Кохання чи захоплення?

01397
Кохання чи захоплення? ― Новини культури України  - Медіа-портал "Культура"

Мікросцена Київського академічного Молодого театру це місце для сміливих творчих експериментів, майданчик, де молоді режисери можуть втілити у життя свої проекти. Одним з таких проектів стала постановка «Піаніст», яку здійснила Валерія Городецька за п’єсою російського драматурга Вадима Лєванова «Прощавай, настроювачу!»

Герой цієї вистави колись був талановитим музикантом, а тепер звичайний настроювач фортепіано. Одного разу він як і завжди пішов настроювати музичний інструмент. Але зіштовхнувся із зовсім іншим інструментом – зухвалим, тонким і безгрішним, дівчиною п’ятнадцяти років. І налаштувати такий інструмент виявляється значно складніше. Адже дівчина безжалісна у пошуках свого щастя і здатна пробудити у настроювачу справжнього піаніста.

Ця сумна історія не може залишити когось байдужим, оскільки в ній переплелися любов, жалість, самоусвідомлення. Для неї це було перше кохання, для нього – хвилинне захоплення. Так, вона хотіла від нього дитину, але вийшло інакше – він повернувся до своєї родини, а вона залишила все – багатих батьків, ненависну музичну школу, безбідне існування дівчинки-«мажорки», кинула і відправилася подорожувати автостопом по світу.

У цілому історія роману з настроювачем фортепіано нагадала глядачам долю сучасних п’ятнадцятирічних дівчат, які закохуються в молодих людей, падких на красу і жіночність юності. Героїня настільки закохалася у майстра музичних інструментів, що ладна була пожертвувати всім: юними мріями, навчанням, батьками (які, за її словами, мріяли швидше дочку «як-небуть прилаштувати»), честю. І пожертвувала. Тільки ці жертви не дуже, м’яко кажучи, оцінив піаніст. Насолоджуючись проведенням вечорів і ночей з молодою красунею, він, можливо, і мучився докорами сумління, але ясно віддавав собі звіт у тому, що ніякого одруження, бажаного для головної героїні, бути не може. Кінець вистави був би трагедією, якби не характер дівчинки. «Будь щасливим музикант, який програв життя», – кричить вона йому щиро вслід, ковтаючи гіркі сльози і щемливий біль у серці…

Чому любов така жорстока? Це було справжнє жертовне кохання, чи просто підліткове захоплення? Над цими питаннями змусив замислитися автор твору Вадим Леванов. Крім цього глядач мимоволі згадує батьків дівчинки. Про них лише говорять у виставі, але вони жодного разу не з’являються, не помічають, який непростий період переживає їхня донька. Можливо, якби батько і мати були уважнішими, то напевне допомогли б знайти дівчині вихід з цієї ситуації, а можливо вона б у неї просто не потрапила.

Якщо у п’єсі лише одна дійова особа – Вона (артистка Поліна Снісаренко), яка від першої особи оповідає свою сумну історію, то у виставі з’являється ще й Він (Олексій Нагрудний) і Його дружина (Анна Бащева). Такий прийом робить виставу більш видовищною і, як на мене, глибшою за змістом. Поліна дуже переконлива у своїй ролі, а Олексій створює образ чоловіка, за якого можна втратити розум школярці. Але він нагадує не невдаху-настроювача фортепіано, а швидше навпаки. Герой незадоволений життям, але при цьому намагається справляти враження мачо. Роль дружини піаніста невелика, має менше змістове навантаження. Але в Анни вийшла теж цікава і досить яскрава робота у виставі. Цей, здавалося б другорядний персонаж, допомагає краще зрозуміти логіку дій і вчинків головних героїв.

Вистава має вікове обмеження, її рекомендовано дивитися з 16 років. Але, здається, на цей спектакль можна водити підлітків починаючи з 14 років. Ймовірно їх змусить замислитися ця непроста життєва історія і, можливо, допоможе не повторити помилок головної героїні.

Едуард Овчаренко

Фото з сайту театру



Попередня публікація розділу Це чарівне слово мюзикл
Наступна публікація розділу А Ви були в Парижі?

Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар