У слов’ян цей проміжок часу вважався межею між зимовим і літнім сезоном.
Лагодження – це старослов'янське свято яке має дохристиянські корені, що відзначається 16 лютого за новим стилем і 3 лютого за старим стилем відповідно. У південних слов'ян цей проміжок часу вважався межею між зимовим і літнім сезоном. Варто відзначити, що Лагодження справляють на наступний же день після Стрітення, яке святкується 15 лютого за новим стилем відповідно, інформує .
Що ж це за свято?
Зміст Починок полягає в тому, що саме в цей день лагодилось все домашнє начиння, а також речі, які знаходили використання у весняно-літній період. У цьому відбивається суть народної приказки – готуй сани влітку, а воза взимку.
Існує досить поширена помилка, що саме в день Починок Домовик турбує коней і може навіть заганяти їх до смерті. Нерозумно в це вірити, адже Домовик завжди був помічником, а не ворогом для доброго господаря, інакше, навіщо б його стали переносити зі старого будинку в новий разом з вугіллям зі старої печі? Домовик – це зовсім не нечиста сила, а оберіг для ладного будинку.
Курйозно, що Лагодження не є святом у звичному розумінні цього слова, адже ключовим його аспектом є праця, а не розваги і все населення присвячувало цей день праведній праці, яка полягає у приведенні в порядок господарства та ремонті речей, що перебувають у неналежному стані.
Як же цей день проводила слов'янська сім'я?
В цей день зі сходом сонця вся сім'я, що проживає в будинку, за винятком найменших і зовсім немічних її членів, піднімалася і приймалася за справи. Заняття знаходилися абсолютно всім – дідам і онукам, жінкам і чоловікам.
Люди похилого віку займалися налагодженням кінської упряжі та іншими речами, пов'язаними з кіньми та їх начинням. Існувала приказка і на цей рахунок – на Лагодження дід встає вдосвіта – лагодить збрую літню так соху столітню. Чоловіки середніх років займалися ремонтом возів та іншого причіпного начиння. Молодші члени сім'ї займалися впорядкуванням лавок, столів, табуретів, комодів і решти меблів у будинку.
Вистачало роботи і для жіночої частини населення вдома. Жінки похилого віку перебирали одяг в скринях, діставали його, провітрювали, приводили в порядок, чистили і стежили за відсутністю молі. Дорослі дівчата штопали одяг барвистими латками, створюючи з латок прикраси для нарядів. Дівчатка ж ретельно відмивали домашній посуд від накипу, сажі і іншого бруду.
Особливо старанно в цей день працювали незаміжні дівчата, так як існувало повір'я, що щастя може пройти повз будинки, якщо побачить, що на Лагодження в ньому недостатньо сумлінно працюють.
Вже до обіду були чітко помітні результати сімейних старань: всі наведені в порядок речі вивішувалися і виставлялися у двір, всім на диво. Таким чином, мешканці будинку хотіли показати, які працьовиті люди живуть у ньому.
Після цього вся родина сідала за стіл обідати. Традиційно в цей день у їжу вживали саламату – кашу з добре просмаженим салом.
Після обідніх посиденьок святкові роботи продовжували кипіти з не меншим напором. Жінки намагалися закінчити те, що почали з ранку: наведений в порядок одяг акуратно розкладали назад до скринь. Чоловіки ж займалися ремонтом будівель: курників, хлівів, сараїв, стаєнь та інших підсобних приміщень. Бабусі і їхні онуки займалися тим, що змінювали солому в матрацах, а також перебирали пух в пір'яних подушках, для додання їм свіжості і м'якості.
І ось, коли всі численні клопоти цього дня підходили до кінця, вся численна працьовита родина сідала за святковий стіл. Проте це були не просто вечірні посиденьки. На Лагодження було прийнято влаштовувати різноманітні конкурси, в яких змагалися молоді незаміжні дівчата – шиття, приготування їжі та інші невід'ємні для молодої господині домашні обов'язки. Так що, навіть вечір Лагодження був цілком присвячений буденній жіночій праці.
У той час як майбутні наречені змагалися між собою, демонструючи присутнім власні вміння, майбутні свекрухи придивлялися до них, і підшукували потенційних супутниць життя своїм синам. Після цього, за звичаєм, починалися танці, і найчастіше саме в цей момент матір'ю приймалося рішення, в чиї будинки засилати сватів для сина.
А після вечірніх танців всі знову сідали за стіл, і пили чай з пиріжками і пирогами. Особливість цієї випічки полягала в тому, що вся вона була начинена картоплею і тільки один або два пиріжка були з грибами. Особливою удачею для майбутньої нареченої було з'їсти саме такий пиріжок – вважалося, що тепер їй весь наступний рік буде супроводжувати успіх у всіх починаннях, а молоді неодружені хлопці, як правило, приділяли їй значно більше уваги.
Прикмети
- Ліс шумить – до відлиги або снігу.
- Тріщить ліс – до затяжних морозів.
- Слабка тяга в печі – до тепла, сильна – до холодів.
- Багато снігу – до дощового літа.
- Горобці голосно цвірінькають – скоро настане весна.
- В цей день не можна брати гроші в борг і носити речі чорного кольору, щоб не накликати на себе неприємності.
