Степан Сінник церковно-народне свято, присвячене першомученику Стефану, який був одним з помічників апостолів і першим з християн, померлим за свою проповідницьку діяльність. Святкується 15 серпня і як багато народних свят, йде корінням в язичницькі вірування, переплітаючись з православними традиціями, інформує Ukr.Media.
Історія свята
Історія починається ще на початку нашої ери, в перші десятиліття, після розп’яття Христа. Стефан був помічником учнів Христа і продовжив проповідувати в Єрусалимі. Тоді така діяльність засуджувалася владою і приблизно в 34 р н.е. Стефан був засуджений і забитий камінням. За глибоку віру він був зведений в ранг святих. Його мощі тривалий час перебували в Єрусалимі, поки не було прийнято рішення перевезти їх до столиці Візантії, Константинополя. Саме історичний факт перенесення мощей відзначається християнами, а зовсім не дата народження або смерті святого.
Традиції та обряди
Свято Степана Сінника дуже яскраво нам показує, як християнські свята входили в побут людей, майже не змінюючи слідування старослов’янським традиціям і містичним язичницьким обрядам. Слов’яни жили за власним календарем господарських циклів і обряди, які здійснювалися в кожен з періодів з’єднували їх з могутніми духами природи. Поступово православний календар наклався на календар язичницьких традицій.
Ім’я першомученика Стефана на Русі стали вимовляти більш звично Степан. Свято збіглося з сезонним збиранням врожаю і сінокосом, звідси і його народна назва — Сінник. Традиційно в цей день косили траву і прибирали вже заготовлене сіно в укриті від дощів сінники. Сінокоси завжди були улюбленою роботою для селян. Для цього всім селом збиралися, робили роботу, а потім святкували, купалися, співали пісні і відпочивали. Для такої роботи зазвичай надягали свій найкращий одяг. Для молоді це був привід покрасуватися один перед одним і, можливо зустріти судженого або суджену.
Ще всією сім’єю збирали трави на луках для плетіння особливого вінка. Щоб його сплести, потрібно було зібрати більше дванадцяти різних лікарських трав. Вішали його під іконами і називали «Степанів вінок». Вірили, що в ньому живе могутня сила духів. Щоб сила прокинулася, слід заварити пучок трав з нього. Вінок захищав домашніх всю довгу зиму. Коли хто-небудь з сім’ї застудився, то з нього брали трави і заварювали цілющий відвар.
Вважалося, що Святий Степан є покровителем коней. Було заведено проводити особливий обряд догляду за ними. Коней купали і чистили, а потім поїли з використанням срібної монети. Спочатку підводили коня до джерела і кидали в нього срібло, потім набирали в ємність воду і також клали туди срібну монету. Іноді замість ємності використовували власну шапку. Вважалося, що напування коней “срібною” водою оберігає їх від нечистого духу і хвороб. Особливо багаті пропускали воду для коней через срібне сито. Після обряду напування монети клали в стайні під ясла для подальшого захисту від негараздів і щоб задобрити будинкового. Люди вірили, що таким чином коні стають спокійнішими і здоровішими.
Прикмети
- Якщо на день Степана ясно, також буде і весь наступний місяць.
- Якщо дощитиме, то чекайте багато грибів восени.
- Буде рання осінь, якщо птах в’є гніздо під дахом.
- Жаби мовчать — бути завтра грозі.
- Якщо в цей день зростаючий місяць, то буде осінь посушлива, якщо молодик — чекайте дощів.
- Побачити маленьку, акуратно сплетену павутину — бути дощу.
- Вважалося, що в народжених в цей день людей характер благородний, щедрий і великодушний.
