Історія Никифора, який жив на зламі восьмого та дев’ятого століть, має напрочуд знайомий вайб вигорання і пошуку сенсів. Людина успішно робила кар’єру, була радником імператорів, блискуче виступала на Другому Нікейському соборі, захищаючи іконошанування. А потім просто втомилася від придворних інтриг і поїхала до моря. Заснувала монастир, читала, молилася, інформує Ukr.Media.
Звучить як ідеальний дауншифтинг десь на півдні Європи. Але спокій тривав недовго.
Невдовзі його обрали патріархом, до влади прийшов імператор-іконоборець Лев V Вірменин, і за відмову підкорятися політичній кон’юнктурі Никифора позбавили сану. Далі було заслання: спочатку в один монастир, потім на острів у Мармуровому морі, де він і помер через тринадцять років. І лише значно пізніше його мощі урочисто повернули до Святої Софії.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Окрім нього, у церковних списках на сьогодні є ще ціла компанія ранніх мучеників — від Савина до Христини Персидської, — але саме Никифорів день найглибше врізався в народну пам’ять.
Візантійська теологія століттями перепліталася з нашими суто побутовими, хлюпкими і трохи язичницькими страхами.
Наприклад, вважається, що сьогодні вода набуває якоїсь ультимативної сили. Традиція вимагає йти в лазню, вмиватися джерельною водою або просто вимити підлогу в квартирі. Кажуть, це вимиває з дому хвороби на цілий рік.
Здоровий глузд підказує, що генеральне прибирання з вологою ганчіркою — це просто непогана побутова психотерапія, яка дійсно трохи прояснює думки.
Але моя улюблена прикмета цього дня пов’язана не з водою, а з лісом.
Народна мудрість суворо забороняє сьогодні йти в хащі, бо саме в цей час після зимової сплячки прокидаються ведмеді. Вони виходять з барлогів, дезорієнтовані, голодні і злі.
Прекрасна, як на мене, метафора березневого стану багатьох із нас. Тож ніяких прогулянок лісом, ніякого рубання дров чи дерев. Навіть полювання під суворою забороною, особливо на птахів.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Підстрелити сьогодні перелітного гусака вважалося катастрофічним знаком, здатним накликати біду на всю родину мисливця.
Взагалі, птахи 13 березня — головні. За ними читали майбутнє, як ми зараз читаємо аналітику.
Якщо прилетіли зяблики — дістаємо теплі куртки, холоди повернуться. Побачили лебедів — може ще й снігом присипати. Густий туман зранку гарантує дощове літо, а сильний вітер — аномальну спеку.
Єдина безумовно хороша новина — це ті самі дикі гуси.
Якщо вони повертаються саме на Никифора, значить, літо буде теплим і щедрим.
