Пудів день — відоме в народі свято, яке відзначають 28 квітня. Повсюдно християни шанують пам’ять Святого Пуда і його сподвижників Трохима і Аристарха у квітні, 15 і 28 числа. Вони були одними з 70-ти апостолів, спрямованих Ісусом Христом повідомити народу про появу Спасителя, інформує Ukr.Media.
Історія свята
Про життя апостола Пуда небагато відомостей. Він згадується в декількох джерелах.
За переказами, Пуд був жителем Риму, який надавав притулок всім мандрівним і знедоленим. Одного разу на нічліг до нього прийшли апостоли Петро і Павло, які звернули господаря в християнську віру. Будинок Пуда став церквою, в якій проповідував сам апостол Павло. Пізніше її назвали пастирською.
Феофан затворник згадує у своєму тлумаченні Пуда, як одного з сенаторів Риму.
Його дружиною була римлянка знатного походження, Клавдія. Про неї згадує апостол Павло у другому посланні до Тимофія.
Разом з іншими прихильниками Ісуса Христа став проповідувати християнство. Так повсюдно ставало все більше, звернених в нову віру, людей.
Такі події викликали гнів правителя Нейрона. З його боку почалися переслідування.
Пуд, що був одним з 70-ти апостолів, був схоплений. Він разом з Трохимом і Аристархом був страчений мечем на головній площі.
Згідно православних писань, церква на честь Святого Петра в Римі побудована на місці будинку апостола Пуда.
Традиції та обряди
Народна назва Пудового дня — день Пасіки. 28 квітня заведено перевіряти стан рою у вулику, вмілі бджолярі визначають це за ритмом дзижчання бджіл. Після зими вулики виносили на повітря. До кінця квітня вже цвітуть дерева — з’являється робота для бджіл. Якщо немає заморозків і температурний режим вище 10 градусів тепла, то трудівниць випускали на повітря. Після зимової сплячки, першому обліту бджіл надавалося особливе значення: чим раніше бджолина сім’я вилітає на повітря, тим краще вона розмножується і збере більше нектару.
До бджіл на Русі було особливе трепетне ставлення. Вони вважалися Божими угодниками — з бджолиного воску виготовляли церковні свічки. Для збереження пасіки від зазіхань з боку нехороших людей, бджолярі проводили своєрідні ритуали:
- ставили загородження з кілків навколо пасіки, а на них надягали заздалегідь приготовані кінські голови (черепа);
- якщо ставили нову пасіку, то біля першого вулика закопували кругляк і вимовляли такі слова: «як міцний і твердий цей камінь, так нехай закам’яніє людина, одержима недобрими помислами проти моїх бджіл. Амінь»;
- у дах вуликів поміщали рибну кістку (осетрову) — у бджіл не трапиться ніяка хвороба, і вони завжди знайдуть дорогу в рідний вулик.
У Пудів день починали цвісти горобина і калина. Ці дерева і їх плоди наші предки наділяли чудодійними і цілющими властивостями.
Людина, що страждає від зубного болю, повинна була погризти гілочку горобини, не зриваючи її. При цьому недуга відійде, якщо у дерева попросити вибачення за свій вчинок і дати обіцянку більше такого не робити.
Вважалося, що зібрані саме в цей день бруньки і суцвіття володіють чарівною силою зцілення. Знахарки збирали їх і робили різні настої.
Прикмети
- На вільсі з’явилися квіти — настав час посіву гречки.
- Вечір холодний — найближчі дні будуть сонячними.
- Червона зоря — будуть сильний вітер і дощі.
- Бджоли пізно повертаються у вулик — погода зіпсується, а якщо навпаки рано — стоятимуть погожі дні.
- Повернулися з зимівлі кулики — весна в розпалі, заморозків не чекайте.
- Граються граки — теплі і сонячні дні.
- У цей день намагалися закінчити всі роботи до заходу сонця, щоб не залучити біди і нещасть в свій будинок.