Щороку 29 травня (раніше — 16 травня) православні всього світу відзначають день пам’яті Феодора Латопольського Освяченого. За лагідність, смирення і беззастережне несення служби в Ім’я Господа він був удостоєний дару чудотворення і нині шанується в лику преподобних. У народі ця дата більше відома як Федір Житник, тому як саме на кінець травня припадав посів жита (зерна пшениці), інформує Ukr.Media.
Історія житія преподобного
Феодор народився на початку 4 століття у верхньоєгипетській Існі (інша назва — Латополь). Він жив у сім’ї заможніх християн, тому з ранніх років вів богоугодне життя.
У дванадцятирічному віці він пізнав сенс буття. Коли батьки влаштовували бенкет в ім’я релігійного свята він побачив столи, що ломляться від страв, і зніяковів. Феодор вирішив, якщо він буде куштувати їх і насолоджуватися їжею, то не пізнає справжні радощі життя. Так хлопчик прийшов до усвідомлення необхідності посту і всупереч наявним багатствам став задовольнятися малим.
У 14 років він вирішує таємно втекти в Латопольський монастир, де був прийнятий ченцями і цілком присвятив себе відлюдництву. Вслухаючись у промови ченців Феодор дізнається про Пахомія Великого, що жив в Тавеніссії, і загоряється бажанням стати його учнем. З перших хвилин зустрічі з преподобним юнак побачив в його образі присутність Творця, а тому намагався покірно наслідувати приклад настоятеля. Він беззаперечно виконував прохання, дотримувався чистоти справ і помислів, був смиренний і благочестивий. Феодор досяг успіху в службі, і попри свій вік став прикладом для багатьох ченців. Однак, знаходилися і ті, хто обурювався надмірною любов’ю і повагою на його адресу. Коли на одній з недільних служб авва надав право першої промови Феодору Латопольському, частина братії демонстративно встала і покинула келію. Пахомій не став зупиняти тих, хто пішов, промовивши, що вони не зможуть досягти бажаного вічного життя, поки не позбудуться гордині. Побачивши, що він не помилився у виборі фаворита, настоятель монастиря вирішує призначити преподобного Феодора Освяченого головним будівельником Тавеніссійського храму і своєю правою рукою в управлінні кіновією.
Тоді ж глава обителі сильно захворів. Побачивши це, ченці стали тиснути на Феодора, щоб той прийняв керівництво на себе. Під гнітом гордині Латопольський відлюдник погодився, за що був засланий на самоту на кілька років. Він смиренно ніс покарання наодинці зі своїми думками, і незабаром був відновлений на посаді і прощений Господом. Великого авву Феодор не покидав до самої смерті, давши клятву продовжити його добру справу. Незабаром Чудотворець придбав стільки послідовників, що Кеновію довелося багаторазово розширювати.
У віці близько п’ятдесяти років преподобний дізнався про наближення власної кончини. За благе життя Отець Небесний дарував йому швидку і безболісну загибель в келії.
Традиції дня: як дата святкувалася на Русі
На Федора Житника здавна було заведено сіяти злакові культури — овес, пшеницю, жито. Перед початком посівних робіт необхідно окропити землю і помолитися покровителю жита, самому Феодору, за високий урожай і хорошу погоду. У цей день харчувалися в основному кашами без надмірностей, великих гулянь і посиденьок не влаштовували, присвячуючи весь час домашній роботі або рукоділлю.
Стежили наші предки і за погодою. Сприятливими знаками для хлібородного року вважалися грім напередодні, квакання жаб на болоті і розквітаюче латаття. Вітряна погода і дощ обіцяли погані сходи.
