Яблучний Спас — народне свято. Традиційно святкується 19 серпня. Є другим спасом в циклі між медовим і хлібним (горіховим). У день торжества вперше за рік дозволялося їсти яблука, які вважалися обов’язковими навіть для бідняків. Їх дарували сусідам і роздавали на вулицях нужденним. Яблучний Спас — день пам’яті про велич Ісуса Христа, яку він продемонстрував своїм учням на горі Фавор, інформує Ukr.Media.
Історія свята
Свято витоками йде в стародавні притчі про православного Бога. Згідно з однією з них Ісус відправився за 40 днів до страти зі своїми улюбленими учнями Петром, Яковом та Іоанном на ізраїльську гору Фавор. Там пророк дізнається про свою гірку ношу бути розп’ятим заради спокутування гріхів людства. У момент осяяння він був освітлений яскравим світлом, посланим самим Господом. Учні вразилися величі Христа, ще більше увірувавши в його вчення. Однак Син божий заборонив їм розповідати кому-небудь про побачене, відправивши до підніжжя гори за фруктами, які хотів в наслідок освятити.
На Русі святкування Великого Спасу зародилося на початку IV століття. На початку торжество не було пов’язане з релігією. Селяни проводжали літо і зустрічали осінь, готуючись до зими. Свято було своєрідною точкою відліку, після якої погода сильно змінювалася, ставало холодніше, і природа починала готуватися до сплячки в снігах.
Як і два інших Спаса, що так само відзначаються в серпні, знаменує початок сезону збору врожаю. Його ще називають Великим або Другим. З розквітом християнської віри на Русі почали іменувати його ще й як Преображення Господнє. Послідовники вчення Христа бачили в Стародавньому сказанні натяк на життя простих селян, які повинні були освячувати зібрані дари природи. Робити це слід було для того, щоб в наступному році земля не зіпсувалася і продовжувала бути родючою ще довго. Сьогодні Яблучний Спас — результат багаторічного змішання православ’я з язичництвом, церковного з народним.
Традиції та обряди
Свято означає початок своєрідного кулінарного “яблучного вторгнення”. З цього дня нарешті можна варити варення з яблук, пекти з ними пиріжки та інші страви. На Русі під час заходу влаштовували прощальні співи, присвячені сонцю. У народі вважалося, що абсолютно кожен повинен з’їсти цей фрукт в це свято, тому його нерідко роздавали просто так на вулицях поселень. Займалися цим не тільки найбагатші слов’яни. Всі, у кого було яблуневе дерево намагалися ощасливити хоча б одного бідняка в цей день.
Селяни жили завдяки дарам природи, тому свята врожаю для них були особливо значимі і шановані. Вони вірили, що яблука — джерело чудотворної сили, міцного здоров’я, моральності, краси, удачі і щастя. Фрукт вживали в їжу не тільки після обробки, але й одразу після збору. Деякі вважали, що в сирому вигляді всі його чудові властивості проявляються в максимальному обсязі.
Великий Спас починається з ранкової служби. Священнослужителі виносять в центр церкви хрест. Далі відбувається поклоніння, після якого люди відправляються на хресний хід. Традиції, навіяні релігійними догмами, завершуються освяченням зібраного врожаю ягід і фруктів. Головний колір торжества — білий. Саме в нього прийнято одягатися всім віруючим.
Існуюче табу на поїдання яблук до 19 серпня обумовлено необхідністю зміцнення віри і розвитком духовності людини. Освячення яблук передбачено для вигнання з них духів, що провокують людські гріхи. Церковний статут забороняє їсти виноград до Другого Спаса. Оскільки в землях слов’ян клімат не дозволяв вирощування цих ягід, вони були замінені яблуками. Статут передбачає спеціальне покарання для тих, хто з’їв заборонений плід до свята. Весь серпень їм не можна буде їсти яблука. В основному це правило поширюється на ченців.
Сама традиція утримання від вживання конкретного продукту в їжу до Преображення має глибоке коріння, що йде в текст Старого Завіту. У його часи віруючі дякували Богові за дари: урожай, здорову худобу, улов або дичину, спійману під час полювання. Невелику частку з цих подарунків Господа приносили йому в якості підношення. Язичницьких традицій в цих діях не було. Бо їх метою було не отримати прихильність Владики, а висловити подяку за його щедрість.
У період зародження християнства на Русі існували різні чини освячення. Однак у наш час їх майже забули. У церкві в основному освячуються тільки яблука (виноград) і мед. Мирянам правило освячення плодів перед вживанням їх в їжу не обов’язкове, але ось служителі церкви зобов’язані його дотримуватися.
У Яблучний Спас потрібно ділитися. Дари Бога призначені всім людям, тому у першу чергу на Русі роздавали урожай родичам, сусідам і близьким. Часто виходило так, що все з’їдене після свята було отримано від когось. Такий взаємний обмін реалізовував принцип солідарності по відношенню до оточуючих.
Дівчата за допомогою яблук намагалися дізнатися, як до них ставиться коханий. Розрізали червоний плід на дві рівні частини, між якими клали записку з ім’ям молодої людини. Залишали плід біля вікна. Якщо швидше починала гнити права половинка, то чоловік не мав теплих почуттів до ворожбитів.
Прикмети
Майже всі прикмети в Великий Спас пов’язані з погодними змінами і прогнозами. В середині серпня до вечора починало холоднішати, а птахи відлітали зимувати в теплі краї.
Найпопулярніші народні прикмети в Яблучний Спас:
- Погода восени буде такою ж, як в день торжества. Чим тепліше в свято, тим нижче температура опуститься взимку і раніше прийдуть холоди.
- Якщо було ясно, то осінь буде скупа на опади.
- Якщо лив дощ, то восени випаде багато опадів.
- Кожен, хто стримався і не з’їв жодного яблука раніше терміну, повинен загадати бажання. Воно обов’язково збудеться після першого укусу.
- Якщо на людину сіла муха, то краще її не турбувати. Вона — вісник хороших новин, що обіцяють успіхи в справах і щастя в сімейному житті. Прогнати її означає прогнати удачу.
- Якщо пригостити бідну людину, то наступний рік буде врожайним.
- Жінка, що з’їла яблуко до святкового дня, приречена на невдачі у коханні і самотність.
