Лебедина пісня окриленої душі

039927
Лебедина пісня окриленої душі ― Новини культури України  - Медіа-портал "Культура"

4 вересня відійшла у кращі світи Ірина Кириліна, жінка про яку можна сказати коротко лише такими словами: талановита Людина, геніальний композитор, розумний і професійний педагог, яка на крилах своїх талантів підняла на висоту музично-пісенного олімпу добру сотню своїх вихованців та артистів.

Її не стало несподівано і для тих, хто знав про її важку хворобу, і для тих, хто дізнався про її смерть зовсім несподівано, адже пані Ірина до останнього працювала і навіть ходила на роботу в Київський університет культури і мистецтв якому віддала майже двадцять років своєї педагогічної діяльності як викладач з вокалу. І, судячи з усього, залишиться в пам’яті своїх учнів і вихованців не лише як педагог «Від Бога» а й як «хрещена мати і наставниця». Адже в скорботний час десятки її вихованців тужили як рідні діти за матусею. Та й, за словами народної артистки Алли Попової, які вона сказала під час прощальної церемонії: «Я не знала і не знаю таких жінок, які, не маючи власних дітей, так любили дітей…»

Справді Ірина Кириліна була однією з тих професіоналів, які переймаються не лише творчими успіхами своїх учнів, але й знають про кожного все і вся і завжди можуть дати мудру пораду та розрадити у важкий час. Вона була вимогливою і суворою, але і водночас робила все для того, щоб отримати максимально відмінний результат своєї роботи. І їй було ким і чим пишатися, хоча в житті вона не була занадто пафосною чи вимогливо. Жила скромно і закінчила свій життєвий шлях з чоловіком Василем, якого, як і він її, вважала своєю Богообраною половинкою. До останньої хвилини життя турбувалася не про себе…Про учнів та Васю і про те, щоб у них було все гаразд. Так кажуть ті,хто провідував її в лікарні до останнього і намагався допомогти їй видужати. Ірина не лишила розпоряджень з приводу місця її поховання, адже ніколи і не з ким не говорила про смерть…Вона була такою – сильною, вольовою і дуже мудрою жінкою…

Колеги і друзі намагались отримати дозвіл на поховання своєї геніальної колеги на Алеї зірок, що на столичному Байковому кладовищі, але… Мабуть донька своїх батьків потайки хотіла знайти свій спокій пор припинився дощ і засяяло сонце!.. Це, мабуть, душа «Ірини-мироносиці» вдячно посміхнулася всім, хто прийшов провести її в останню земну путь. Так воно і сталося, бо в хвилини її погребіння, немов хтось могутніми своїми крилами розігнав хмари, припинився дощ і засяяло сонце!.. Це, мабуть, душа «Ірини-мироносиці» вдячно посміхнулася всім, хто прийшов провести її в останню земну путь.

Леся Самійленко

Фото: theoutlook.com.ua, facebook.com



Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар