На камерній сцені театру імені Марії Заньковецької відбулась прем’єра вистави «Брідські явища» за п’єсою львівського драматурга Андрія Бондаренка. Для нього це не перша постановка у львівських театрах, адже у театрі ляльок йде «Атомна русалка», а у театрі Лесі – «Мій друг, чорний ельф».
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1623947 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1623947{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { display: flex; align-items: center; aspect-ratio: 1/0.93; } }
П’єса створена в межах V Лабораторії драматургії Національної спілки театральних діячів України та відзначена на кількох фестивалях сучасної драматургії.
У театрі Заньковецької постановку здійснила Тетяна Губрій, яка торік отримала відзнаку «За найкращу режисерську роботу» VI Всеукраїнського фестивалю-Премії GRA за виставу «Кортес» у театрі «Золоті ворота». Сценографія Богдана Поліщука («Лісова пісня» та «Благодарний Еродій» у театрі Курбаса). У виставі задіяні Ярослав Мука, Альбіна Сотнікова, Ірина Швайківська, Андрій Козак, Інна Калинюк, Марія Шумейко, Ярослав Дерпак, Владислав Мельникович, Олександра Мироненко, Ірина Романчук, Ігор Возьний.
Події вистави відбуваються у Бродах у 1922 році. У домі Демчинських з’явився привид. Родина переконана, що то їхній син та брат Василько, який помер дев’ятирічним кілька років тому. Тепер він спілкується з близькими за допомогою гуркоту під ліжком та листів, які залишає у скриньці.
Вистава починається з того, що глядачів попереджають: у це важко повірити, але п’єса заснована на реальних подіях. Виявляється, у Бродах справді була історія з привидом і існує навіть книга «Появи духів у Бродах», написана отцем Гавриїлом Костельником. Вона була заборонена радянською владою, а нещодавно її перевидали.
Як розповідає директор Бродівського історико-краєзнавчого музею Василь Стрільчук, перші прояви аномальних явищ почалися у листопаді, два роки по смерті хлопчика. У церковній плебанії відбувалися незрозумілі події: у скрині з речами Василька щось товклося, речі пересувались кімнатою самі. Ті, кого священник Микола Демчинський, у домі якого це відбувалось, запрошував побачити дивину, були налаштовані скептично. Але за ініціативи о. Михайла Осадци сформували комісію, яка засвідчила існування аномалії, ставила питання та отримувала або не отримувала відповіді, писала протоколи досліджень, які засвідчували очевидці. Саме за мотивами цих подій Андрій Бондаренко написав свою пʼєсу, зберігши прізвища героїв, проте змінивши імена. В оформлені вистави використані малюнки з книги, автором яких о. Костельник називає Василька.
Вийшла легка старосвітська історія, з дотепними діалогами та принадливими героями. Ця історія могли би бути комедією положень (і частково так воно і є), жахами (зовсім ні, адже привид тут здебільшого дуже домашній) чи фантастикою. Натомість театр побачив у цій історії можливість не просто розповісти цікаву історію, а говорити про втрати, способи проживати горе, вміння відпускати та жити далі. До того ж ці універсальні теми присмачені локальним галицьким колоритом, але без надмірності. Антураж, у якому відбуваються події, доволі реалістичний, бачимо серед реквізиту багато цілком побутових предметів, а костюми не заграють із сучасністю. Це надає виставі камерного, лампового звучання, що, утім, аж ніяк не заважає її актуальності.
Загалом почуття міри є великою принадою вистави та зраджує їй лише у другій частині. Важко сказати, чи проблема у сюжеті, чи у його сценічній інтерпретації (обійдемось без спойлерів). Проте до фіналу дійство повертається у річище доброго смаку.
Попри усю свою старосвітськість, «Брідські явища» є важливою сьогодні розмовою на теми, які, на жаль, торкаються практично усіх.
Найближчі вистави відбудуться 25 листопада та 11 грудня.
Фото Анастасії Левко, театр імені Марії Заньковецької
