2 листопада православні віруючі вшановують пам’ять святого великомученика, який віддав життя за християнську віру, Артемія Антіохійського. У народі свято отримало назву день Артемія і втілило в собі особливі традиції і звичаї, інформує Ukr.Media.
Історія походження
Великомученика Артемія Антіохійського християнська церква прославляє за подвиг у відстоюванні своєї віри. Відважний римський воєначальник в 4 столітті служив імператору Костянтину Великому, а пізніше Констанцію. За військові подвиги його відправили намісником до Єгипту, надавши особливі повноваження.
Під час правління імператора Юліана Відступника, що насаджував язичництво, почалося безжальне переслідування прихильників християнства. За його наказом жорстоко катували 2-х єпископів, які відмовилися відректися від віри. Артемій виступив з викриттям імператора, був заарештований і відданий болісним катуванням.
В ув’язненні він проводив час в безперервних молитвах, і йому з’явився Христос, який підтримав його у важких випробуваннях. Мученик продовжував проявляти стійкість у вірі і передбачив імператору швидку Божу кару за злочини проти християн. Святого стратили, придавивши тіло каменем і відрубавши голову. Передбачення збулося через рік, коли відступник був убитий. Тіло святого перевезли до Константинополя, де він був з почестями похований у храмі Іоанна Предтечі.
Традиції та забобони
Перед іконою Артемія Антіохійського віруючі часто моляться про військових людей, про зміцнення віри, стійкість духу, зцілення духовних і тілесних недуг. Святий вважається покровителем військових ватажків, тому свято його пам’яті ще називають День отаманів. За старих часів в цей день влаштовували урочистості для воєначальників.
Згідно з народними повір’ями люди, що з’явилися на світ в цей день, мали духовний зв’язок з лісовими звірами і пернатими, розуміли їх мову, і перебували під захистом матері-вовчиці.
В цей день зима підступала до порогу, потрібно було завершувати підготовчі роботи. Господині займалися заготівлею припасів на зиму, солінням капусти. Мужики лагодили паркани і огорожі, щоб через дірку не витекло багатство. Міцний паркан обіцяв хороші заробітки.
До того ж, до селищ вже близько підходили вовки та інші голодні звірі, небезпечні для домашніх тварин і людей. Відлякували їх дзвоном. Якщо вовки починали вити, знали, що скоро прийде холод, і зима буде морозною. Якщо ж хижаки збивалися в зграї, значить, наступали голодні часи. Доброю прикметою вважалося, коли вовк перебіг дорогу і не напав. Люди вірили, що тоді буде захист від усіх нещасть.
