У Національному центрі театрального мистецтва імені Леся Курбаса відбувся міні-форум «Драма і книга: шлях до діалогу». На форумі відбулася презентація збірника «Коло авторів» і серії видань драматургії НЦТМ ім. Леся Курбаса. До участі у цій події запросили драматургів, режисерів, авторів видавців, завідуючих літературно-драматичними частина театрів.

На форумі розглядалися питання: яка драма сьогодні у «тренді», як видавати і продавати драматичні твори. Йшла мова про український і міжнародний досвід у цьому питанні, актуальність і особливості видання п’єс в Україні, маркетингові стратегії ринку п’єс, нові форми популяризації видання драми: сценічні читання, фото і відео-презентації тощо. Хто є авторами і потенційними покупцями п’єс, які новітні орієнтири продажу книг.

Під час презентації представили драматургічні видання – новітні і перспективні. Серед них переклади новітньої драматургії, хіт-парад нових антологій українських п’єс («Таїна буття», «Майдан. До і після», «Мотанка», «Голос тихої безодні та інші голоси», видання наших п’єс у Македонії, Сербії, Польщі, Франції); нові видавничі серії і пропозиції: альманахи, збірки, інформаційні збірники, електронні бібліотеки п’єс, тощо.

«Якщо порівняти, скільки п’єс видається, скажімо, в Україні і Франції, різниця вражаюча. У Франції є близько 20 видавництв, які спеціалізуються на видавництві п’єс, у нас - жодного. І там це не лише тому, що там є гранти на видання, а тому, що така література користується попитом. Я думаю, в Україні не менше цікавих драматургів, не менша аудиторія, яка читає п’єси. Просто розладнаний механізм комунікації. Ми хотіли поговорити про цей механізм, а також презентувати наші видання.

Яка аудиторія  у нас цікавиться п’єсами? П’єси купують більшою мірою не для розваги, а для роботи. Це різні театри, виші, училища культури тощо. Якщо ми говоримо про закордонний досвід, то там є книгарні при театрах, і просто разом із програмками продають книжки. Також може бути проміжний варіант – п’єса-програмка. Крім цього є маленькі книгарні при різних вишах.

На відміну від прозових книг, видання п’єс може бути дешевше, тому що для них не потрібно фотографій, для режисера зручніший невеликий формат з тонкою обкладинкою. Найкраще місце для реалізації видань п’єс - це фестивалі. Особливі ті фестивалі, на який не лише представлені вистави, а також відбуваються майстер-класи, сценічні читання. Можуть бути в рамках фестивалів презентації книжок. З мого досвіду на таких фестивалях не вистачає книг, просять іще. Також це можуть бути презентації у вишах.

Ми зазвичай робимо дві форми презентації. Перша – це відео-презентації, де показуємо фото з вистав, фрагменти з відео. Також може бути форма сценічних читань, коли читаються фрагменти п’єс, які можуть зацікавити. Ми пробували такі форми у самому Центрі, залучали до них різні театри. Використовували їх на фестивалях у різних містах. Наприклад, такий досвід маємо з антологією «Майдан. До і після». Вона розійшлася у нас найшвидше. Чимало театрів робили сценічні читання. У Києві цей проект підтримали 6 театрів і 2 виші. Також були презентації у Чернігові, Івано-Франківську, Херсоні, Запоріжжі. Спочатку ми робили тільки читання, потім з’явилися постановки. Наприклад, у Київському театрі «Колесо» та в Херсоні. Презентації, сценічні читання і вистави були у Польщі, Англії, Франції, США.

Драматурги, як правило, думають про книги, як про проміжний етап до театру. Драматург є більш вигідним автором, ніж, скажімо, прозаїк, оскільки він не стільки потребує гонорару, а краще візьме певну кількість примірників видання. Він швидше поїде презентувати свою книжку в інше місто.

Наприклад у Німеччині, Туреччині видавництва є одночасно і агентствами. В останній, наприклад, друкують і дають автору частину накладу, а потім пропагують це видання в театрах. Це може бути вигідним видавництвам, бо отримують частину відрахувань від постановок п’єс.

В Україні взагалі немає ніякої програми підтримки драми. У нас не тільки не створили нічого нового, а й те що було раніше, ліквідували. Ми подавали до Міністерства культури України проект програми підтримки видань драми, виходячи з досвіду інших країн. Це авторські збірки сучасних авторів, антології сучасної драми, видання класичних творів, переклади українських п’єс іноземними мовами та іноземних – українською. Періодичний журнал «Драмо-світ», в який мають входити статті, п’єси  і довідкова інформація. Далі – наукові й публіцистичні видання з історії й теорії театру. Також можуть бути гранти для драматургів і перекладачів на резиденції для створення п’єс, для електронних видань, сценічних читань, фото і відео-презентацій, поширення на фестивалях тощо», - розповіла куратор драматургічних проектів НЦТМ ім. Леся Курбаса Неда Неждана.

Також на форумі виступили драматурги і співавтори видавничих проектів Олег Миколайчук і Ярослав Верещак, літературознавець Юлія Скибицька. Участь у дискусії взяли драматурги Богдан Жолдак, Тамара Альохіна, літературознавець Тетяна Вірченко та інші. З цікавою пропозицією створення комплексного драматургічного сайту українських п’єс і перекладів виступила Інна Гончарова, драматург і продюсер. Вже йде робота над сайтом.    

У рамках форуму презентували інформаційний збірник сучасної драматургії «Коло авторів», виданий ДП УААСП (Агентство авторських прав) у співпраці з драматургічним відділом НЦТМ ім. Леся Курбаса. До збірки увійшли біографії та фото українських драматургів і перекладачів, відомих і початківців, анотації п’єс – українських та іноземних, дорослих та дитячих, інформація про нові антології та авторські збірки, електронні бібліотеки та конкурси. Над книжкою працювали упорядники, співробітники Центру Курбаса і автори Ярослав Верещак, Олег Миколайчук-Низовець, Неда Неждана, фахівці УААСП Марина Гуртовенко, Олександра Мурашко, Анастасія Натяжна, редактор Наталія Литвиненко. До збірника увійшли не лише українські п’єси, а й зарубіжні у перекладах. Серед авторів: О. Вітер, Т. Іващенко, А. Крим, Ю. Максименко, Н. Симчич, І. Юзюк, А. Багряна, В. Базилевич, Б. Жолдак, С. Лелюх, В. Нестайко та багато інших.

Едуард Овчаренко

Фото авторa