3 листопада православні люди поклоняються пам’яті кількох святих, наречених Іларіонами. У народі це свято відоме як Іларіонів день, з яким пов’язані особливі забобони і прикмети, інформує Ukr.Media.
Історія походження свята
Цей день ввібрав в себе мудрість кількох святих великомучеників. Віруючі шанують чудотворця і проповідника преподобного Іларіона Великого. Він жив на рубежі III-IV століть в Палестині. Навчався в Олександрії, де прийняв християнську віру. У віці 15 років він дізнався про відлюдника Антонія Великого, відправився до нього і оселився поруч, намагаючись наслідувати у всьому і стати послідовником.
Після повернення додому він роздав спадщину, що дісталася від померлих батьків, нужденним і став жити на самоті, тяжкій праці, пості і старанних молитвах. До нього в пустелю тяглися хворі за допомогою, і він зцілював їх молитвою, не беручи грошей. Строгий аскет одним з перших став проповідувати чернецтво в Палестині, був творцем монастирів. В кінці життєвого шляху він відвідав могилу вчителя Антонія, помер на Кіпрі у віці близько 80 років.
Шанують також пам’ять Іларіона Гдовського, російського православного святого, що жив в Псковських землях в XV столітті. На Русі став поширеним рух пустележителей, обживали глухі, неосвоєні землі. Віддалившись від світу, аскетичний чернець вів життя в пустельній місцевості на річці Желча, в смиренні і стриманості, читав молитви в дуплі сосни, харчувався дарами природи. Заснувавши на березі річки монастир, він все життя віддав його розвитку і процвітанню і був там похований.
В Іларіонів день вшановують ще одного православного святого. Іларіон Меглінський жив і проповідував в XII столітті в Македонії. Він походив зі знатної сім’ї, отримав гідну освіту, але вирішив піти в ченці. Згодом був призначений єпископом Мегліна, де боровся з єретиками, ризикуючи бути вбитим, і наставив багатьох віруючих на шлях православ’я. 21 жовтня 1206 року мощі святого були переправлені в болгарське місто Тирново.
Згадують Іларіона схимника Печерського. Про нього відомо, що він проживав в 11 столітті, був сподвижником преподобного Феодосія, піддавав себе суворій стриманості, старанно переписував книги.
Традиції і забобони
У народі свято прозвали “Перша пороша”. Згідно з прикметами, вона починала замітати в цей день. Виїжджати вважалося небезпечно, могла статися біда. Сніг приховував вибоїни і ями, а вдень дорога перетворювалася в бруд. Якщо не можна було відкласти поїздку, то над конем читали молитву, яка повинна була захистити в дорозі.
Не ходили вузькими вуличками, темними дворами, трималися людних місць. На перехрестях розсипали зерна, чекали появи птахів. Якщо птахи клювали зерно, значить, душі покійних, загиблих і похованих в цих місцях, були згадані.
Чоловіки майстрували в будинку, відпочивали, а жінки займалися рукоділлям. З настанням темряви проводили обряд на красу, від безпліддя, змову від безсоння.