На 74-му Каннському кінофестивалі політичні заяви прозвучали раніше, ніж це можна було очікувати. Зазвичай формальна пресконференція журі цього року перетворилась на декларації громадської позиції його членів.
Після того, як члени журі, актори Меггі Джилленгол, Тахір Рахім та режисер Клебер Мендонса Фільо визнали, що вперше за 15 місяців вони побачили фільм у кінотеатрі, грузинська журналістка замість запитання попросила світ звернути увагу на придушення прав ЛГБТК в її країні та на те, як Росія втручається у справи інших країн. Що робити, щоб спинити це?
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1522150 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1522150{ margin: 0!important; } }
Наведемо відповіді деяких членів журі:
//
Спайк Лі
Спайк Лі: «Я хочу подякувати вам за поширення інформації. Думаю, я не єдиний, хто не знав про ситуацію в Грузії. Цим світом керують бандити. Агент Оранж (хімікати, які використовували США у В’єтнамі, зараз так називають Дональда Трампа, – ред.), цей хлопець у Бразилії та Путін. Саме так. Вони гангстери. Вони роблять те, що хочуть. У них немає ні моралі, ні сумління, і це світ, в якому ми живемо. І нам доводиться протистояти таким бандитам. Зараз це справа журналістів, які мають поширити інформацію про них. Це не критика фільмів».
Меггі Джилленгол: «Я не відчуваю себе готовою давати будь-які поради щодо активізму. Але я була б рада поговорити про це через кілька днів. Я хочу сказати, що кіно часто було за своєю суттю політичним. Тож воно ж дуже сильним інструментом для того, аби емоційно розповідати про проблеми у світі».
Меггі Джилленгол
Цього року до складу журі також увійшли режисерки Маті Діоп та Джессіка Хауснер, актриса та режисерка Мелані Лоран, актор Сонг Кан-хо та співачка Мілен Фармер.
Вперше фестивальне журі має у своєму складі більше жінок, ніж чоловіків. І, як і слід було очікувати, жінок у журі запитали, чи вважають вони цю подію історичною.
Меггі Джилленгол: «Я думаю, що це важливо, коли жінки слухають себе і по-справжньому висловлюють свою думку навіть у дуже, дуже чоловічій культурі. Я пам’ятаю, що коли дивилась фільм Джейн Кемпіон “Піаніно”, він мене надихнув. І я думаю, що більшість жінок можуть обирати різні фільми. Мені так цікаво спостерігати, що станеться з цією новою формулою та повагою».
Маті Діоп: «Було б цікаво почути, що мають сказати й чоловіки. Я вважаю важливим, що журі є максимально збалансованим. Я дуже сподіваюсь, що колись такі питання не ставитимуть. Що колись не будуть наголошувати, що режисер – жінка. Люди повинні наполягати на рівності. Я дуже хочу, щоб настав день, коли такі питання просто не стоятимуть. Тоді кіно стане єдиною важливою справжньою темою».
Маті Діоп
Так, якими б гострими не були політичні та соціальні питання, кіно залишається тут найважливішою темою. Політика, кіно та гламур. Ось головні складові Канн.
Спайк Лі про Канни
«Мій перший фільм був показаний на фестивалі у 1986 році, “Їй це потрібно” став для мене стартовим майданчиком. У 1989 році “Роби як треба” проігнорували. І не лише тут. Тоді американська преса заявила, що цей фільм спровокував масові заворушення по всій Америці. Пару тижнів тому фільму виповнилось 32 роки. Розумієте, Джорджа Флойда вбили, лінчували, а я думаю про героя фільму. Скільки має ще минути років, fuck, що, на чорношкірих людей перестали полювати, як на тварин. Але ми ж про Канни. Каннський фестиваль – найбільший кінофестиваль у світі, при всій повазі до усіх інших. А ще я пригадую, яким я був божевільним, коли на один день летів в Ніцци до Нью-Йорка, щоб водночас бути на фестивалі та підтримати свою улюблену баскетбольну команду New York Knicks у фіналі. “Нікс” програли».
Спайк ЛіА хто виграє під керівництвом Спайка Лі, який уже встиг заявити, що шукає актуальне, соціально важливе кіно, побачимо 17 липня.
Всі новини про Каннський кінофестиваль читайте у спецрубриці ZAXID.NET.
Фото Катерини Сліпченко, Канни
