Передчуття безмежжя

085
Передчуття безмежжя ― Новини культури України  - Медіа-портал "Культура"

Він і на «Оскар» номінований, і найпрестижніші нагороди на міжнародних кінофестивалях вже здобув. А головне – з перших днів прокату завоював топові позиції і  в цих перемогах. Звичайно ж ідеться про словацько-український фільм «Межа» який я подивилася вперше вже після того, коли щось довелося дізнатися з інтернету. Особливо не шукала, бо інформацію про фільм  потужно розповсюджували працівники піар-агенції, що опікується просуванням українського кіно продукту на ринок світового масштабу. Робиться це не лише професійнео, але й переконливо з точки зору рекламування продукції.

У день, коли відбувся показ фільму, починався кінофестиваль «Молодість» так званого короткометражного масштабу, який організатори  провели у звичний для цієї події осінній час. Все ожило в передчутті цікавих новинок та сплеску кіно вражень. Тож і на показ стрічки-рекордсмена в галузі кінопрокату у Словаччині, зібрались чи не вся українська «кіно критиканська» братія. І не мало таких, хто прийшов подивитись лише тому, що має переконання у тому, що хорошого кіна в Україні нині не знімають. Але… «Межа» ж знімалась і в Чехії та Словаччині, то й оцінка може бути піднята до межі поваги кожного до європейських цінностей. Як кажуть, кожен здатен оцінити в міру своєї свідомості та вектору патріотичних почуттів. Власне, після перегляду, можна було все це відчути в оцінках людей, які можуть і мають право  бути різними.

Тож висловлюю лише свою власну точку зору на «Межу» і роздуми про те, що все, що побачила - не лише за межею моральності і в тенетах беззаконня, але й варте того, щоб так виразно і однозначно це показати широкому колу глядачів усього світу. Адже, судячи з відповіді членів команди на запитання, яке стосувалося популярності цього фільму в Європі (тоді «Межа» стала переможцем лише на кінофесті в Карлових Варах), все, що показано є не лише в Україні. І корумпованість бандитських угрупувань, і наркоділерство, і безнаказанність, яка покривається  в річці, що має назву Лєта. Бо, не спроста пригадався давно забути фільм, що має назву, «А дощ змиває всі сліди.» Мабуть на це мають надію всі, хто чинить злочини й нині покладаючись на те, що сила і страх – найкраща і непереможна зброя.

Цей фільм для тих, хто живе поза межами проблем, які існують в зоні прикордоння. І для тих, хто і уяви не має про те, що і таке в житті може бути і процвітати. Він близький за змістом проблем людям, які потерпають від злочинства і безнаказанності і водночас цікавий всім, хто хоче подивитися кіно сучасного рівня виробництва і талановитості творчої команди.

Най виразніше, в цьому сенсі, виглядає операторська робота, адже вона – не лише інноваційна, але й вільна у своїх задумках. А там, де творча воля митця не ігнорується і не зажимається в рамки, як правило, виходить вражаюче і так, що хочеться переглянути і отримати порцію насолоди…

Свідомо уникаю прізвищ митців, які створили «Межу», яка підкоряє світ, адже всі вони вже не лише на слуху у широкого загалу, але й досить відомі в сучасному світі кіноіндустрії. Досить лише підкріпити свої враження оцінками фахівців світового рівня, які порівнюють «Межу» з кращими роботами Гая Річі. Справді з кращими, бо наша європейська межа лише зараз розширює свої кордони. І не подумайте про «бєспрєдєл» у цьому , адже такі фільми – потужна зброя проти тих, хто й далі чинить безчинства. Він і є нашою нотою солідарності зі світовою спільнотою у боротьбі з ними.

Леся Самійленко

Фото Яна Машталера



Попередня публікація розділу На днях у прокат вийде кінокартина «Стрімголов»
Наступна публікація розділу Така несподівана опера

Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар