила з хлопцями, адже була пацанкою і мені було комфортніше з ними. Але з часом я почала читати книги та статті, де говорять про те, що жінці потрібна жінка. Коли жінки знаходяться серед жінок, це більше впливає на їхню енергію. У моєму житті за останні роки з’явилися три такі жінки — мої дуже близькі подруги: Ксюша Вертинська, Віра Кобзар та Катерина Варченко. Це моя енергія, мій порятунок у важкі та радісні моменти. Це моє коло», — поділилася Дарина.

Варто зазначити, що Петрожицька, Варченко та Кобзар були подружками нареченої на весіллі Вертинській. У вересні актриса вийшла заміж за свого колегу Ігоря Рубашкіна.

@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1597820 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1597820{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }

Отже, від загибелі Максимуса минуло 16 років, його син Луцилій (Пол Мескаль) вижив та живе в Нумідії, де ніхто не знає, ким він є насправді. Проте римські війська на чолі з генералом Маркусом Акацієм (Педро Паскаль) завойовують Нумідію. Дружина Луцилія гине, а сам він потрапляє в рабство. Його купує работорговець Макрініус (Дензел Вашингтон). Так головний герой стає гладіатором та опиняється у Римі, яким правлять двійнята, імператори Гета (Джозеф Квін) та Каракала (Фред Гегінґер). Їх правління – жорстоке та нікчемне, тож у самому серці Рима зріє заколот.

Як і у першому «Гладіаторі», у другому годі шукати повної історичної достовірності. Проте не бракує винахідливості. Рідлі Скотту вдається створити епічне видовище, яке захоплює від першого до останнього кадру. Дві з половиною години екранного часу минають непомітно.

Не встигли подивитися фільм у кінотеатрі? Не біда! Зі SWEET.TV прем’єри приходять до кожного додому. Насолоджуйтеся найсвіжішими кіноновинками на улюбленому дивані абсолютно легально та в найкрутішому дубляжі разом з онлайн-кінотеатром SWEET.TV.

Рідлі Скотт вдається до усіх можливих складових фільмів такого жанру: тут і масові бої на морі та на суші, і поєдинки з людьми та тваринами, інтриги, пафосні промови. Словом все, що потрібно для масштабної фантазії на античну тему. І навіщо обтяжувати себе науковими подробицями? Зрештою, на такі закиди Скотт уже відповів історикам, які висували йому претензії за «Наполеона».

Кадр з фільму

Дует Пола Мескаля та Педро Паскаля можна було б вважати фонетичним жартом Скотта, якби не їх відповідність своїм ролям (ну хіба Мескалю трохи бракує брутальності). От тільки демонструють вони переважно ідеальну фізичну форму, адже про психологізм образів не йдеться. Знову ж таки, кіно не про складні рефлексії.

Щоправда, Дензелу Вашнгтону все ж таки вдається відвоювати собі трохи території для того, аби продемонструвати свій хист: його герой є чи не єдиним, чий образ має розвиток, а характер є неоднозначним.

Кадр з фільму

Проте фільм, без сумніву, вартий перегляду. Він дає можливість відкинути занудство та дати магії кіно захопити себе повністю. Картина для великого екрану є абсолютним видовищем, створеним у найкращих традиціях великих голлівудських блокбастерів. Коли бачиш, як тебе дурять, але погоджуєшся на це з радістю.

Леся Нікітюк здивувала шанувальників сміливим перетворенням, змінивши звичний образ довговолосої білявки на нову, коротку стрижку з чубчиком. На свіжих фото, які 37-річна телеведуча та блогерка опублікувала в інстаграмі, помітно, що вона також змінила відтінок волосся, трохи затемнивши його, інформує Ukr.Media.

Леся поділилася знімками нового образу, не виходячи від перукаря. Ці кадри викликали обговорення у соцмережах.

Причину таких відчутних змін екс-зірка “Орла і решки” залишила на знімках.

Це не перший раз, коли Нікітюк експериментує з волоссям: до цього вона пробувала різні відтінки, включаючи рудий і шатен, а також виділяла передні пасма, залишаючи їх світлими.

@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1597771 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1597771{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }

Сьомий міжнародний форум Центральної та Східної Європи Via Carpatia 2024, який цьогоріч вперше проходив в Києві 11-13 листопада, завершився врученням щорічної премії імені видатного друга України, польського філософа та літописця Гуцульщини Станіслава Вінценза «За гуманістичне служіння та внесок у розвиток регіонів».

Ростислав Держипільський, режисер, актор, народний артист України, генеральний директор-художній керівник Івано-Франківського драмтеатру. У 2015 році він заснував Міжнародний відкритий фестиваль сценічних мистецтв «Час театру» та став генеральним директором Міжнародного фестивалю актуального мистецтва Porto Franko.

Ростислав Держипільський у 2019 році став лауреатом Національної премії України ім. Тараса Шевченка в номінації «Театральне мистецтво» за постановки феєрії-бурлеску «Енеїда» за поемою Котляревського, неоопери Hamlet за Шекспіром, притчі «Вона-Земля» за творами Василя Стефаника та театрального благодійного арт-проєкту «Оскар і Рожева Пані» за романом Шмітта.

Крім цього, Держипільський поставив вистави «Солодка Даруся», «Шлюха», «Нація», «Заробітчанки, або Мамо, повернись», «Майже ніколи не навпаки», «Три сестри», «Шаріка, або Кохання січового стрільця», «Інтимна зона», «Модільяні. Я пройшов мостом, якого не існує», «Гуцулка Ксеня» та Romeo&Juliet. Також він відомий за ролями у фільмах «Жива» та «Довбуш».

У минулі роки премію Вінценза отримували Юлія Паєвська (Тайра), Мирослав Маринович, Іван Малкович, Леонід Фінберг, Петро Рихло, Йосиф Зісельс.

Також у межах форуму Via Carpatia показали виставу Франківського драмтеатру «Дзяди» за однойменним твором Адама Міцкевича, який до сучасного контексту інтерпретувала польська режисерка Майя Клечевська. Прем’єра відбулася у залі ім. героя України Василя Сліпака Національної музичної академії.

Це перша постановка «Дзядів» Міцкевича на українській театральній сцені. Виставу визнали головною театральною подією 2023 року в Польщі. Також вона увійшла до шорт-листа в номінації «За найкращу виставу на перетині театральних жанрів, мистецького синтезу і перформативних форм» Фестивалю-Премії «ГРА». За словами творців, вистава розкриває антигуманну суть Росії, яка несе свої імперські цінності крізь багато років, і закликає українців та європейців продовжувати боротьбу за свободу України та опір агресії. Водночас акцентує на тому, що «хороших рускіх» не існує.

На Via Carpatia показали виставу Франківського драмтеатру «Дзяди» (фото Віталія Грабара)

«Для поляків це, напевно, найважливіший твір авторства Міцкевича, і саме завдяки Івано-Франківському театру та українцям ми зрозуміли суть цього твору», – вважає польська режисерка Майя Клечевська.

«Майя Клечевська поставила “Дзядів” так, що п’єса має дуже чіткий, в хорошому розумінні, агресивний антиросійський дискурс. Я в черговий раз зрозумів, що в тому і є сила класики: сенси, які були закладені в тексти, написані ще тисячу років тому, чи 500, чи 200 років, дуже часто, на жаль, є актуальними і сьогодні. Міцкевич написав “Дзяди” у 1822-му, в той час, коли частина Польщі була в окупації під Російською імперією. Сам поет був змушений емігрувати, він не перебував у Польщі на той час, тому що це було небезпечно. Режисерка зробила виставу максимально сучасною і проукраїнською, про наших хлопців-полонених (за кордоном, зокрема в Польщі, цією виставою ми привертаємо увагу до наших полонених, до “азовців”). В оригіналі це польські студенти, які на той час скніли в російських тюрмах, а в постановці це українські полонені, які зараз сотнями перебувають у московитських тюрмах. У п’єсі йдеться про те, що польських дітей сотнями, кибитками вивозили в Сибір – і ми знаємо, що сьогодні сотнями, різними правдами і неправдами, українських дітей викрадають, вивозять до Росії. Ми говоримо про те, що це геноцид української нації. Також у виставі дуже різкий дискурс проти Московського патріархату. Чітко показано, що він століттями був ярмом для української нації. Ми розуміємо, що це ще один із видів зброї, за допомогою якої впливали і продовжують впливати на українців. Відтак нашим основним меседжем є те, що сьогодні все російське вбиває», – розповів Ростислав Держипільський.

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1597788 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1597788{
margin: 0!important;
}

.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}

«Знайомство з батьками»

Meet the Parents, 2000, США, режисер Джей Роуч

Грег Факер, медбрат, хоче освідчитися коханій дівчині Пем та познайомитися з її батьками. Однак дорогою до будинку дівчини стається біда – авіакомпанія загубила валізу Грега й повернула йому чужу. На цьому труднощі не закінчуються і прибувши до оселі Пем, Факер псує доглянуту галявину, спалює альтанку та знаходить у себе в кишені марихуану. Всі ці події провокують непорозуміння між Грегом і батьком його дівчини.

У головних ролях – Бен Стіллер, Тері Поло, Роберт Де Ніро.

«Завжди кажи «Так»

Yes Man, 2008, США, режисер Пейтон Рід

У центрі фільму – Карл Аллен, який живе сіро та нудно. Хоч він і працює у творчій сфері, але відчуває як його мотивація та енергія зникають. Герою навіть не хочеться бачитись з друзями. Втім, після відвідування одного семінару він приймає рішення відповідати «так» на всі питання. Це запускає низку непередбачуваних і веселих подій у його житті.

У головних ролях – Джим Керрі, Зої Дешанель.

«Клік: З пультом по життю»

Click, 2006, США, режисер Френк Корачі

Майкл, успішний архітектор, який завжди ставив кар’єру на перше місце, і не залишав часу для його коханої дружини Донни і двох дітей. Одного дня він купує пульт віддаленого управління, який має магічну силу – подорож у часі. Спочатку він використовує його для зручності, але незабаром пристрій починає самостійно перемотувати моменти його життя.

У головних ролях – Адам Сендлер, Кейт Бекінсейл, Крістофер Вокен.

«Похмілля у Вегасі»

The Hangover, 2009, США, режисер Тодд Філліпс, на головному фото

Сюжет фільму розповідає нам про компанію друзів, які вирушають до Лас-Вегаса на парубочу вечірку. Хлопці настільки гарно повеселились, що наступного ранку вони прокинулись нічого не пам’ятаючи. У їхньому номері опиняється тигр, немовля, проте бракує самого нареченого. Тепер друзі мусять розібратися в подіях попередньої ночі та знайти зниклого нареченого.

У головних ролях – Джастін Барта, Ед Гелмс, Зак Галіфіанакіс, Бредлі Купер.

Не встигли подивитися фільм у кінотеатрі? Не біда! Зі SWEET.TV прем’єри приходять до кожного додому. Насолоджуйтеся найсвіжішими кіноновинками на улюбленому дивані абсолютно легально та в найкрутішому дубляжі разом з онлайн-кінотеатром SWEET.TV.

«Дев’ять ярдів»

The Whole Nine Yards, 2000, США, режисер Джонатан Лінн

Дантист Ніколас Озеранські втомився від рутинного життя. Але все змінюється, коли поряд оселяється Джиммі Тадескі – відомий вбивця. Незабаром Ніколас опиняється в епіцентрі кримінального світу та закохується в дружину сусіда. До чого призведуть подібні дії головного героя?

У головних ролях – Метью Перрі, Брюс Вілліс, Розанна Аркетт.

]]> https://cultua.media/culture/actual-novini/p-iat-najkrashchykh-komedij-2000-kh-iaki-harantovano-pokrashchat-nastrij/feed/ 0 https://cultua.media/culture/actual-novini/britni-spirs-vozz-iednalasia-z-molodshym-synom-pislia-bahatokh-rokiv-vidchuzhennia/ https://cultua.media/culture/actual-novini/britni-spirs-vozz-iednalasia-z-molodshym-synom-pislia-bahatokh-rokiv-vidchuzhennia/?noamp=mobile#respond Thu, 14 Nov 2024 03:01:36 +0000 https://cultua.media/culture/actual-novini/britni-spirs-vozz-iednalasia-z-molodshym-synom-pislia-bahatokh-rokiv-vidchuzhennia/

Всесвітньо відома американська співачка Брітні Спірс возз’єдналася зі своїм сином Джейденом Джеймсом Федерлайном після багатьох років відчуження, повідомляють інсайдери, інформує Ukr.Media.

«Вони проводять багато часу разом», — розповідає один із інсайдерів.

Друге джерело повідомляє, що 18-річний юнак «повернувся до Каліфорнії», де живе його мати, після переїзду на Гаваї зі своїм братом Шоном Престоном Федерлайном та їхнім батьком Кевіном Федерлайном минулого року.

Поки невідомо, чи Джейден зупинився у 42-річної Спірс у її особняку вартістю 7,4 мільйона доларів у місті Таузенд-Оукс. Старший син співачки, 19-річний Шон Престон, як і раніше, проживає в штаті Алоха.

«Бритні в захваті від того, що вона знову має дитину. Все рухається у правильному напрямку», — повідомило друге джерело.

Нагадаємо, що 46-річний Федерлайн перевіз Престона, Джейдена та інших своїх дітей на Гаваї у серпні 2023 року після того, як його нинішня дружина Вікторія Прінс отримала роботу тренера з волейболу у Гавайському університеті.

Всесвітньо відома німецька супермодель Клаудія Шиффер публічно звернулася до старшої дочки від шлюбу з британським продюсером та кінорежисером Меттью Воном. На своїй сторінці в інстаграм 54-річна зірка подіумів та обкладинок привітала Клементіну з 20-річчям, інформує Ukr.Media.

З нагоди дня народження спадкоємиці Шиффер поділилася добіркою рідкісних кадрів із іменинницею. На перших двох знімках Клементина знята ще маленькою під час однієї з фотосесій із мамою на кухні. На наступних чотирьох кадрах дівчина, яка теж будує кар’єру в модельному бізнесі, позувала вже в дорослому віці в сукнях у горошок і з леопардовим принтом.

«Моїй старій душі, Клементині сьогодні виповнюється 20 років. Найчутливіший, але водночас вогненний Скорпіон. Яку називали «найпрацьовитішою» на кожній роботі, де вона працювала. Вона пристрасна, наполеглива та цікава з сильним почуттям власної гідності та глибини. Дізнатися про тебе — значить надихнутися твоїм позитивним мисленням і заразливим інтересом до життя. Не можу дочекатися, щоб побачити, як ти зростатимеш далі у своїй новій пригоді студента-художника/модника, маршуючи під свій власний барабан», — написала Клаудія.

Всього за чотири місяці команда проєкту створила 3D реконструкцію вигляду головних туристичних локацій Острога – Замкової гори та Луцької вежі – станом на кінець XVI століття. Для створення 3D реконструкції було опрацьовано десятки архівних фото та картин із зображенням міста XIX століття, а також проведено консультації істориками. Окрім команди громадської організації, у реалізації проєкту взяв участь викладач кафедри економіко-математичного моделювання та інформаційних технологій НУ «Острозька академія» Володимир Місай та виконуючий обов’язки директора Державного історико-культурного заповідника м. Острог Андрій Брижук.

Результати культурної ініціативи буди представлені для громадськості Острога 7 листопада в Музеї книги та друкарства, а 8 листопада – в Дубні в тронній залі Дубенського замку. Місцеві жителі та гості міста через окуляри віртуальної реальності змогли здійснити віртуальну прогулянку по Замковій горі XVI століття, щоб побачити як виглядало це знакове місце 500 років тому, та оцінити, що змінилося та збереглося до нашого часу. Також була надана можливість віртуально потрапити в Луцьку надбрамну вежу та пройтися її дерев’яними галереями так, як це колись робила охорона міста.

«Завдяки оцифруванню та 3D моделюванню ми відтворили вигляд головних архітектурних пам’яток міста у вигляді, який вони мали в період XVI-XVII ст. Сьогодні частина цих споруд або перебудована або повністю зруйнована, тому 3D реконструкція – це найбільш цікава та ефективна можливість показати ці архітектурні комплекси такими, якими їх бачили князі Острозькі. Звісно, нам сьогодні відома далеко не вся інформація про ці споруди, тому не обійшлося без логічних припущень. Однак інноваційних формат дозволяє нам, за необхідності, вносити корективи», – зазначає менеджерка проєкту Олеся Гощук .

Переглянути 3D реконструкцію можна в Острозі через окуляри віртуальної реальності, що передані громадською організацією в Острозький замок та музей книги і друкарства. Також вони доступні в Центрі креативних індустрій Острога, що створений командою Town Image Studio минулого року. З відеооглядом 3D реконструкції можна ознайомитися на ютуб-каналі організації.

Реконструкція є інноваційним доповненням до екскурсії та дасть можливість краще зрозуміти як же ж виглядало місто Острог в княжий період. Організатори сподіваються, що проєкт надихне всіх, хто цікавиться української історією та культурної спадщиною приїхати до Острога, відвідати музеї та отримати унікальний досвід як реальної, так і віртуальної подорожі містом.

Ще одним проєктом Town Image Studio, що реалізований за підтримки Українського культурного фонду, є «3D екскурсія Острогом XVI ст.». Це унікальна можливість за 8 хвилин пройти екскурсію десятьма цікавими локаціями міста, почути цікаві історії та побачити архітектурну спадщину міста в її першопочатковому вигляді. 3D екскурсія також доступна на ютуб-каналі Town Image Studio.

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1597740 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1597740{
margin: 0!important;
}

.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}

18 листопада у Львівській філармонії відбудеться вечір легендарних світових хітів при свічках. Початок о 19:00, повідомили організатори.

«Подаруйте собі та близьким миті щастя та позитивні емоції. Усі гості отримають ігристе та солодкий подарунок», – додають організатори.

Легендарні хіти виконуватимуть солісти: Павло Табаков, Петро Радейко, Ліліана Раврух, Роман Милян, Вікторія Сивоус. Арфа – Іванна Гетто. У супроводі найвидатніших віртуозів інструментальної музики ансамблю «Високий замок».

Забронюйте найкращі місця прямо зараз в касі філармонії або онлайн за посиланням.