Жінок і дівчат, яких звали Вірою, Надією, Любов’ю і Софією, було прийнято вшановувати і пригощати пирогами.
День Віри, Надії і Любові відзначається православними християнами щороку 30 вересня. Ця свята дата присвячена трьом сестрам і матері їх Софії, які були закатовані, але не зреклися християнства. У всіх церквах в цей день відбуваються молебні в їх честь, біля ікон мучениць жінки моляться про настання вагітності, зцілення хворих дітей, інформує Ukr.Media.
Історія свята
У першій половині II століття, коли правителем Риму був імператор Адріан, в цьому місті оселилася вдова, на ім’я Софія. Вона жила з дочками — Вірою, Надією, Любов’ю. Мати дала їм ці імена, тому що так звалися головні християнські чесноти. Софія була відданою християнкою, і своїх дітей вона виховувала в шануванні Ісуса Христа. Римський уряд в ту пору жорстоко переслідував християн. Одного разу імператору стало відомо про сестер, яких в місті всі любили за красу і премудрість. Він побажав бачити дочок Софії.
Розмовляючи з ними, Адріан побачив, наскільки юні діви тверді у своїй вірі. Імператор вирішив, що поговоривши з кожною з сестер окремо, йому легше буде похитнути їх віру в Христа. Першою до тирана привели старшу з сестер, 12-річну Віру. Імператор звернувся до неї з улесливою промовою, але це не підкупило мужню дівчину. Вона відкрито заявила, що вважає злочинним те, як Адріан поводиться з християнами. Оскаженілий імператор кинув Віру катам, а ті зірвали з неї одяг і нещадно бичували. Потім дівчині відрізали обидві груди, і рани стали сочитися молоком, а не кров’ю. Страшні тортури не зломили Віру — її підтримувала Божа сила. Тоді за наказом правителя вона була обезголовлена.
Наступною перед імператором постала 10-річна Надія. Ні вмовляння, ні погрози імператора не змогли її змусити відректися від Христа. Кати сікли надію батогами, а після вирішили живцем спалити в печі. Але вогонь раптово згас. І цій сестрі теж відсікли голову. Коли до Адріана привели Любов, якій було дев’ять років, його спроби змусити дівчинку зректися від Христа теж зазнали невдачі. Імператор був дуже злий на те, що не зміг зломити дух юних християнок. І молодшу з сестер піддали страшним мукам: спочатку її розіп’яли на дибах, вивернувши всі суглоби на кінцівках. Потім покалічену дитину потягли в палаючу піч, але ангел вберіг Любов від спалення. Вбити її змогли, лише відрубавши голову.
Всі ці бузувірства творилися на очах Софії. Адріан вирішив, що катувати її не має сенсу — Софія все одно не відмовиться від своїх переконань, якщо навіть муки і смерть власних дітей не спонукали її на це. Імператор віддав матері тіла юних мучениць, і вона, уклавши останки на колісницю, поїхала з міста. На околиці Софія поховала закатованих дітей своїх і залишилася біля могили оплакувати їх. Через три дні і її душа вирушила до Господа. Віруючі поховали її поруч з дочками. Пізніше всі вони, і мати, і дочки, були зараховані до лику святих.
Традиції та обряди
З давніх пір цей день вважався у людей дівочим або бабиним святом, а також кумівником і всесвітнім бабиним виттям. Але хоч і свято, а було воно невеселе. На ньому покладалося плакати. Плакали і ті, у кого була на те причина, і ті, у кого нічого поганого не було. Жінки оплакували долі свої і рідних, адже якщо навіть у самої все гаразд, жінка переживає за всіх своїх дітей, та за їх дітей, і вся інша рідня їй не байдужа. А плачуть всі, щоб згадати Святу Софію, якій довелося дивитися, як мучать її дорогих дітей. Серце матері розривалося від горя, але вона мужньо стояла на своїй вірі і надихала своїх стійких дочок залишатися вірними Христу. Традиційно вважалося, що плакати в день Віри, Надії і Любові потрібно як слід, тоді цілий рік не трапиться бід, хвороб. Плач і сльози — це своєрідний оберіг.
Після того, як всі вдосталь наплакалися, люди починали святкувати. Свято тривало, зазвичай 3 дні, вшановували жіночі чесноти і материнську мудрість. Виставлялися щедрі частування. Особливо вітали іменинниць — тих, хто носив імена вшановуваних святих. Жінки в цей день не працювали. Увечері молоді люди влаштовували посиденьки, під час яких придивлялися собі пару і просто веселилися.
Прикмети
- Журавлі, що відлітають в цей день на південь — до сильного морозу на Покров.
- Знайти їжакове лігво посеред лісу — до лютої зими.
- Якщо білка линяє спочатку внизу, а потім вгорі — до студеної зими.
- Якщо 30 вересня тепло і сонячно — не варто рано чекати зиму.
- Народжені в цей день наділені даром примиряти тих, хто посварився.