Вважається, що в цей день потрібно віддавати все зайве нужденним.
Митрофанів день також має назву “санний день”. Вона пов’язана зі звичаєм катання на санях по свіжому снігу. Зазвичай, згідно з прикметами в цей день можна було визначити погоду майбутнього літа. Також багато хто називає його “день снігового покриву”. Православні віруючі шанують житіє і віру святого Митрофана, єпископа Воронезького. Також в цю дату вшановують святого Олександра Невського — великого князя, улюбленого народом правителя, інформує Ukr.Media.
Історія свята
Святий Митрофан був звичайною людиною. Його батьки були віруючими людьми, прикладом для наслідування. У Михайла (таке ім’я носив в миру) була своя сім’я: кохана дружина, син. Однак у сорок років чоловік раптово став вдівцем. Надалі він прийняв чернечий постриг в Успенській Золотниківській пустелі, де і залишився в майбутньому. Через роки, з простого ченця Митрофан став настоятелем монастиря. Його роль у розвитку християнства на території Русі величезна. Святий Митрофан Воронезький довгі роки займався придушенням старообрядництва, а також підвищенням моральності серед духовенства. Він брав участь у зведенні нових монастирів, церков. У роки його життя православ’я зміцнило свої позиції на території Стародавньої Русі.
Олександр Невський завжди вважався народним героєм. У XVI столітті за наполяганням Російської Православної церкви він став святим. Попри природну хитрість, кмітливість і спрагу влади, Олександр мало того, що не шкодив своїй вітчизні. Він всіляко зміцнював, намагався об’єднати розрізнені князівства для посилення, захисту від зовнішніх загроз. У період правління він дуже багато зробив для розвитку Російської держави і зміцнення православ’я серед народу.
Традиції та обряди
Найголовнішою традицією в день Митрофана було веселе катання на санях по свіжому сніжному покриву. Саме його називали санним шляхом (близько 2-4 см снігу). Святкування тривало вже в хатах, під свіжозварене пиво і гарячі пироги. Молоді дівчата займалися ворожінням на майбутнього чоловіка, малеча каталася на санках з гірок. Вечір сільські жителі проводили за зимовими іграми та народними забавами.
Ще однією традицією на Митрофанів день була установка дорожніх віх. Це довгі дерев’яні палиці, які вбивалися в землю. До верху кріпили різні орієнтири, наприклад, солому, клоччя, ганчір’я. Віхи встановлювалися для того, щоб знайти дорогу в засніжених полях і не заблукати.
Прикмети
Крім мирських забав, народ на Русі займався складанням прикмет. Люди займалися спостереженнями за погодою, поведінкою домашньої худоби, вихованців, своїм настроєм і станом. З цього всього робилися висновки про майбутнє літо, погоду і врожай.
- Якщо в Митрофанів день була ясна і сонячна погода, то в майбутньому чекає ясна, але морозна зима.
- Коли в ніч на небі сяяв червоний місяць, значить, погода погіршиться, варто очікувати крижаного снігу, вітру.
- Якщо раптом налетіли купчасті хмари, зібралися хмари, то варто чекати снігового бурана.
- До холодних зимових місяців підводив “гострий” півмісяць.
- 6 грудня було нерозривно пов’язане з 6 червня. Сніг в цей день означав червневий холод.
- Людям, які народилися в день Митрофана варто носити сапфіри. Говорили, що ці люди будуть відмінними мисливцями.
- Східний вітер в цей день означав похмуру зиму, не дуже холодну.