15 травня — Борис і Гліб Сівачі: історія, традиції та прикмети свята. Сьогодні не можна підмітати, викидати з дому сміття — можна вимести або викинути фінансову удачу.

15 травня — свято Бориса і Гліба Сіячів, на честь пам’яті руських князів, які прийняли мученицьку смерть в 1015 році, інформує Ukr.Media.

Історія

Борис і Гліб — сини Володимира Великого, хрестителя Русі. Їх старші брати — Ярослав Мудрий і Святополк, прозваний Окаянним за братовбивство. Від батька у володіння Гліб отримав Муром, а Борис — Ростов. Народившись до хрещення Русі, вони щиро прийняли християнську віру і були благочестивими правителями, за що народ їх любив і поважав.

Виконуючи доручення батька відбити набіг печенігів, Борис з дружиною перебував у поході. Там він дізнався про смерть батька і про те, що Святополк зайняв престол. Він з гнівом відкинув пропозицію дружини йти на Київ, щоб поборотися за титул. У відповідь більша частина війська покинула його. Борис, передчуваючи свою кончину від рук найманців Святополка, молив Бога про прощення старшого брата. Вбивці закололи князя списом. У той час йому було близько 25 років. Поховали його у Вишгороді, біля церкви Св. Василя.

Побоюючись, що Гліб буде мстити, Святополк викликав його до Києва. По дорозі князь Муромський отримав від брата Ярослава послання з попередженням про небезпеку і проханням повернутися назад. Дружина була готова захищати свого князя, але він заборонив їм використовувати зброю. Смерть наздогнала його від руки власного кухаря.

Через 4 роки Ярослав Мудрий зайняв Київ. Він переніс останки Гліба з-під Смоленська і поховав біля могили брата. Крім цього, Ярослав запропонував російській православній церкві канонізувати Бориса і Гліба, які стали першими російськими святими.

За що ж канонізували братів? За їх християнську мораль. За те, що вони лагідно прийняли смерть замість кривавої міжусобної війни за владу. Пам’ять страстотерпців православна церква вшановує 15 травня, 18 вересня, 6 серпня.

  10 березня — Тарас Безсонний: історія, традиції та прикмети свята

Де спочивають мощі

У 1020 р дерев’яна церква Св. Василя згоріла, але вогонь не пошкодив останки братів. За велінням Ярослава збудували нову церкву, названу на честь святих, куди перенесли нетлінні мощі.

В кінці XI ст. на місці дерев’яної будови діти Ярослава звели кам’яну церкву і 15 травня 1115 року власноруч перенесли в неї пахучі мощі страстотерпців. За часів навали хана Батия будівлю храму було зруйновано, а святиня виявилася загубленою.

Святкування

Свято мало кілька назв. Одне з них — бариш-день. У святих просили успішної торгівлі і великого доходу. Проводили змову на достаток в будинку. Увечері купці накривали багатий стіл, до якого запрошували і бідняків, бо вірили, що поділившись малим, можна отримати велике.

Головна традиція — підготовка до посіву гарбузових культур, буряка, капусти та інших овочів. У північних регіонах готували теплі грядки під огірки. Звідси і виникла назва — Борис і Гліб Сіячі, яких вважають покровителями хліборобів.

Прикмети

Ще відзначали солов’їне свято, тому що вважалося що тепер починають співати солов’ї. Говорили, що ці пташечки зустрічають літо, і якщо вони співають, то найближчими днями морозів не буде, але буде тепло і сонячно. Той, хто зловить пташку з білим оперенням, цілий рік буде щасливим.

Ще прикмети:

  • Дрібна худоба і птиця, придбані на Борисів день, давали хороший приріст.
  • Якщо перерахувати всі гроші в будинку, поки не зійде сонце, буде прибуток і удача весь рік.
  • Теплий день — багатий хлібород.
  • Захід ясний — до посушливого літа.
  • Якщо соловей заспіває раніше зозулі, літо буде сприятливим, якщо співати почав, коли листя на деревах не розпустилося, — буде поганий урожай в саду.
  США повернуть Іраку понад 17 тис. артефактів включно з фрагментом "Епосу про Гільгамеша"