В інтерв’ю Vogue виконавиця зізналася, що соромиться своїх провокаційних образів з минулого, які були надмірно відвертими. Після того, як вона стала матір’ю, її стиль одягу значно змінився, і вона зрозуміла свої минулі модні помилки, інформує Ukr.Media.

«Це може прозвучати лицемірно, але… У своєму житті я зробила багато помилок. Я ходила оголена, в одязі, що просвічується, через який видно білизну… Однак я переосмислила багато, коли стала мамою. Тепер я думаю, як досвідчена молода жінка та мати. Я розумію, що ніколи більше не одягну такі речі»,

– поділилася артистка.

Проект німецького продюсера Крістофера фон Дейлена SCHILLER швидко став одним з найбільших концертних проектів Німеччини та отримав широке визнання критиків у всьому світі. Завдяки своїй пристрасті до музики, він створює унікальну атмосферу та використовує енергетику публіки для свого сету, роблячи вечір незабутнім. Шиллер не ховається за вже звичними та успішними роботами, а перебуває у постійному пошуку нових форм та творчих ідей.

Серед партнерів Шиллера зі співпраці – Томас Ді з «Fantatische Vier», Майк Олдфілд, Cosmic Baby, Міла Мар, Майк Резерфорд і Сара Брайтман.

SCHILLER не байдужа доля України та її громадян, оскільки на своїх виступах він завжди виражає підтримку нашій країні. Його музика має магічну силу пробуджувати надію в найважчі моменти. Подія у Львові обіцяє бути ковтком свіжого повітря та підтримкою в такі нелегкі часи.

Концерт відбудеться у Львові у Концертній арені Малевич. Двері для гостей відкриються о 18:30, початок програми – о 19:30. Квитки можна придбати на KARABAS.COM.

Не пропустіть цю унікальну можливість насолодитися виступом легенди, великого майстра електронної музики SCHILLER!

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1584192 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1584192{
margin: 0!important;
}

.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}

Адвокатка наголосила, що кіноспільнота чекає конкурсу і реалізації законного права на формування нової ради, адже термін повноважень нинішнього складу ради давно сплив.

Суть справи полягає у тому, що Кабінет міністрів 7 березня 2023 року вирішив продовжити повноваження Ради з державної підтримки кінематографії, чия каденція мала завершитись 31 березня 2023 року до кінця воєнного стану і ще на три місяці після його припинення.

«Повноваження членів Ради з державної підтримки кінематографії, утвореної розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 р. № 277, продовжуються на весь період воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення чи скасування, а формування нового складу Ради з державної підтримки кінематографії в період воєнного стану не проводиться», – йдеться у постанові Кабміну від 07.03.2023.

Діяльність Ради регулюється Законом України «Про підтримку кінематографії». Каденція Ради триває два роки, тож мала закінчитись 31 березня 2023, члени Ради можуть перебувати на посаді лише один раз. Кабмін пояснив своє рішення воєнним станом, але «Закон про воєнний стан» не регулює питання подовження каденції Ради з підтримки кінематографії.
Нагадаємо, саме Рада відповідає за кінцеве затвердження фільмів, яким Держкіно надає бюджетне фінансування за результатами пітчингів.

Саме тому українські кінематографісти, зокрема Українська кіноакадемія та Національна спілка кінематографістів, виступили проти рішення уряду.

Згодом Національна спілка кінематографістів України подала позов проти Кабінету Міністрів через постанову про подовження повноважень чинного складу Ради з державної підтримки кінематографії.

2 листопада Київський окружний адмінсуд визнав рішення Кабміну незаконним. Проте члени ради подали апеляцію.

Не чекаючи судового рішення Держкіно оголосило про старт 19-го конкурсного відбору кінопроєктів. Тепер його доля невідома.

Довідка:

Рада з державної підтримки кінематографії – державний орган виконавчої гілки влади України, створений у 2018 році. Серед ключових повноважень РДПК – право кінцевого затвердження переліку фільмів, яким надається державне фінансування за результатами пітчингів Мінкульту/Держкіно/УКФ, а також право затвердження чи є фільм українським національним фільмом. Рада з державної підтримки кінематографії має складатися з дев’ятьох осіб, які призначаються терміном на два роки. Найновіший склад ради було обрано у березні 2021 року. До її складу увійшли:

• креативний продюсер, телеведучий та актор Юрій Горбунов;
• кіно-та телевізійний продюсер Артем Колюбаєв;
• режисер-постановник Анатолій Матешко;
• продюсер Олександр Недбаєв;
• виконавчий продюсер Маріанна Новікова;
• продюсер та кінознавець Поліна Толмачова;
• актор та режисер Олексій Тритенко;
• керівник адвокатського об’єднання «АРОУ» Микола Чиханцов;
• продюсер Віктор Яриш.

Донька голлівудських акторів Кетрін Зета-Джонс та Майкла Дугласа Керіс вирішила одягти на вечірку з нагоди свого 21-річчя стару сукню зіркової мами, яку вона носила 25 років тому, інформує Ukr.Media.

На своїй сторінці в Інстаграм іменинниця запостила добірку зі святкування дня народження із друзями. На двох фото Керіс позувала у рожевій атласній сукні міді з бретелями з бісеру, білим мереживом та квітковою вишивкою.

Зазначимо, що Зета-Джонс з’явилася у цьому вбранні на церемонії вручення премії MTV Movie Awards у 1999 році у Barker Hanger у Санта-Моніці, Каліфорнія.

Складні часи настали для співачки та актора. У кожного накопичилися проблеми та невдоволення, але план тотального перезавантаження готовий, інформує Ukr.Media.

Її вважають сильною особистістю, яка не пасує перед труднощами, проте зараз їй особливо тяжко. 54-річна діва доклала чимало зусиль, щоб у 2024 році представити шанувальникам одразу два продукти — авторський фільм та тур. Однак перший не оцінили ні критики, ні глядачі, а другий опинився під загрозою зриву.

Гастролі Лопес не влаштовувала вже 5 років — була зайнята особистим життям. Влітку 2022 року зірка вийшла заміж за Бена Аффлека. Вийшло, як відомо, лише з другої спроби. Весілля вони мали зіграти ще 2003 року, але за кілька днів до урочистостей усе скасували через “підвищену увагу преси”.

І ось, через 19 років, Бен і Джен нарешті стали чоловіком і дружиною, почали жити разом, перезнайомили своїх дітей та родичів. Отримавши такий приплив натхнення, Лопес почала записувати новий альбом “This is Me… Now”, присвячений почуттям до чоловіка її життя — 51-річного Аффлека.

Одного альбому, щоб передати всю гаму почуттів, виявилося недостатньо, і Джен вирішила зняти фільм “The Greatest Love Story Never Told”, що в перекладі означає “Найбільша нерозказана історія кохання”. Картина замислювалася як документальна, в якій разом із Джен про “нерозказану історію” треба було розповідати її зірковим колегам та друзям.

Одна людина спочатку виступила проти проєкту, і це був Бен Аффлек.

У фільмі він теж знявся і чесно зізнався, що “довелося прогнутися”, і це точно був вихід із зони комфорту. Проте сперечатися з Лопес марно. Ризикуючи відносинами з Аффлеком, вона зняла, причому без інвесторів, на власні 20 мільйонів доларів. На жаль, вкладення себе не виправдали.

За початковим задумом фільм мав підштовхнути інтерес до нового туру, проте квитки на виступи розкуповувалися настільки погано, що Лопес довелося викреслити кілька міст із графіка та поміняти трек-лист. Вона хотіла виконувати лише нові пісні, але тепер до програми включені перевірені часом хіти.

Кажуть, настрій у неї зараз на нулі, що не може не впливати на “погоду” в будинку. За словами наближених до зірок джерел, сім’ю штормить.

До того ж Аффлеку несолодко через свої причини. Його середня дочка, 15-річна Серафіна, оголосила себе Фіном, коротко підстриглася і замість дівочого одягу почала носити речі для хлопців. У зв’язку з цим до дітей актора та його колишньої дружини Дженніфер Гарнер прикута підвищена увага преси, що викликає чимало дискомфорту.

У такі моменти багатьом хочеться змінити обстановку та відволіктися, розпочавши якийсь новий проєкт. І, кажуть, Лопес вигадала, як це зробити. За словами інсайдерів, співачка має намір знову стати матір’ю, щоб їхній союз із Беном назавжди пов’язав спільний син чи дочка.

Троє дітей Аффлека вже підросли — старшій дочці Вайолет 18 років, молодшому синові Семюелю 12. У самої Лопес, нагадаємо, двійнята — 16-річні Макс та Емма.

Зрозуміло, про те, щоб самостійно виношувати малюка, не йдеться. За словами інсайдерів, Лопес має намір залучити сурогатну матір і, як справжня перфекціоністка, яка звикла все контролювати, планує особисто вибрати претендентку.

Говорять, що про спільну дитину з Беном вона мріє не перший рік, проте Аффлек був категорично проти. Чи зможе він відмовити коханій тепер, коли вона так засмучена і потребує втіхи?

@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1584101 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1584101{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }

У режисурі Дмитра Захоженка ця антична п’єса, що завершується гепіендом, виглядає значно темнішою. Птахи – вже не наївні створіння. Вони міркують про демографічну кризу, читають стендап, жаліються на інфляцію та відмовляються висиджувати яйця. Словом, стають зовсім схожими на людей.

Сцена з вистави «Птахи» (фото театру Лесі)

«Людина використовує, руйнує, прискорює власну загибель. Скільки нам лишилося до тотального винищення? Десятиліття, рік, день чи, можливо, півтори хвилини? А якщо у твоїй країні триває війна? Тоді апокаліпсис вже стоїть на твоєму порозі? Війна лишає по собі багато шрамів. Не лише на тілах і душах людей. Наші ліси, поля, річки, моря, наше небо і наш ґрунт просочені отрутою війни. І залишаться такими ще багато десятиліть. У нас немає іншого дому, чи вирію, де можна перебути несприятливий час. Що нас чекає, якщо й далі на світових політичних форумах будуть обговорювати товщину пластикових стаканчиків, замість, наприклад, загрозливої окупації найбільшої АЕС в Європі?», – зазначають у Театрі Лесі.

«Війна в Україні все більше випадає зі світових трендів, люди за кордоном перестають про неї говорити. Величезна кількість європейських колег у розмо ві про екологічні проблеми і перспективи забуває про те, що Україна фактично потерпає від екоциду. Це вже не проблема, а катастрофа, яку неможливо ігнорувати. «Птахи» – спроба актуалізувати цей діалог. Ми шукаємо спосіб говорити, бо нам важливо бути почутими», – додає Дмитро Захоженко.

Сцена з вистави «Птахи» (фото театру Лесі)

Театр традиційно розмірковує на надзвичайно важливі та болючі теми. Цього разу вистава вийшла не просто актуальною та гострою, а й найдзвичайно гарною. Масивні та виразні маски створюють складні ігрові структури, де умовність античної комедії (маски виглядають ще й відлунням тої театральної традиції, коли театр не обходився без масок та котурнів) поєднана з документальною актуальністю теми.

Костюми створила Марія Антоняк, текти належить Ніні Захоженко, сценографія Олексія Хорошка, пластика Антона Сафонова, музика Оксани Цимбаліст та Володимира Помірка.

Сцена з вистави «Птахи» (фото театру Лесі)

Ролі виконують Андрій Кравчук, Ростислав Колачник, Михайло Понзель, Ольга Федина, Тетяна Шелельо, Анастасія Лісовська, Тетяна Фролова, Наталія Мазур, Оксана Цимбаліст, Василь Колісник, Таїсія Дацик.

Найближча вистава – 3 травня і піти на однозначно варто.

Ще одна вистава з екзотичними та барвистими птахами відбулась у Львівській опері. Це була «Розмова птахів» від Оксани Караванської та Наталії Половинки. Це розповідь про вічне і красиве, що протистоїть війні.

Моделями були артисти Львівської опери (фото Євгена Кравса)

На проект Оксана Караванська надихнулася, творячи костюми до вистави «Сад Божественних Пісень. Розмова птахів» за Григорієм Сковородою, премʼєра якої відбулася в Гарнізонному храмі в ніч на Святого Миколая у грудні 2023 р. А в Опері дефіле зустрілося в діалозі про модне і вічне з виставою «Розмова птахів», яку творять Театральний центр «Слово і голос», Наталія Половинка; «Хорея Козацька», Тарас Компаніченко; а також Лабораторія степового розспіву «Євшан-зілля» із Запоріжжя та окупованих сіл, народний співак Олексій Заєць і піаніст Сергій Кудринецький.

Вистава-дефіле «Розмова птахів» (фото Євгена Кравса)

Улітку цього року виставу-дефіле «Розмова птахів» покажуть у Києві та Римі.

@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1584105 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1584105{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }

Війна досі триває, загроза ядерного удару зростає. Ми боїмося, але вже без страху. Як і колись жартуємо, пʼємо каву і чай, ходимо на роботу та вітаємося із сусідами. Ми вже звикли будувати плани на завтра, розуміючи, що воно може не настати. Комусь тепер нормально готуватися до свого похорону так само завчасно, як і до весілля або домовлятися про сусідську оргію перед можливим ядерним вибухом. Хтось став сиреним перевертнем, а хтось досі згадує свою зустріч з атомною русалкою. Що ж залишиться у наших спогадах про ці дні? Дізнаємося згодом, а поки продовжуємо жити нормальним життям у ненормальних умовах. Так вважають у театрі та праюють над виставою. Її режисеркою є Яна Титаренко, художницею Інесса Кульчицька, а композитором Микола Лебедь.

Кілька історій розповідають про мешканців багатоквартирного будинку, яких темрява застає в різних ситуаціях. Юля повертається з Європи, де жила біженкою, додому до свого чоловіка. Але вони вже прожили окремо більше часу, аніж разом. Хто з них змінився більше і де межа цих змін? На кого перетворився її чоловік, поки її не було? Їхній сусід складає списки речей, необхідних для виживання в час війни і в умовах ядерного удару. Та чи можна передбачити все? Сусідка згори вже звикла до темряви і самотності, аж раптом у двері стукає незнайомець – що привело його сюди? Внизу в підвалі блукають люди в пошуках тепла та компанії. Куди вони забредуть – на весілля, на похорон чи в дитячу страшилку про Жовтого тюльпана?

В очікуванні прем’єри ZAXID.NET поговорив з драматургом Андрієм Бондаренком про виставу та роботу над нею.

Виства буде йти у Львівському театрі ляльок, на якого глядача розрахована п’єса?

П’єса писалася на замовлення німецького театру Neue Bühne Senftenberg з міста Зенфтенберг. Відповідно, передусім вона призначалася для умовного європейського глядача, якому потрібно розповісти про те, що діється у воєнній Україні. Однак, у процесі написання я вирішив відмовитися від орієнтації суто на іноземну аудиторію. Вирішив писати насамперед «для себе». Тобто, виходив з того, що якщо я створю переконливий художній образ України, який задовольняє насамперед мене, то тоді це, мабуть, спрацює і для європейців.

Андрій Бондаренко (фото з Facebook)

Відповідно, головний адресат п’єси – це хтось такий, як я сам. Тобто, умовний українець, який хоче поглянути довкола, побачити себе та інших у тих нових умовах, в які нас поставила війна. Хоче трохи пороздумувати – як ми всі змінилися? Як ми ставимось один до одного?

При цьому я старався змалювати чим побільше перспектив для погляду. Звісно, у мене, як у автора, є якась своя конкретна перспектива, з якої я дивлюся на дійсність. Але насправді ж, ми усі рухаємось, ми дивимось один на одного, ми «віддзеркалюємо» один одного. Ми відбиваємо і вбираємо дуже різні траєкторії поглядів.

Через свою драматургічну діяльність мені після 24 лютого довелося багато поїздити по Європі. Я бачив там як живуть наші українці, які виїхали. Я теж постійно живу у Львові і бачу, як живуть, ті, хто залишився. Я розмовляю зі своїми друзями і колегами, які там – на фронті. І у цій п’єсі я спробував подивитися на всіх нас одночасно, якимось таким багатооким поглядом. Ми всі сидимо у своїх кімнатах чи підвалах, чи окопах. Але разом з тим війна трусить нами і кидає в різні боки.

Може, звідси і взявся образ дрона, що вилітає з темної квартири і летить над темним містом, дивлячись довкола. Написання п’єси – це і був такий собі уявний політ дрона над нами всіма.

На репетиції вистави (фото театру ляльок)

Розкажіть, будь ласка, про німецьку виставу.

Я спочатку побоювався, чи зможуть німецькі творці вистави вловити всі важливі нюанси і моменти. Але постановка у театрі Neue Bühne Senftenberg показала, що всі ми люди, і здатні розуміти один одного, навіть у різних умовах. На сцені я побачив доволі тонке втілення свого тексту, без відчуття бар’єру між нами.

Режисерка вистави Еліна Фінкель походить з України, можливо, тому їй вдалося добре передати нашу дійсність. Однак, німецькі актори також це все вловлювали і добре показували. Ситуацію «сидіння в підвалі» вони мене просто здивували – все було майже так, як я собі уявляв в голові. Вловили і тісняву, і дух «підвального спілкування». Це також хороший акторський професіоналізм, увага до деталей, якої часом бракує у наших українських театрах. Одним словом, німецькою постановкою я був дуже задоволений як автор. Тому, теж був радий, коли виставу приїхав подивитися президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр – за виставу не соромно і, гадаю, можна цілком використовувати її як засіб впливу на європолітиків.

Загалом, з німецьким театром, з тамтешніми людьми відбувся дуже хороший людський контакт. Після прем’єри актори подарували мені дуже милі символічні подарунки — паросток помідора в горщику, свічку і крем від засмаги. Помідор далі росте в мене вдома, на вікні, вже дуже високий, нагадує і про «сади перемоги», і про дружбу з людьми з німецького театру. Свічку я деколи запалюю, потроху, коли особливо темно. А крем для засмаги був такою ніби загадкою, ребусом, який я ще досі розгадую. Моя дружина каже, що це символічне побажання поїхати нарешті влітку в український Крим. Можливо.

Чи при написанні п’єси мався на увазі саме Театр ляльок?

Загалом ні. Я писав для драматичної постановки, німці навіть попросили писати для певної кількості акторів. Однак, скажу чесно, десь на певному рівні, я таки думав про те, що до саме цього мого драматичного задуму, можливо, найбільше пасував би анімаційний театр ляльок. Оскільки у тексті було багато містики, сюрреалізму, різних трансформацій, художній світ п’єси балансує між кількома реальностями, сповзаючи то в один, то в інший бік. І так, вже при написанні в мене була думка, що цікаво було б побачити цей текст саме у форматі театру ляльок. Звичайно, далася взнаки кількарічна праця у Львівському театрі ляльок.

На репетиції вистави (фото театру ляльок)

І потім доля якось вивела цей текст саме на сцену цього театру. Німецька режисерка Еліна Фінкель попросила наших акторів записати аудіо-версію вистави, щоб на німецькій сцені звучала і українська мова. Ми зробили повноцінну читку, під керівництвом головної режисерки Львівського театру ляльок Яни Титаренко. Записали аудіо. А потім Яна каже – а може ми в себе зробимо і постановку? І я відразу подумав – о, класно, таки реалізуються мої внутрішні сподівання побачити цю п’єсу саме у виконанні ляльок!

Для Львівського театру ляльок ця постановка буде і експериментом із сучасною українською драматургією, і закономірним рухом з подальшого розвитку своєї «Вечірньої» дорослої сцени.

Що дають ляльки? Обмежують чи навпаки дозволяють дати повну волю фантазії?

Це хороше питання. З одного боку – це майже необмежені пластично-художні можливості, величезний простір для експериментів із побудови окремої художньої реальності. З іншого боку – вважається, що ляльки мають свої особливості – наприклад, не «вміють» багато говорити. А я люблю розписувати об’ємні діалоги і монологи. А ще з іншого боку – театр ляльок використовує і живий, акторський план. Це все можна комбінувати і поєднувати під конкретні художні потреби. Тому, я би сказав, що ляльки – це більше можливостей, особливо для польоту фантазії, ніж обмежень. Ну, але я все-таки, як драматург, можливо не бачу усього в постановочному процесі театру ляльок, тому це такий погляд трохи збоку.

Що для вас означає «нормальне життя в ненормальних умовах»?

Для мене цей вираз означає діалектику життя в умовах катастрофи. Як ми можемо побачити, що б не пережила і переживала людина, вона адаптовуєтсья майже до всього. Українці сьогодні поставлені в дуже складні, «ненормальні» умови існування. Однак, це не кінець життя. Українці живуть далі – живуть, працюють, спілкуються, вчаться, люблять, допомагають один одному. Але таке життя щохвилини, щосекунди не забуває нагадувати про свій зворотній катастрофічний бік. Такі постійні екзистенційні гойдалки. Тік-так – нормально-ненормально. Їзда на екзистенційному велосипеді. Дуже легко впасти, але треба їхати далі. Так і живемо.

Популярна американська телезірка та підприємниця Кім Кардаш’ян звернулася публічно до своєї старшої сестри Кортні Кардаш’ян, привітавши її з днем народження на своїй сторінці в Інстаграм. Кортні виповнилося 45 років у четвер, 18 квітня. З цієї нагоди Кім опублікувала знімок, на якому вона разом з іменинницею та їхньою молодшою ​​сестрою Хлоєю позують на березі океану у чорних купальниках без макіяжу. Ймовірно, це сімейне фото було зроблене під час недавнього відпочинку на островах Теркс та Кайкос, інформує Ukr.Media.

Варто зазначити, що Кортні стала матір’ю вчетверте півроку тому. Хоча підприємниця раніше зазначала, що ще не повернулася до своєї попередньої форми, вона не соромиться демонструвати своє тіло на камеру.

«З днем народження, королево Кортні Кардаш’ян. Немає нікого на цій планеті, з ким я проводила би більше часу і не мала би тих самих спогадів, пов’язаних із дитинством, ніж ми з тобою. Спільна кімната, друзі, машини та наше спільне життя протягом чотирьох десятиліть було найчарівнішою подорожжю, коли ти поруч зі мною. Я люблю тебе і не можу дочекатися ще 45 років разом! Я буду особливо цінувати цю останню сестринську поїздку, де всі наші діти влаштовували танцювальні вечірки, поки не втратили свідомість, як це робили всі ми, коли виростали! Вітаю тебе сьогодні і вічно вдячна за те, що ти завжди даєш найкращі поради, які тільки може дати сестра!», — написала під фото Кім.

17 квітня дружина Девіда Бекхема відсвяткувала свій ювілей. Так, екс-учасниці групи «Spice Girls» та бізнес-вумен виповнилося 50 років. Цифра дуже солідна, чи не так? Сьогодні на неї рівняються мільйони шанувальників, стежачи за кожною публікацією і навіть дієтою дизайнера. Проте мало хто здогадується, що Вікторія Бекхем до популярності мала комплекси через зовнішність та батьків. Подробиці, як завжди, у найближчі пару хвилин, інформує Ukr.Media.

Вікторія Бекхем до популярності

Сьогодні, дивлячись на Вікторію Бекхем, навряд чи повіриш, що колись ця впевнена жінка не любила свою зовнішність і походження. Адже варто зазначити, що саме завдяки старанній роботі над собою британка змогла досягти слави та популярності. Адже на момент весілля з Девідом вона вже була популярною і навіть могла похвалитися фан-базою.

Але як виглядала і, що важливо, якою була Вікторія Бекхем до популярності? Ви напевно пам’ятаєте худорляву учасницю «Spice Girls», яка віддавала перевагу маленьким чорним платтям і туфлям на високих підборах. Адже не даремно героїні нашого матеріалу дали прізвисько Posh Spice («Шикарна перчинка»).

На жаль, задовго до згаданої поп-групи Вікторія була сором’язливою та закомплексованою дівчинкою. Так, вона всіляко уникала розмов про багатство своїх батьків. Цілком можливо, що цей комплекс у неї залишився і сьогодні. Адже варто нагадати, як зовсім недавно Девід підловив дружину на брехні про батьківський автомобіль.

Комплекси, дієти та страшний діагноз

Мова, звичайно ж, йдеться про Rolls Royce, який дозволити собі можуть далеко не всі навіть сьогодні. І, безумовно, у школі діти намагалися всіляко зачепити майбутнього дизайнера. Вона відрізнялася від них. Була не як усі. А у класі її знали як Vicky-Sticky («Вікі-прилипала»). І на тлі цькування Вікторія вважала себе негарною і навіть соромилася фігури. Чи варто говорити, що через це вона часто сиділа на дієтах, які згодом відбилися на її здоров’ї.

На той момент дівчині здавалося, що саме її постать може вплинути на ставлення до неї оточуючих. Але у 20 років Вікторії Бекхем поставили невтішний діагноз — безпліддя. Для неї це стало серйозним ударом. Адже попри те, що співачка будувала кар’єру, вона мріяла про велику родину.

На щастя, поставлений діагноз виявився хибним. І вже 1998 року Вікторія та Девід дізналися, що у них буде первісток — Бруклін. Пізніше, подружжя обзавелося ще двома синами та дочкою. Хоча, звичайно, на їхньому життєвому шляху ще були розмови про зради Бекхема і навіть визнання Ребекки Лоос. Проте зіркова пара змогла пройти це випробування і довести, що справжнє кохання не може мати перешкод.

Як стало відомо, Кіану Рівз вийшов у світ з коханою. Здається, знаменитості щодня радують шанувальників своїми появами на публіці разом із другою половинкою. Однак щодо зірки «Матриці» подібне трапляється значно рідше, ніж того хотіли б фанати. Як виглядали герої нашого матеріалу і чим примітна їхня поява?

Кіану Рівз вийшов у світ з коханою

Новина про те, що Кіану Рівз вийшов у світ з коханою, в одну мить заполонила заголовки ЗМІ та публікації в соціальних мережах. І дивуватися тут нема чого. Зірка «Матриці» не дуже любить поширюватися на справи любовні. Приміром, досі невідомо, чи узаконили свої відносини Кіану та Олександра Грант, інформує Ukr.Media.

Хоча вже не перший рік ходять чутки про те, що закохані щонайменше на половині пройденого шляху до одруження. Що вже казати, ще два роки тому інсайдери секретно розповіли журналістам одну цікаву деталь. Так, за їхніми заявами, актор та художниця заручені. Щоправда, поки що не було ні доказів цього, ні тим більше спростування.

Проте сама Грант зізнавалася, що вони з Кіану постійно мотивують один одного на особистісне зростання. «Що мені подобається в Кіану та наших взаєминах, то це те, що ми підштовхуємо один одного до пошуку нових ідей», — ділилася жінка в інтерв’ю. А ось за словами її друзів, у роботах Олександри «стало більше щастя».

«Такі щасливі»

Але, звичайно, необхідно розповісти і про спільний вихід наших закоханих. Так, знаменитості з’явилися на гала-вечорі у Музеї сучасного мистецтва у Лос-Анджелесі. Захід пройшов 13 квітня. Кіану постав у костюмі із сірим шарфом. При цьому, що важливо, зірка Голлівуду перетворилася за допомогою короткої стрижки, відмовившись від довгого волосся.

Олександра, у свою чергу, зробила вибір на користь бірюзової сукні у підлогу з розрізами з боків. Закохані не соромилися позувати фотографам і при цьому трималися за руки, виявляючи ніжність один до одного. Дивлячись на знімки, не скажеш, що йому вже 59, а їй 54 роки, чи не так?

Знайомство Олександри та Кіану відбулося ще у 2011 році. Тоді актор працював над власною книгою «Ода на щастя». Грант виступила як ілюстратор твору. Довгий час між ними була лише дружба. Проте вже у 2019 році вони офіційно постали як пара на гала-вечорі Art + Film у Лос-Анджелесі.

Відома українська комедійна актриса Інна Білоконь уперше стала бабусею. Єдина дочка 55-річної зірки від шлюбу з полтавським підприємцем Олегом Білоконем Яна Макогон народила первістка, інформує Ukr.Media.

Радісною новиною поділився Андрій Данилко та його творча команда увечері, 16 квітня, в Інстаграмі. Під фото, де Білоконь зображена у сценічному образі мами Вєрки Сердючки Інни Адольфівни, повідомляється, що Яна народила дівчинку.

«Наша “мама” стала бабусею! Вся команда VERKA SERDUCHKA & BAND вітає Інну Білоконь та її родину з народженням онучки!», — йдеться у публікації.

Інна та її дочка поки не коментували новину про поповнення та не ділилися першими фото дитини.

У себе в інста-блозі Джей Ло поділилася рідкісним знімком, на якому знята разом із сестрами. Сімейне фото викликало інтерес у шанувальників знаменитості, інформує Ukr.Media.

Молодшій сестрі Джей Ло, Лінді, 52 роки. Вона працює у журналістиці. Старша, 56-річна Леслі, працює вчителькою музики у школі. На фото, яке опублікувала артистка, троє жінок посміхаються на камеру, демонструючи близькість та теплі стосунки. “Сестри”, — коротко підписала Дженніфер знімок.

Варто зазначити, що Джей Ло народилася і виросла в сім’ї емігрантів із Пуерто-Ріко у Бронксі, Нью-Йорк. Цей район характеризується наявністю різних етнічних груп, високим рівнем безробіття та злочинності. Мати співачки, Гвадалупе, працювала вихователькою в дитячому садку, а батько Девід займався бізнесом.

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1583876 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1583876{
margin: 0!important;
}

.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}

Це буде перший в історії фестивалю випадок, коли лауреатом стане не конкретний кінематографіст, а ціла кіностудія.

Нагадаємо, що компанію Ghibli у 1985 році заснували Хаяо Міядзакі та Ісао Такахато. З того часу її фільми стали одними з найпопулярніших серед шанувальників аніме. Найдокладніше промальовування кожної деталі, сюжети, наповнені філософським змістом, несподівані герої, прекрасна музика – ось те, що принесло студії заслужену світову славу.

Логотипом студії є зображення Тоторо із культового аніме «Мій сусід Тоторо».

Минулого року Ghibli випустила мультфільм Міядзакі «Хлопчик та чапля», який отримав «Оскар» як найкращий анімаційний фільм.

Нагадаємо також, що почесну «Золоту пальмову гілку» отримає режисер, сценарист та продюсер Джордж Лукас. Каннський фестивалі пройде з 14 до 25 травня.

@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1583915 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1583915{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }

Фільм розповідає про дорослішання у непрості 90-ті, про брак уваги, про поламаного війною чоловіка. Поставлений за мотивами автобіографічного роману Артема Чеха «Хто ти такий?» фільм насправді не говорить на якусь одну тему. Він про все відразу, він глибокий та багатошаровий, простий та багатоскладовий водночас.

Режисерка Ірина Цілик любить своїх героїв. Це було відчутно ще у її успішній документальній картині «Земля блакитна наче апельсин». Вона їх не судить та не оцінює, а робить з них ніби членів власної родини, які часом нервують, часом втомлюють, але не перестають бути рідними.

У випадку «Я і Фелікс» ця родинність існує відразу у двох вимірах: реальному та кіношному. До всього ще й головного героя зіграв син Ірини Цілик та Артема Чеха Андрій Чередник. Режисерка завершує картину фотографіями прототипів своїх героїв, а їх побут наповнений їх речами.

Кадр з фільму

Предметне наповнення картини продумано до дрібниць. Ті, хто пам’ятає ті роки, впізнає багато зі свого минулого. Тут немає нічого випадкового, кожна деталь не лише маркує епоху, а й має певне сенсовне значення. Як і музика, якої тут багато.

Хочеться сказати про операторську роботу В’ячеслава Цвєткова. Він будує кожен кадр так, що добре знайомий (і часом такий нелюбимий) усім побут максимально деталізований та працює на повну силу.

Кадр з фільму

Як і актори. Точніше, насамперед актори. Андрій Чередник та Владислав Балюк у ролі Тимофія, а також відомий письменник Юрко Іздрик у ролі Фелікса дебютували у кіно саме у цій картині. Вони органічно взаємодіють у кадрі з досвідченими Анастасією Карпенко, Андрієм Ісаєнком, Галиною Веретельник-Стефановою, творячі емоційну та переконливу картину любові-ненависті.

Нагадаємо, події фільму відбуваються у 90-х роках в Черкасах. Родина намагається вижити. Тимрфій росте без особливої уваги. Одного дня бабуся приводіть у дім нового бой-френда Фелікса, ветерана війни в Афганістані. Між Тимофієм та цим поламаним та водночас колоритним чоловіком зав’язуються своєрідні родинні стосунки.

Кадр з фільму

Якщо підсумувати, то ми маємо можливість подивитись на великому екрані дуже тонкий, емпатичний та добре зроблений фільм, що почасти розповідає про кожного з нас. Він не містить нічого зайвого чи необов’язкового. Натомість актуальний тут і зараз, водночас аналізує та емоційно пропрацьовує наше спільне минуле з його травмами, втратами та здобутками. І, як вважає сама режисерка, дозволяє побачити як далеко нам вдалось втекти від «совка».

Багаторазовий чемпіон світу в силовому багатоборстві, український актор і нардеп Василь Вірастюк поділився подробицями особистого життя. В інтерв’ю програмі “Слава+” на YouTube-каналі ведучого Слави Дьоміна 49-річна знаменитість зізнався, що зараз “закоханий і щасливий”, інформує Ukr.Media.

За словами Василя, нова кохана минулого року подарувала йому четверту дитину.

“Це четвертий син. Звати Володимир Васильович. Буквально днями йому виповниться 9 місяців”, — розповів Вірастюк.

Політик і колишній спортсмен розсекретив, що його дівчину звати Ірина і вона молодша на 11 років. Пара познайомилася 2019 року в Івано-Франківську, коли Ірина підійшла до Вірастюка, щоб сфотографуватися. У 2021 році між ними зав’язалося спілкування, яке під час повномасштабної війни переросло в романтичні стосунки.
Василь зізнався, що почав зустрічатися з Іриною, коли його друга дружина Інна разом із дітьми після вторгнення РФ переїхала за кордон.

“У мене почалися стосунки, коли дружина виїхала за кордон і перебувала там. Але я думаю, що це клин клином. Тому що я той вчинок теж сприйняв як зраду. Зрадою з її боку, бо зробила по-своєму. Якби ми проживали в Бородянці чи Броварах і вона поїхала за кордон, тоді так, окей, ми рятуємо дітей. Але в цьому випадку…”, — наголосив Вірастюк.

Стронгмен зазначив, що досі перебуває у шлюбі з Інною, оскільки дружина затягує процес розлучення. Зазначимо, що про розрив пари стало відомо в лютому 2023 року.

Вірастюк додав, що вже познайомив дітей від першого та другого шлюбів зі своїм молодшим сином і заявив, що поки що не знає, чи буде офіційно одружуватися втретє з Іриною.

Але з таким твердженням, напевно, не погодиться зірка «Опенгеймера» Кілліан Мерфі. Йому 47 років, він щасливо одружений вже 28 років і при цьому виховує двох синів. Як ірландському актору вдалося здобути славу і при цьому залишитися простим хлопцем?

Кілліан Мерфі

Сьогодні важко віриться в те, що ми могли так і не впізнати такого талановитого актора. Річ у тім, що Кілліан Мерфі з дитинства займався музикою. Більше того, хлопцеві вдалося зібрати власну групу, яка грала ейсід-джаз. Проте саме сцена відіграла важливу роль у майбутньому чоловіка. Зі своєю дружиною, Івонн Макгіннесс, він познайомився під час одного з концертів. Дівчина на той момент була студенткою Коледжу образотворчих мистецтв, інформує Ukr.Media.

Що цікаво, серпень 1996 Кілліан в принципі називає поворотним моментом у своєму житті. І дивуватися тут зовсім нема чому. Адже всього за один місяць хлопець провалив іспит з права, поставив крапку у музичній кар’єрі, відмовившись від контракту зі студією, зустрів Івонн і навіть отримав роль у п’єсі драматурга Енді Уолша «Дискосвині». До речі, ні відповідної освіти, ні тим більше досвіду для такого заходу Мерфі не мав.

“Хлопцю було, напевно, років 19. А виглядав він лише на 13. При цьому у Кілліана була просто незвичайна енергетика та особлива аура”, — пізніше згадував Уолш, вражений грою ірландця.

Відмова від приголомшливого успіху

Як би там не було, але успіх у п’єси був приголомшливим. А тому, що цілком очевидно, були гастролі, що тривають 2 роки. Весь цей час Кілліана супроводжувала Івонн. Завдяки підтримці коханої та набутого досвіду хлопець вирішив піти саме цим кар’єрним шляхом. Хоча, поза всяким сумнівом, не можна не заперечувати і той факт, що коло спілкування на той момент у Мерфі було наповнене людьми, які беруть участь у постановці.

Потім була роль у фільмі «28 днів по тому». Кілліан миттю став знаменитістю. Щоправда, популярність його мало спокушала. Попри численні пропозиції, актор вирішив обирати лише цікаві йому. І причина цього була дуже простою. Мерфі лише хотів проводити більше часу з сім’єю.

Проте пожити якийсь час далеко від батьків і родичів актору та його коханій все ж таки довелося. Так, 2001 року вони перебралися до Лондона. Тут Івонн вступила до Королівського коледжу мистецтв і завершила свою освіту. Незабаром вони тихо розписалися, а вже у 2005-му та 2007 роках у молодят народилися двоє синів — Малахія та Аран.

«Це якесь перерване життя»

Безумовно, коли мова заходить про акторську діяльність Кілліана Мерфі, то на думку відразу спадає серіал «Гострі козирки». Поза всяким сумнівом, проєкт зміг закохати в себе з перших же кадрів мільйони глядачів по всьому світу. Проте дякувати за те, що ми побачили такого харизматичного Томаса Шелбі, необхідно насамперед саме Івонн Макгіннесс. У той час, поки її чоловік довгі тижні проводив на зйомках, дівчина залишалася вдома та виховувала дітей.

«Це якесь перерване життя. Щодня ти виснажений повертаєшся зі зйомок у маленьку порожню квартирку. Розучуєш репліки. Намагаєшся урвати хоча б кілька годин на сон. А завтра все це повторюється», — ділився Кілліан в одному із інтерв’ю. Хоча, звичайно ж, чималу роль відіграв і той факт, що чоловік не схожий на екранного героя. За його словами, йому ближче за характером боягузливий брат Томаса Шелбі.

Безперечно, варто згадати і про успіхи Івонн. Адже вона не тільки дбайлива мати та любляча дружина. Жінка займається різними видами мистецтва, воліючи перформанси та інсталяції. При цьому в колекції робіт Макгіннес є і кілька короткометражних фільмів.

«Ми із дружиною разом уже 28 років. І це найважливіша людина для мене. Вона та наші діти. Якби не моя чудова дружина, яка з розумінням ставиться до робочих моментів, у мене б нічого не вийшло». Здається, саме дружина змогла примирити Кілліана зі славою і при цьому не дозволити популярності заволодіти її чоловіком.

Піші походи, готування та відсутність соцмереж

Багато років Мерфі зовсім не подобалося виступати на червоній доріжці та проводити публічні заходи. Для нього це було справжнім кошмаром. Винятком став вихід картини “Опенгеймер”. Адже цього разу на червоній доріжці чоловіка супроводжувала Івон разом із синами. «Зараз, коли моя сім’я зі мною, я був би просто ідіотом, якби не насолоджувався цими моментами!»

Коли ж у актора є час для відпочинку від зйомок та виступів, він насолоджується пішими походами, прогулянками із собакою та приготуванням спагетті для дітей. Як вважає сам Кілліан Мерфі, слава не змінила його стиль життя. Адже чоловік так само користується громадським транспортом і навіть не ховається від сусідів. Хоча, можливо, одним із секретів його щасливого життя є відсутність соцмереж і взагалі інтернету в будинку?

@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1583798 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1583798{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }

Загалом для пітчингу відібрано 18 книг, які, на думку організаторів, мають потужний потенціал для екранізації. 10 з них є новими літературними творами з Франції та Європи, відібраними міжнародним журі, сформованим у партнерстві з Le Film Français. Ще 8 книг було додано до цьогорічного видання, щоб привернути увагу інших країн, у тому числі 4 з Тайваню та 4 зі Швейцарії.

Пітчинг відбудеться 16 травня, де книги будуть представлені на розгляд кіно- та телевізійних продюсерів, які шукають майбутні проекти. Крім того, видавці та продюсери зустрінуться, щоб обговорити адаптацію цих літературних творів для кіно, телебачення та інших цифрових форматів.

Роман «За спиною» Гаськи Шиян отримав літературну премію Європейського союзу та премію «ЛітАкцент Року». Вперше книга була видана у 2019 році. У 2020 році з’явилось нове, доповнене авторкою видання. 27-річна Марта із покоління солом’яних сиріт — понуре дитинство у маленькому містечку, мама, яка покинула сім’ю заради заробітків в Італії. Але це лише стало поштовхом до того, щоб зробити успішну кар’єру ейчара в айті-галузі. Марта щиро насолоджується комфортом та добробутом, який створює для себе і для свого бойфренда Макса, і намагається триматися осторонь політичних новин. Аж ось в один момент її затишний світ перевертається догори ногами. Макс бере повістку в армію. Марта намагається відповідати суспільним очікуванням і прийняти такий крок, але внутрішній конфлікт і образа за те, що він не залишився з нею, не дають їй спокою.

Повний список книжок, які будуть представлені на пітчинг можна побачити тут.

Організатори вважають, що такий тандем має бути цікавим ще й тому, що Еммануель Беар та Балоджі ніколи не зустрічалися. Вона працювала з найкращими кінематографістами. Він сміливий і далекоглядний творець, який зняв два короткометражні фільми, перш ніж у 2023 році був відзначений премією Un Certain Regard New Voice Prize за свій перший повнометражний фільм.

Це вже четвертий випадок, коли журі «Золотої камери» очолюють відразу двоє: у 1996 році актриса Франсуаз Фабіан вирішувала долю нагороди разом з режисером Даніелем Шмідта, у 2002 році Марта Келлер об’єднала зусилля з Джеральдін Чаплін, а у 2006 році брати Люк та Жан-П’єр Дарденни також очолили журі удвох.

З 1978 року «Золота камера» присуджується першому фільму режисера, які представлені в офіційному відборі, на Тижні критики або на Двотижневику режисерів. Ця премія, спрямована на заохочення творчої молоді, діє як прискорювач кар’єри режисерів, забезпечуючи їм міжнародну популярність. У минулому, серед інших, «Золоту камеру» отримували Джим Джармуш, Джафар Панахі, Стів МакКвін та інші.

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1583788 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1583788{
margin: 0!important;
}

.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}

Відома гімнастка Лілія Подкопаєва поділилася секретами своєї дивовижної фігури, яка залишається практично незмінною протягом багатьох років. Вона зізналася, що ретельно стежить за раціоном і завжди носить із собою ваги. Спортсменка любить перекусити, але контролює кількість споживаної їжі, щоб підтримувати форму, інформує Ukr.Media.

Подкопаєва зазначила, що завжди прагне бути в найкращій формі. Вона тренується в спортивному залі 2-3 рази на тиждень.

“У мене є така маленька звичка з 1993 року — я завжди ношу з собою ваги. Мій чоловік сміється над цим. Жарти жартами, але коли ти думаєш, що нічого особливого не з’їв, а потім встаєш на ваги — цифри можуть бути зовсім іншими. Тому я перевіряю свою вагу вранці та ввечері, щоб контролювати ситуацію. Я вже давно знаю, що їм, але іноді все-таки хочеться трохи розслабитися і перекусити зайвою булочкою… Я просто люблю поїсти”, — сказала Лілія з посмішкою.

Вона зізналася, що полюбляє смажену картоплю з солоним огірком, куркою і котлетами, а також борщ із чорним хлібом, салом і зеленою цибулею. Але при цьому вона полюбляє і дієтичні салати з рибою, оливковою олією та бальзамічним оцтом.

“Мені зараз 45 років і я розумію, що тіло постійно змінюється, але моя вага стабільна вже 20 років. Якщо я переїла вчора, то сьогодні можу і не їсти нічого. Я дотримуюся принципу — крок вправо, крок вліво. Але я завжди бачу по моїх речах — якщо щось змінюється в талії або плечах, значить, пора зайнятися тренуваннями. А ще мій собака допомагає мені підтримувати форму, а я йому”, — поділилася Подкопаєва.

За словами Надзвичайного і Повноважного Посла Австрії в Україні Арада Бенкьо, кінофестиваль має важливе значення для українців, особливо зважаючи на теперішню ситуацію в країні.

«Коли я тільки приїхав в Україну навесні 2022 року, у Києві не відбувалось жодних культурних подій. Місто ледь виживало. Але під кінець року ми зрозуміли, що це необхідно, адже такі заходи – це «їжа для мозку». Звичайно, дуже важливі всі благодійні заходи, але культурні – особливо. Адже у цей час українці мають відпочивати й психологічно», – наголосив Арад Бенкьо.

Компанія AMIC ENERGY виступила генеральним партнером Тижня австрійського кіно.

«По-перше, ми бачимо потребу привезти найкращі австрійські стрічки в Україну. По-друге, ми віримо в силу мистецтва, яке несе в собі кіно, тому сподіваємось, що воно надихатиме українців продовжувати боротьбу за життя та цінності», – зазначив акціонер AMIC ENERGY Андреас Зернетц.

Фестиваль має на меті не лише познайомити українців із культурою країни-партнера. Також у рамках заходу планують зібрати кошти на підтримку захисників України.

«Важко виміряти хоробрість українців, які оберігають, по-перше, європейські цінності, а по-друге, свої кордони та спадщину. Ми все це бачимо, підтримуємо Україну і віримо, що саме мистецтво може допомогти українцям зберегти свою культуру. Ми вже не вперше проводимо цей фестиваль і це велика честь для нас. Звичайно, мета цього заходу – зібрати кошти на потреби ЗСУ», – сказав акціонер AMIC ENERGY Ґюнтер Майєр.

Ґюнтер Майєр, Люба Шипович, Андреас Зернетц, Степан Негода

Відкриття Тижня австрійського кіно зібрало зіркових гостей

Відкриття Тижня австрійського кіно відвідало чимало українських зірок. Зокрема, гостями події стали акторки Римма Зюбіна, Наталія Бабенко, співачка Анна Завальська, заступник Міністра культури Тарас Шевченко, блогерка Марина Теплова, блогери Степан Єраносян, Максим Кірєєв, співзасновниця та СЕО Ukrainian Fashion Week Ірина Данілевська, продюсер Олексо Гладушевський, кураторка Катя Тейлор, громадська активістка Яна Алтухова, ведуча телеканалу «Київ» Олеся Турчин, зіркова візажистка Ксенія Вовк, співзасновниця Event-компанії 13 friends Анна Малиновська, дизайнерка та стилістка Анжела Чигрин, головна редакторка Elle Соня Забуга, шеф-редакторка Marie Claire Ірина Татаренко, кінокритикиня Інна Гордєєва, кінокритики Кирило Пищиков, Ігор Кромф, Дмитро Сидоренко та інші.

«Я дуже скучила за фестивальною атмосферою. Це те, чого дуже не вистачає зараз і повертає нас у ті часи, коли подібні заходи були можливими», – поділилася емоціями українська співачка Анна Завальська.

Співачка Анна Завальська

Своєю чергою акторка Римма Зюбіна відзначила стрічки, які демонструються на фестивалі: «Тут обираються останні прем’єри. Це фільми, які отримали нагороди та які для країни, яка їх представляє, є дуже вагомими. Для мене це цікаво. Це кіно, яке я люблю».

Акторка Римма Зюбіна

А акторка Наталія Бабенко наголосила на важливості культурного обміну між двома країнами: «Загалом треба популяризувати культуру кіно і відвідувати не лише покази наших стрічок, а також цікавитись тим, що відбувається за кордоном. До того ж такий обмін є дуже важливим для кіноіндустрії».

Також до події долучились дипломати європейських країн, а саме Онтал Гейзер, Посол Угорщини в Україні; Валеріу Ківерь, Посол Республіки Молдова в Україні; Елена Летісія Тереса Мікусінскі, Посол Аргентинської Республіки в Україні; Радек Пех, Посол Чехії в Україні.

Співзасновниця та СЕО Ukrainian Fashion Week Ірина Данілевська

Команда благодійного фонду Сергія Притули: Андрій Шувалов, Марина Петриченко та колеги: Костянтин Манітенко, Ксенія Кишиченко, Олександра Пархотик, Олеся Левицька та Олександр Дєманов

Людмила Пишна, Олена Артюхова

Які фільми демонстрували у рамках Тижня австрійського кіно

Кінофестиваль розпочався з перегляду драми «Ціле життя» Ганса Штайнбіхлера. Загалом же до програми кіноогляду увійшли 4 картини різних жанрів: від спортивної драми до містичного фільму жахів.

«Ціле життя»

Режисер стрічки – Ганс Штайнбіхлер. Це екранізація однойменного бестселера Роберта Зіталера, який був виданий 40 мовами, в тому числі українською. Картина розповідає історію життя чоловіка в неспокійному XX столітті – повну тяжкої праці, великого кохання та страшних історичних подій.

«Лазня диявола»

Критики називають цю стрічку одним із найкращих фільмів цьогорічного Берлінського міжнародного кінофестивалю. Це містичний фольк-горор режисерського дуету Северіна Фіали та Вероніки Франц, події якого розгортаються у XVIII столітті в селищі серед густих лісів. Притаманними жанру засобами стрічка торкається питань релігійності та місця жінки в суспільстві.

«Прийшов, побачив, переміг»

Роботу режисерського дуету Даніеля Гьойзела та Юлії Німан спродюсував один із найавторитетніших австрійських кінематографістів Ульріхом Зайдлем. «Прийшов, побачив, переміг» – це історія родини багатіїв, які не мають жодних заборон у своєму житті – настільки, що голова сімейства може собі дозволити полювання на людей як розвагу.

«Виходячи за межі»

Стрічка Андреаса Шміда розповідає про Зимову олімпіаду 1976 року, яка зробила 22-річного юнака Франца Кламмера зіркою серед гірськолижників. Це напружена спортивна драма про подолання тиску очікувань та силу кохання.

Фестиваль має важливу благодійну мету

Тиждень австрійського кіно триває у київському кінотеатрі «Жовтень» до 15 квітня. Кінофестиваль має благодійне значення, оскільки подія спрямована на збір коштів для ЗСУ. Генеральний партнер AMIC ENERGY пожертвує на підтримку України суму грошей, еквівалентну касовим зборам фестивалю.

По завершенню фестивалю у Києві Тиждень австрійського кіно проходитиме в інших українських містах:

• 22-24 квітня у Дніпрі;
• 9-12 травня в Чернівцях;
• 16-19 травня у Львові.

Після фестивалю активісти та керівники кіноклубів зможуть організувати покази добірки австрійських фільмів у своєму місті в межах проєкту «Кіноклуб. Всеукраїнська мережа». Для цього потрібно подати заявку на сайті.

*Фото надані AMIC ENERGY. Автори фото – Тимур Безлюдний, Денис Бобров

@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1583682 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1583682{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }

16 квітня

Дискусія «Людкевич. Спадщина: стратегія популяризації музичної творчості»

Львівська філармонія, 16:00

Станіслав Людкевич (фото музею Станіслава Людкевича)

У фоє Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика відбудеться дискусія «Людкевич. Спадщина: стратегія популяризації музичної творчості». Її ініціює меморіальний музей Станіслава Людкевича у співпраці з Львівською національною філармонією імені Мирослава Скорика.

На заваді просуванню української мизики стоїть, зокрема, брак якісних нотних видань та досліджень спадщини українських митців. На прикладі спадщини Станіслава Людкевича працівники музею разом з музикантами обговорять найбільші виклики та проблеми, з якими стикаються та вирішують самотужки, через відсутність в Україні інституту дослідження музичної культури, яке б включало і видавництво нот.

У межах зустрічі команда проекту розповість про роботу над новітнім виданням творів Станіслава Людкевича, перший том якого зі симфонічними творами композитора був виданий минулого року. Партитури та поголосники творів опубліковані у відкритому доступі.

17 квітня

Зустріч зі знімальною групою фільму «Я і Фелікс»

Multiplex Spartak, 18:00, «Планета кіно» (Forum), 19:30

Кадр з фільму «Я і Фелікс»

«Я і Фелікс» розповідає історію про дорослішання хлопця Тимофія у 90-х. У центрі сюжету – його стосунки із сім’єю, друзями, першим коханням, і з колишнім контррозвідником Феліксом, який служив під час війни в Афганістані. Фільм у прокаті від 11 квітня, а 17 квітня можна буде поспілкуватись з режисеркою Іриною Цілик та командою фільму.

18 квітня

Вистава-дефіле «Розмова птахів»

Львівська опера, Дзеркальна зала, 19:15, (на головному фото)

Вистава- дефіле «Розмова птахів»

Оксана Караванська та Наталія Половинка представлять у Львівській опері спільний проект – виставу-дефіле. Модне чи вічне? На це запитання відповідатимуть одна з найвідоміших українських дизайнерок Оксана Караванська та українська співачка, актриса театру і кіно, лауреатка Шевченківської премії Наталія Половинка. Висока мода ту тісно переплітається із мистецтвом театру.

Оксана Караванська надихнулася, творячи костюми до вистави «Сад Божественних Пісень. Розмова птахів» за Григорієм Сковородою, премʼєра якої відбулася в Гарнізонному храмі в ніч на Святого Миколая у грудні 2023 р.

У Львівській опері Караванська представить нову історію Ukrainian Haute Couture, де авторкою сучасної вишивки вкотре стала дизайнерка Ксенія Уманська. Моделями будуть артисти балету Львівської національної опери, жінки, і чоловіки.

Дефіле зустрінеться з виставою «Розмова птахів», яку творитимуть театральний центр «Слово і голос», Наталія Половинка; «Хорея Козацька», Тарас Компаніченко, а також Лабораторія степового розспіву «Євшан-зілля» із Запоріжжя та окупованих сіл, народний співак Олексій Заєць і піаніст Сергій Кудринецький.

19 квітня

ТанцТеатр «Життя з проектом «Ремінісценції.UA»

Львівська філармонія, 19:00.

Проект «Ремінісценції.UA»

«Ремінісценції.UA» народилися як гостра творча реакція львівського ТанцТеатру «Життя» на воєнні дії. Резонансний проєкт багато гастролював як Україною, так і за її межами. І зараз, коли минуло 10 років від початку війни, не просто не втрачає актуальності, а й набуває нового звучання. «Ремінісценції.UA» розкривають маловідомі сторінки історії України. Сценічне дійство про те, хто, як і навіщо упродовж багатьох століть нищив модерну культуру України та гальмував стрімкий розвиток українців як нації.

«Ремінісценції.UA» – це мікс різних жанрів: слово, пластика, музика, пісня, поезія, відеоінсталяція. ТанцТеатр «Життя» розповідає глядачеві понад 300-літню історію нищення України російською імперією, Проект складається із десяти новел, своєрідних персональних історій про Війну, Страх, Репресії, Смерть, але водночас про Віру, Життя, Надію, Боротьбу за Україну. Використані твори українських композиторів Богдана Весоловського, Анатолія Кос-Анатольського, Ярослава Барнича, Володимира Івасюка та інших.

@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1583759 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1583759{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }

«Друзі, в нас біда. Сьогодні зранку раптово помер Дмитро.
Коли і де прощання, напишу завтра», – повідомив Віталій Капранов.

Причини смерті Дмитра Капранова наразі невідомі.

Дмитро та Віталій Капранови

Чим відомі брати Капранови

Дмитро та Віталій Капранови – українські публіцисти, видавці, блогери та військовослужбовці. Спільно з Віталієм Дмитро Капранов займався видавничою та письменницькою діяльністю. Під егідою братів Капранових працює видавництво «Зелений пес», яке випускає понад 60 назв українських книжок щороку.

Крім того, брати Капранови мають історичний канал на YouTube «імені Т.Г. Шевченка», де популяризують українську культуру. На каналі – понад 900 тис. підписників та майже 250 відео.

На початку повномасштабного вторгнення Дмитро та Віталій Капранови добровільно мобілізувалися до київського «Азову».

У відповідь на критику в соцмережах вона виклала відео, на якому постала у стильному джинсовому комплекті та білизні, інформує Ukr.Media.

«Для мене модельна справа — це не просто позування. Кожна фотосесія дає новий досвід, дає можливість виразити себе у різних настроях та приміряти на себе різні образи за короткий термін», — наголосила Наталя.

В одному з коментарів дівчина запитала: «Чому так сильно прагнете роздягтися? ». На що Єгорова відповіла:

«Ми всі зустрічаємо цей світ голими. Якщо вас бентежить або дратує жіноча краса, можливо слід замислитися про свої комплекси. Для мене важливо почуватися чудово в 50 років і не соромитися свого віку. Створення красивих образів — це для мене не просто робота, а спосіб вираження себе та спілкування зі світом».

Таким чином, Наталія Єгорова наголосила, що модельна справа для неї — це не просто професія, а спосіб самовираження та творчості.

Зараз вона вперше прокоментувала причини їх розставання, інформує Ukr.Media.

За словами Гірник, саме вона була ініціатором розриву.

«Я дуже принципова. Є табу, які я не приймаю у стосунках та в сім’ї. Я не буду їх терпіти. Це була ситуація», — зауважила колишня Остапчука.

Христина також зізналася, що мала почуття до Володимира навіть після розриву відносин. Проте вона не може точно сказати, що відчував до неї сам Остапчук. Їй не зрозуміло рішення Володимира повідомити про нові стосунки у річницю їхнього шлюбу.

Вона також розповіла про спробу Остапчука повернути стосунки пропозицією подарувати їй будинок:

«Можливо, це якась образа. Вова мені хотів подарувати цей будинок, а тоді передумав. Коли ти вже домовляєшся, то мусиш це слово стримати. Я намагалася вийти на діалог, але це нічим не скінчилося. Я хотіла, щоб він по-чоловічому прийшов до мене та запропонував варіанти».

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1583686 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1583686{
margin: 0!important;
}

.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}

Елеанор Ніл народилась 4 травня 1936 року у Каліфорнії, переїхала до Лос-Анджелеса, де навчалась у Каліфорнійському університеті. Там у 1963 році вона познайомилася з Френсісом Копполою, працюючи асистенткою у його режисерському дебюті «Божевілля 13».

Вона часто документувала те, що відбувалось на знімальному майданчику її знаменитого чоловіка. Зокрема вона є авторкою одного із найвідоміших фільмів про створення кіно «Серця темряви: Апокаліпсис режисера» (1991). За нього Елеанор Коппола отримала премію «Еммі» у 1992 році.

Вона також зняла романтичні комедії «Париж зачекає» (2016) та «Кохання, кохання, кохання» (2020).

Елеонор Коппола багато працювала як художниця. Її фотографії, малюнки та концептуальні твори експонували в галереях і музеях по всьому світу.

В Елеанор та Френсіса Форда Коппол було троє дітей, які також почали працювати в кіноіндустрії. Джан-Карло ще дитиною з’являвся у фільмах свого батька, але загинув у 22 роки. Роман Коппола зняв кілька власних фільмів, згодом став успішним продюсером, зокрема співпрацює з Весом Андерсоном. Він є президентом кінокомпанії свого батька American Zoetrope у Сан-Франциско.

Софія Коппола після короткої та не надто вдалої акторської кар’єри стала успішною режисеркою («Марія-Антуанетта», «Труднощі перекладу», «Прісцилла»).

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1583684 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1583684{
margin: 0!important;
}

.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}

16 травня в Україні розпочнуться покази стрічки «13 убивць» (2010) японського режисера Такасі Мііке. Фільм є рімейком однойменної чорно-білої картини Еїті Кудо 1963 року та однією з найвідоміших картин Такасі Мііке, яких за свою карʼєру з 1991 року він зняв уже понад 100. Одну з головних ролей в «13 убивцях» зіграв Кодзі Якусьо, зірка нещодавнього гіта «Ідеальні дні» Віма Вендерса.

Події бойовика відбуваються наприкінці японської феодальної ери. Група відважних самураїв вирішує знищити лорда-садиста, щоб не дати йому зійти на престол та занурити країну у війну. Але зробити це буде непросто, адже лиходія завжди охороняє півсотні вірних воїнів, які добре володіють мечем.

Світова премʼєра стрічки відбулася на Венеційському міжнародному кінофестивалі, де вона отримала Спеціальну відзнаку Future Film Festival Digital Award.

Стрічка «13 убивць» вийде в обмежений кінопрокат у межах весняного сезону ретроспективної серії від «Артхаус Трафік». Зараз у межах цієї програми тривають покази фільмів «Сором» Стіва Макквіна й «І все ж Лоранс» Ксав’є Долана.

Виконавиця поки не підтвердила інформацію про майбутнє весілля, проте американське видання People повідомляє, що її коханий справді зробив їй пропозицію. Раніше Гага привернула увагу громадськості, з’явившись із великою діамантовою обручкою на безіменному пальці. Це спричинило чутки про її заручини, інформує Ukr.Media.

Варто зазначити, що про роман між Гагою та Поланскі стало відомо у 2020 році після того, як помітили як вони обіймаються на новорічній вечірці в Лас-Вегасі. Після цього вони офіційно підтвердили свої стосунки.

Як стало відомо, Меган Маркл запускає новий проєкт. Однак примітний не лише сам факт бізнес-стратегії дружини принца Гаррі, а й очікування на Сассекських. За словами інсайдерів, задум повинен принести значні суми подружжю в найкоротші терміни. Щоправда, для цього доведеться неабияк постаратися, інформує Ukr.Media.

Меган Маркл запускає новий проєкт

Як вважають королівські експерти, Меган і Гаррі зовсім не так уявляли собі життя далеко від королівської сім’ї та численних обов’язків як її членів. Заради справедливості варто зазначити, що з моменту відбуття з палацу Маркл жодного разу не поскаржилася на своє становище. Хоча важливо не забувати, що саме вона стала музою для молодшого брата принца Вільяма щодо цього питання. Цікаво, чи зважився б Гаррі на таке сам?

Як би там не було, з того моменту, як усі бюрократичні формальності завершилися, фінансування Сассекських із скарбниці припинилося. І тепер їм потрібно було думати над тим, де ж брати гроші. Звичайно, спочатку в цьому навіть не було особливої потреби.

Відмова принца Гаррі та Меган Маркл від королівських обов’язків і привілеїв навела чимало галасу по всьому світу. Що вже казати, ця подія стала скандальною і довгі місяці займала перші смуги. А вже перерахувати всі подальші інтерв’ю та зізнання зовсім неможливо. В результаті купівля нерухомості в Монтесіто за 8 мільйонів фунтів стерлінгів окупилася за лічені тижні.

«Заробить шестизначну суму»

Щоправда, щоб не відставати від зіркових сусідів, доводиться крутитись як білка в колесі. Особливо якщо частина проєктів була анульована, як у випадку зі Spotify та Netflix. Тому, за останніми даними від інсайдерів, Меган Маркл запускає новий проєкт.

«Меган щойно запустила свій власний бренд American Riviera Orchard. Цей проєкт за прогнозами заробить шестизначну суму протягом декількох тижнів після запуску. Але вона закочує рукави, щоб упоратися з робочим навантаженням. Це дуже далеко від життя, яке вона уявляла як принцеса», — вважає королівський експерт Том Куїнн.

За словами останнього, Маркл у такий спосіб перезапустила свій давній проєкт Tig. Іронічно, що перед заміжжям американка вирішила закрити та забути про своє дітище. За словами експерта, проєкт передбачає продаж мармеладу, джему та навіть шампуню для собак.

Що цікаво, бізнес-експерти не так оптимістично дивляться на перезапуск Tig. Більше того, фахівці вважають, що Сасекські займаються проєктом поспіхом. Причиною тому можуть бути фінанси, що стрімко зменшуються. Однак не можна відкидати і той факт, що принц Гаррі і Меган Маркл можуть мати інші причини, які вони хочуть приховати від оточуючих.

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1583617 {
min-height: 180px !important;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1583617{
margin: 0!important;
}

.mobile-branding-wrapper {
min-height: 200px
}
}

До збірки увійшли історії людей різної статі, віросповідання, національності, різного фаху і віку, але зі спільним знаменником у цінностях і меті. Дехто з них звично продовжує свою боротьбу на фронті, наближаючи одну на всіх перемогу. Декого з них вже немає в живих, але їхні історії, безцінні волокна загального полотна, мають жити вічно. Книжка «Пряма мова» Олени Максименко вийшла у видавництві Vivat.

З надією на чудо. Як воює театральний актор на Псевдо Чудо

Уперше ми перетнулися після його моновистави «Майданутий» 2021 року в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану. Дійство було мінімалістичне та пронизливе, з тих, до яких постійно повертаєшся в думках. Кілька років до повномасштабного вторгнення актор і режисер Юрій жив та працював у Польщі. Удруге ми зустрілися в селищі на Донеччині. Мій співрозмовник тепер командир 2-го зенітного артилерійського відділення однієї з бригад ТРО. Його знають під псевдо Чудо: «Багато сумного й тривожного на війні, а коли починаєш шукати позитив, то наче віддаляєшся від горя. Тому Чудо. Через професію свою або сумую, або сміюся. Краще сміятися. Так легше».

Після звільнення Київщини підрозділ Юрія відправили в Харківську область. Усі були заряджені та мотивовані.

Він згадує перший вихід в абсолютно невідому посадку. Вона могла бути замінована, але «кішок», що знизили б небезпеку, у бійців не було. Чудо вів групу дронщиків до позицій, звідки мали запускати безпілотники. Його поставили першим у групі, але він не мав досвіду й намагався не виказувати страху:

«Дивився під ноги, вів групу, тримав відстань між бійцями, згадував тренування, які ми проходили в Києві, щось із прочитаних книжок. Усе обійшлося спокійно, ми запустили, виконали свою роботу, посадили всі батареї, записали відео. Повернулись усі живі».

На Харківщині їхній підрозділ був у ролі піхоти. А отже, доводилося багато копати й повною мірою оцінити формулу «лопата – друг солдата». Складність окопної праці полягала в тому, що тамтешні ґрунти здебільшого піщані, тож окопи доводилось обшивати по боках, щоб не осипалися. Тут же, на Донеччині, земля сувора. Вона не осипається, але лопатою не зарадиш, доводиться довбати киркою.

Раз на тиждень бійців відпускали в Харків. Чудо використовував цей час, щоб отримати на «Новій пошті» замовлені книжки.

Долучитися до звільнення міст на Харківщині бійці не встигли: їх звідти вивели. Чудо шкодує про це, адже зі свого боку саме вони створили передумови для деокупації.

«У нас була позиція дуже недалеко від орків, я бачив через бінокль орка, але заборонено було відкривати вогонь і здавати свої позиції, – згадує він. – Уже пізніше на ротації я довідався, що цей населений пункт звільнений. Це, знаєте, коли був малий і не їздив ніде в Європу, лише один раз був десь у Польщі, в якомусь місті. І по телебаченню показують те місто – «О, я там був, я там був!».

Останній день травня Чудо вважає другим днем народження. Загроза прилетіла туди, де на неї не чекали: коли бійців вивели в тил на перепочинок і, здавалося, можна видихнути. Достеменно не відомо, чи були то дві «точки-У», чи два «іскандери». Тоді загинуло п’ятеро.

«Я не встиг вдягнути ні броніка, ні каски, не встиг нічого забрати, – розповідає боєць. – Нам сказали, що там тил і тихо-спокійно, я вперше за десять днів вийшов з окопів, щоб помитися, попрати одяг. Я спав, взуття стояло в коридорі, ну, щоб запах не заважав. І коли стався перший вибух, повилітали вікна. Семеро людей спали в штанах, вони вискочили, побігли в підвал, встигли туди добігти, і їх засипало. Вони залишилися живими, їх відкопали. Я встиг вдягнути штани, футболку, шкарпетки, біг по склу, взувся. Другий вибух – у нашу будівлю прилетіло. Мене відкинуло, і я нічого не пам’ятаю. На мене щось падає, я вдихаю пилюку, вся спина побита з одного боку, а з другого… ну, короче, це було таке – я вже думав, що десь на тому світі: темно, нічого не видно. І потім просто гора цегли, і вона, як оцей пісок у пустелі, закручується, тягне тебе вниз, тримаєшся за шось якось, виходиш із кімнатки, дивишся наверх – і небо бачиш, і розумієш, що пів будинку вже немає. І так по цеглині спускаєшся в ліс, і там бачиш якісь ліхтарики. Це шок».

Було жахливо чути голоси людей з-під руїн. Щоб зрушити звалені плити, приїхав кран. Один із тих, кого витягли живим, за кілька днів помер у лікарні. Останнього витягли аж через 16 годин.

Юрій зрозумів, що вижив дивом: «Між першим та другим прильотом було приблизно сім хвилин. І якби я раніше вискочив, мене могло б просто привалити камінням чи сходами. Напевно, у житті є… я не знаю, як це назвати, є щось, що змусило обставини так скластися: що твоє взуття в коридорі; поки ти добіг до того взуття, взувся, тебе якось відкинуло; що воно прилетіло саме звідти, якось ти вийшов, вижив!..».

Він клацає запальничкою, підкурюючи чергову сигарету. Розповідь заповнюється паузами й терпким димом.

Наслідком другого дня народження стала контузія, однак Юрій не зізнався лікарям, мовляв, я ж мужик. Це далося взнаки значно пізніше, коли приїхав із ротації додому. Були головні болі, хоча раніше голова не боліла ніколи. Біль мучив зранку, удень, не давав спати вночі.

«Перші три тижні не хочеш вийти на вулицю, не хочеш бачити людей, вийти в магазин – це цілий квест, – розповідає військовий. – Або замовляєш доставку, або вдіваєш капюшон на голову, виходиш у магазин, щось береш. Звикнути до звичайного життя було дуже, дуже важко».

Після ротації були курси на Десні й рота вогневої підтримки. Чудо оцінив усю силу зенітної установки: «Зенітка – це така потужна штука, яка тебе просто розриває зсередини, коли стріляєш із неї. Ні з чого потужнішого, ніж ЗУ-23-2, я не стріляв. І не хотів би ні в якому разі опинитися по ту сторону, коли туди прилітає ЗУшка».

У роті вогневої підтримки з них сформували відділення.

«Іще двох хлопців до мене підселяють!», – ділиться власниця крамнички, проходячи повз нас. Клацає запальничка. Весняний сільський вечір видається майже мирним.

Нещодавно оглядач українського шоубізу Богдан Беспалов повідомив, що обранцем дівчини є Максим Лавриненко — власник одного з найпопулярніших Telegram-каналів в Україні. Сама Даша вирішила прокоментувати цю інформацію. Спочатку вона виклала відео, де щиро сміялася з цих припущень, інформує Ukr.Media.

«Коли не розумієш, що тобі приписують», — підписала вона.

Потім Даша докладніше розповіла про особисте життя:

«Я не у стосунках і не зустрічалася ні з ким після розлучення. Моє серце вільне. У мене все добре. Коли щось зміниться і я відчую, що це серйозно, я повідомлю вам», — наголосила Квіткова.