Як жили українці п’ятдесят років тому?

0454
Як жили українці п’ятдесят років тому? ― Новини культури України  - Медіа-портал "Культура"

В Українському малому драматичному театрі відбулася прем’єра  вистави «Холодна м’ята» за творами Григора Тютюника. Нову  постановку створили за оповіданнями митця «Зав’язь», «Нюра», «Холодна м’ята», «Кізонька», «Дикий».

Творча біографія цього театрального колективу розпочалася у квітні 1989 року. За час існування театру тут поставлено вистави за творами українських письменників – Лесі Українки, Івана Франка, Григорія Квітки-Основ’яненка, Івана Карпенка-Карого, Олександра Олеся, Михайла Старицького, Володимира Самійленка, Вадима Бойка, Спиридона Черкасенка, Анатолія Крима, Тетяни Іващенко. Поряд з вітчизняною драматургією театр здійснив постановки вистав зарубіжних авторів: Габрієли Запольської, Анрі де Мантона, Ференца Карітні та багатьох інших. Над створенням спектаклів працювали відомі режисери: народний артист України Сергій Лизогуб, заслужені діячі мистецтв України Михайло Гіляровський і Володимир Судьїн, а також Микола Яремків та інші.

Новим народженням театру можна вважати минулий театральний сезон, коли колектив очолив молодий режисер Дмитро Весельський, який до цього встиг про себе заявити кількома досить успішними постановками у Київському академічному Молодому театрі та Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. Відтепер головна ставка тут робиться на молодих акторів і режисерів, хоча є в трупі і досвідчені виконавці.

«Театр мусить бути потрібним, корисним, у доброму сенсі — провокаційним, в той же час — гуманним. Театр має бути важливою складовою в житті і митця, й глядача. Особливо сьогодні! Коли театр — це не просто спосіб більш-менш приємно провести дві години після роботи, а це ще й можливість знаходити відповіді на ті складні запитання, які перед нами постійно ставить життя», - зізнався в одному з інтерв’ю Дмитро.

Поставила виставу молода артистка і режисер Анна Огій. За словами режисера-постановника  «Холодна м’ята» - це проста душевна розмова про прості, але такі важливі для кожного речі: стосунки між людьми, пошуки самих себе, кохання, дружбу, невиразний смуток та великі радощі…

Як відомо, поруч зі смутком завжди знайдеться місце для посмішки, десь поблизу плачу завжди чекає сміх. А маленьке людське щастя та маленька особиста трагедія досить часто переплітаються, створюючи коловорот почуттів, яким ми називаємо життям. Так само життя героїв оповідань Григора Тютюнника переходить з однієї крайнощі в іншу.  

Раннє оповідання «Зав’язь» є зворушливою ліричною сповіддю про перше кохання, про незабутню ранню весну, коли в гіллі «зав’язуються дрібні, мов роса, прозеленкуваті крапельки» — зав’язь. Цю зав’язь потрібно берегти, захищати від весняних холодів. Зав’яззю є перше кохання юних Миколки й Соні, соро­м’язливих і чистих, прекрасних у своїй наївності й щирості.

Герой оповідання «Нюра» не здатен до боротьби, протистояння життєвим реаліям, це людина пасивна, не діюча. Проте такі люди імпонують Григору Тютюннику, оскільки вони не здатні заподіяти зло.

Проблеми утвердження людини в суспільстві завжди були наріжними у творчості Григора Тютюнника. І це утвердження постійно відбувається через взаємодію з природою, духовними факторами, що відкривають у героїв ще не реалізовані частинки самого себе. Саме таким є оповідання «Холодна м’ята» – одне з найкращих у творчому доробку Григора Тютюнника.

В оповіданні "Кізонька" письменник показує образ матері. Головними героїнями твору є дві жінки: Дарка та Стеха, які пов’язані певними почуттями з одним чоловіком – Степаном Секрементом.

А герой твору «Дикий» - Санька Брус, позбавлений чуття розрахунку, прагне бути в осередді соціуму не для бесіди, а для того, щоб позбутися внутрішньої нудьги, любить слухати солов’їв у лузі попри зовні грубувату вдачу.

Акторам Єлізаветі Бакуліній, Лариса Шелоумовій, Марії Моторній, Вікторії Ромашко, Максиму Цедзінськjve, Юрію Шульгану, Максиму Кущову, Ярослаdу Ігнатову, Лесі Бурковській, Олексію Пархомчуку вдалося створити достовірні, життєві образи героїв творів Григора Тютюнника. Вони змогли передати атмосферу 60-70-х років минулого століття. Відчути ту добу також допоможуть костюми героїв та декорації, створені сценографом Богданом Поліщуком. А зрозуміти відчуттям героїв – пісні гурту «Один в каное».

Серед гостей театру переважно молодь. Напевне молодим глядачам цікаво дізнатися, якими були їхні дідусі та бабусі п’ятдесят років тому.

Едуард Овчаренко

Фото із соціальних мереж

 

 

 



Попередня публікація розділу Бажання вірити в людину
Наступна публікація розділу Віталій КІНО: «Звернення до класики – велика школа для акторів»

Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар