Вшанування жертв політичних репресій 1937-38 років

02746
Вшанування жертв політичних репресій 1937-38 років ― Новини культури України  - Медіа-портал "Культура"

Найкривавішим періодом в історії України став радянський тоталітарний режим. Більшовики, які прийшли до влади, розпочали кривавий політичний терор проти власного народу. Мільйони закатованих, розстріляних та засланих у табори. Репресії носили цілеспрямований, організований характер, направлений на масове знищення людей. Вони проводились за наказом з Москви, за певними планами. Страшно, навіть подумати, але кожний регіон мав планові завдання на розстріл і на ув’язнення в табори. Відповідно до цих завдань, працівники НКВС на місцях проводили арешти, працювали трійки, проводились масові розстріли. Ніяких слідчих дій ніхто не проводив. Для отримання зізнань широко застосовувались тортури, які були узаконені владою. В арештованих тортурами подавляли людську гідність і, навіть, заставляли писати наклепи на своїх рідних. Вироки до розстрілу, що не підлягали оскарженню виносилися найчастіше без усякого суду й негайно приводилися у виконання. Терор уразив практично всі верстви української нації – інтелігенцію, військових, політиків, діячів церкви, культури і мистецтва та найбільше вдарив по селянству. Основна маса жертв терору – це прості пересічні громадяни, постраждалі за цілком вигаданими та сфабрикованими справами.

На сьогодні відомо, що в 1937-38 роках було арештовано за обвинуваченням в антирадянській діяльності 1548366 чоловік, з них розстріляно 681692 (тобто в середньому розстрілювалося близько тисячі людей у день). За розмахом знищення населення власної країни кривавий комуністичний терор не знає собі рівних у світовій історії. Він залишився в пам’яті людства під назвою Великого терору.

Відповідно до Указу Президента України від 23.03.2017No 75/2017 «Про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937-1938 років», з метою привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства, щороку у третю неділю травня в Україні відзначається День пам’яті жертв політичних репресій. Ми згадуємо кожного з мільйонів наших співвітчизників, які були необґрунтовано звинувачені у злочинах, відправлені у виправно-трудові табори та тюрми, закатовані тоталітарною каральною системою. Люди не можуть змінити минуле, але повинні пам’ятати гіркі та драматичні сторінки своєї історії і винести для себе уроки, щоб запобігти їх поверненню у теперішньому та майбутньому. Це стане найбільшим вшануванням пам’яті жертв страшної трагедії.

21 травня 2017 року об 11 годині біля меморіальної дошки на стіні колишньої Уманської в’язниці (будинок районної поліції по вул. Європейській) за ініціативи козаків  Уманського коша ім. І. Гонти в черговий раз відбулося вшанування жертв політичних репресій 1937-1938 років.

Під звуки “Реквієму” В. Моцарта та “Мрій” Р. Шумана на траурний мітинг зібралися науковці, представники козацтва, УНА-УНСО, “Свободи”, “Самооборони” та небайдужі жителі Уманщини. Місцева влада була представлена Уманським міським відділом культури.

У своїх словах виступаючі доторкнулись до болісних струн трагічного минулого. Траурний мітинг відкрив отаман Уманського козацтва ВолодимирСивак. Він звернув увагу на те, що у страшні 1937-1938 роки тисячі безневинних людей були знищені кривавою тоталітарною машиною. Ці злочини комуністичного режиму ніколи не потрібно забувати, щоб запобігти їх поверненню у теперішньому та майбутньому.

Дисидент, в’язень сумління, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини Богдан Чорномаз привів історичні дані героїчною боротьби воїнів УПА з НКВСниками на Уманщині, де українці показали, що можуть із зброєю в руках відстоювати свою волю та незалежність.

Власними поетичними рядками до нащадків невинних жертв політичних репресій звернувся виконуючий обов’язки хорунжого Уманського козацтва Олег Рибак. Він запропонував хвилиною мовчання вшанувати невинно убієнних.

Ярослав Балановський, кандидат політичних наук, доцент кафедри суспільних дисциплін Уманського педагогічного університету зауважив, що низько схиляючись перед жертвами політичних репресій, ми повинні продовжувати боротьбу за вільну, незалежну Україну як із зовнішніми ворогами – російськими агресорами, так і проти внутрішнього ворога – антиукраїнської влади, яка витрачає мільйони на фонтани, а не забезпечує медикаментами, зброєю та технікою воїнів на передовій.

Голова ради Старійшин ”Козацтва Маньківщини” Михайло Григор’єв відмітив, що жертви комуністичного терору ніколи не повинні бути забуті. Розкриваючи злочини тоталітарної системи, визначаючи свою громадянську позицію ми станемо сильнішими і будемо гідними нащадками тих людей, які безневинно загинули у роки Великого терору.

Луганчанин,  завідувач кафедри геодезії, картографії та кадастру Уманського національного університету садівництва, професор, доктор географічних наук Юрій Кисельов сказав, що важкий та тернистий шлях України до справжньої державної самостійності. Революція Гідності дала можливість українцям скинути російське ярмо, проте боротьба за незалежність продовжується. Професор Ю. Кисельов провів паралель між репресіями і кривавим терором 1937-38 років та тим, що зараз відбувається у Криму та на Донбасі. Він звернув увагу на тих українських політичних в’язнів Кремля, які у даний час знаходяться у застінках російських катівень.

У своєму виступі голова Ради Старійшин Каниболоцького куреня (Катеринопільщина) Михайло Гордашевський передав низький уклін катеринопільчанам, які склали свої голови у катівнях Уманської тюрми. Він визначив завдання козаків берегти пам’ять про трагічні події Великого терору і передавати їх підростаючому поколінню.

Провідний науковий співробітник Вишгородського історико- культурного заповідника (директор Влада Володимирівна Литовченко) Вадим Перегуда передав низький уклін усім загиблим в Уманській тюрмі та постраждалим від тоталітарних репресій, а також подякував організаторам мітингу. Крім того, Вадим Перегуда відмітив, що засновник Вишгородського історико-культурного заповідника Тадей Мовчанівський родом із села Берестівець Уманського району. У травні 1938 року він був розстріляний та похований у Биківнянському лісі. За словами виступаючого, 2018 рік планується відзначити як рік пам’яті видатного історика та археолога Тадея Мовчанівського, який навічно поєднав два райони із такою глибокою історією – Уманський та Вишгородський. Вадим Перегуда виразив надію, що у майбутньому у містах Умань та Вишгород, а також у селі Берестівець з’являться пам’ятні таблиці на честь видатного нашого земляка і його ім’ям буде названа одна із вулиць. У своєму виступі Вадим Перегуда зауважив, що Тадей Мовчанівський загинув на злеті своєї творчої кар’єри дослідника за любов до рідної Батьківщини від рук катів НКВС – прислужників тоталітарного режиму. Відновити та вшанувати його ім’я, як і імена тисяч безневинно загиблих українців у мурах Уманської катівні є святий обов’язок сучасного покоління.

З болем у серці і вірою в майбутнє України рядками власного вірша звернувся до присутніх отаман Христинівського козацтва Степан Ковбасюк.

Від присутніх на мітингу уманчан слова подяки організаторам мітингу прозвучали з вуст Павла Голенка, родичі якого були закатовані в Уманській тюрмі.

Духівник Уманського козацтва, настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці (Київського патріархату) у селі Городецьке отець Миколай відслужив заупокійну літію за полеглих жертв Великого терору.

Присутні запалили лампадки та поклали квіти до стіни біля меморіальної дошки закатованим і страченим безневинним жителям Уманщини під час Великого терору – політичних репресій 1937-38 років.

Нехай спільна пам’ять, спільний біль та спільна відповідальність за розбудову сучасної незалежної України об’єднає всіх нас у цю хвилину скорботи заради відновлення миру та суспільної злагоди.

Спочиньте з миром, хай земля вам пухом буде.
Ми імена ваші несемо крізь віки.
І Україна вас ніколи не забуде,
Допоки будуть живі козаки.

Олег Рибак, виконуючий обов’язки хорунжого Українського козацтва




Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар