Борис і Гліб — святковий день, який відзначається 6 числа останнього літнього місяця кожного року. Якщо перевести на старе літочислення, то це свято випадає на 24 липня, інформує Ukr.Media.
Історія свята
Того дня в 1015 році Борис, який був за життя князем Ростовським, і Гліб, князь у місті Муромі, сини великого князя Київського Володимира Святославовича, були невинно вбиті підлими одновірцями.
Молоді люди, ледь поховавши батька, не стали вплутуватися в міжусобну війну, яка розгорілася серед спадкоємців. На мученицьку смерть їх прирік зведений брат, спраглий якомога швидше прийти до влади. Він і намовив убити своїх братів. Гліб і Борис смиренно прийняли смерть, пробачивши своїх кривдників, за що церква зарахувала їх до лику святих. І, попри те що дата їх канонізації викликає багато суперечок, брати вважаються одними з перших мучеників, і в літописах неодноразово описується цілюща сила мощей благовірних князів-страстотерпців.
Князь Володимир (він же Володимир Хреститель, він же князь Красне Сонечко) за життя був одружений кілька разів і мав багато дітей, які доводилися один одному зведеними по матерях. Остання його дружина Анна, царівна з Візантії, народила Володимиру два хлопчики. Ці діти, наймолодші з усіх, були народжені в християнстві. Тому вони по праву вважалися законними спадкоємцями більшою мірою, ніж інші нащадки. При обряді Святого Хрещення Борису було надане ім’я Роман, Глібу — Давид. По венах молодих людей струмувала благородна материнська кров басилевсів Візантії, які в ті часи шанувалися правителями.
Підрослим хлопчикам князь Київський подарував у спадок своє власне володіння. Гліб був призначений князем міста Муром, Борис став керувати Ростовом.
Згідно зі знайденими уривками з літописів, князь київський Володимир хотів своє князівство передати Борису і тримав хлопчика при собі. Але, за збігом обставин, син на момент смерті батька, був у поході, він ходив з війною на печенігів.
На сьогодні історики, які сперечалися про те, хто ж дав указ на вбивство братів, розділилися на дві сторони. За версією однієї зі сторін, Бориса і Гліба прирік на смерть їх старший брат, зведений по матері, Святополк Окаянний. Інша версія ґрунтується на припущенні, що їх піддав болісній смерті інший родич, брат (знову ж зведений), Ярослав Мудрий. У будь-якому випадку, війна за престол, яка спалахнула між спадкоємцями після смерті князя, могла послужити поштовхом до подібних чвар.
Традиції та обряди
Після зарахування Бориса і Гліба до лику святих, вони шанувалися людьми як цілителі і чудотворці. Потім до них більше зверталися, причому в основному з роду князів, як до заступників і молитовників. Братів називали захисниками слов’янського народу.
У літописах можна знайти безліч історій про зцілення, які відбувалися поруч з труною святих братів. Про перемоги, які, як вірили люди, були здійснені завдяки молитвам Борису і Глібу. Так само було здійснено багато паломницьких ходів до місця поховання мощей благовірних князів.
Головною традицією на свято Бориса і Гліба був збір ягід. Починаючи з цього дня, селяни заготовляли ягоди черемхи. Вони застосовувалися в різних сферах. Йшли, як і на їжу, так і на виготовлення цілющого зілля, настоїв і мазей.
У наші дні черемха використовується не так активно, але на свято народ збирає інші ягоди. Калина, малина, лохина і чорниця, смородина, все для варення, компотів, пирогів і сушки на зиму.
Також в період свята люди збирають і сушать березові гілки, для виготовлення банних віників. У дощову погоду збирають гриби.
Давньою традицією є відмова від роботи. Не бажано виходити в поле або на город, пересаджувати рослини або проводити прополку культур, прати. Всю роботу, яку можна відкласти, переносили на наступний день. Вважалося, що, працюючи в це церковне свято, можна розгнівати духів землі і неба.
Прикмети
Коли на Русь прийшло християнство, народ міцно вірив у безліч язичницьких богів. Боги Землі і Неба, Води і Вогню, Лісу і Землі. Нова релігія так і не змогла повністю вимістити з душ людей віру в сили Землі, і всі прикмети досі мають відгомони язичництва.
- На свято Бориса і Гліба дозріває хліб. Як говорили за старих часів “пройшов Борис і Гліб, поспів хліб”. Але сам збір врожаю відкладали на інший день, так як боги землі і неба можуть розгніватися. Таке повір’я виникло не даремно, адже початок серпня завжди приходив з сильними зливами і грозами.
- На 6 серпня видався повний місяць — чекайте погоду до кінця серпня таку ж, яка випала в день свята.
- Вранці дощ, значить весь наступний день повинен пройти без опадів.
- Якщо вранці мухи активні, то очікується сонце і спекотна погода. Ну а якщо крилаті комахи немов сонні, чекайте дощу.
- Курчата весь день не відходять від квочки — незабаром почнуться затяжні дощі.
- Птах кружляє низько до землі — чекайте дощ.
- Похолодало і за вікном повітря нижче 15 градусів — саме час збиратися на збір і заготівлю черемхи. Ягода, зібрана в це свято, буде містити багато вітамінів і довго пролежить.
- Якщо почати збір хліба 6 серпня, то соломою, що залишилася після врожаю, не варто крити дах будинку. Або вітер не дасть їй лежати, або спалить раптовим спалахом блискавки.
- Жарко горять дрова в грубці або в багатті — можливий сильний вітер.
- 6 числа останнього літнього місяця жарко і світить сонце — чекайте зиму з тріскучими морозами і відсутністю снігу, якщо ж на свято йде дощ — зима принесе багато опадів і буде відносно теплою.
Щорічно Борис і Гліб святкується християнською церквою, як день святих мучеників. Але для народу 6 серпня це час природи і Землі. Години, коли прислухаються до сил стихій, коли можна відпочити зі своєю сім’єю, зібрати ягоди, гриби і трави, зробити заготовки на зиму.