Народжений в миру Йосип Фессалонікійський відомий в християнстві як відданий Богу священнослужитель, який поклав життя заради поширення віри серед категорично налаштованих язичників. За покірність, праведність і слідування релігійним канонам він був удостоєний особистого свята, що відзначається віруючими 17 квітня, інформує Ukr.Media.
Історичні відомості про житіє святого і поява свята
Преподобний народився в середині першого століття в Сицилії в побожній родині. Сам Йосип з дитинства виховувався за релігійними поняттями, тому досягнувши 15-річного віку був відправлений в Салоніки на служіння в храм. Позитивні якості юнака змусили ченців звернути на нього увагу, і незабаром Йосип був поставлений на посаду пресвітера. Там же він познайомився з Григорієм Декаполітом, пророком і провидцем, і незабаром відправляється з ним до Константинополя.
У цей час правителем був Лев Арцруні з роду вірмен, деспот, відомий тривалим періодом жорстокого іконоборства. Йосип і Григорій не побоялися кари і посилено проповідували, не залишаючи спроб звернути єретиків в християнство.
Бачачи в чоловікові щиру відданість Богу і великий потенціал, ченці вибрали Осипа в якості посла до Папи в Рим. По дорозі він був схоплений іконоборцями і насильно відправлений на Кріт, перебування в темниці на острові затягнулося на 6 років. В одну з ночей бранцю привидівся уві сні Святий Миколай. Старець повідомив про смерть Лева Вірменина і припинення християнських гонінь і вручив в’язню сувій. Йосип прочитав письмена, і за вказівкою святого проспівав написане і з’їв папір. Тоді кайдани з рук Йосипа Піснопівця спали, замки на дверях відкрилися і чоловік безперешкодно покинув місце ув’язнення, плануючи дістатися до Константинополя. В ім’я божественного помічника священик побудував церкву і монастир при ній.
Спад гонінь тривав недовго — Феофіл, що прийшов до влади, відновив муки і страти єретиків. Святий був вигнаний до Херсона, де в відлюдництві провів 11 років. У поневіряннях він провів все життя до глибокої старості. У 70-річному віці Йосип сильно захворів. Побачивши уві сні пророцтво про наближення смерті старець вирішується провести опис майна храму і направити його патріарху. Час, що залишився, святий присвяти посиленим молитвам, просячи не за себе, а за долю православної церкви, і незабаром віддає душу Богу.
Після своєї кончини преподобний залишає в якості пам’яті про свої благі діяння церкви святого Миколая і апостола Варфоломія, а так само написані ним пісні, що вихваляють Мадонну, Матір Божу, що стали відомими церковними писаннями.
Як святкувалася дата
На Йосипа Піснопівця прийнято спостерігати за цвітінням вільхи. Це обумовлює іншу назву дати — вільхові оглядини. Серед селян вважалося, що речовини, що містяться в цих рослинах, мають цілющий ефект і здатні знімати запальні процеси.
Крім цього звертали увагу на інші природні явища. Наприклад, холодний вітер, що дме з півночі, обіцяв проливні дощі; велика кількість вільхових сережок на дереві говорила про гарний урожай; а рожеві зорі пророкували теплу погоду на останні тижні квітня.