Пам’ять мученика Адріана і мучениці Наталії вшановується православною церквою 8 вересня. Подружня пара щиро увірувала в Отця Небесного, не побоявшись розправи з боку язичників. Разом вони зазнали безліч випробувань довівши щирість своєї віри і удостоївшись місця на небесах. За перенесені страждання обоє вони посмертно отримали вінці страстотерпців, інформує Ukr.Media.
На Русі дату перейменували на свій манер. У народі вона була відома як Наталія-вівсяниця, оскільки тоді починали прибирання вівса. Сам злак вважали однією з найважливіших культур, тому з ним пов’язували безліч звичаїв. Наприклад, перші стислі колоски освячували у храмі, потім вносили в будинок. Один зі снопів ставили в “червоне” місце — під образи, щоб захистити урожай від псування, залучити удачу в справах.
Історія житія святих
Нікомедійці Наталія і Адріан жили в Віфінійській провінції в 4 столітті. Глава сім’ї був заклятим ідолопоклонником і служив при дворі імператора Максиміана, правлячого в той період. Наталія ж була християнкою, молилася потай і випрошувала Господа про дарування невірним прощення.
Під час гоніння християн група людей, яка сповідує віру Христову, сховалася в печері. Поплічники Максиміана вистежили їх, зловили, піддали фізичним катуванням, після чого доставили в палац на суд. Був присутній там і Адріан, начальник палати, якому довірили вести процес. Побачивши непохитність і вірність Отцю Всевишньому з боку бранців, служитель був так вражений, що прилюдно зрікся помилкових ідолів. Імператор, розсерджений зухвалістю, повелів кинути його разом з іншими невільниками в темницю. Як тільки Наталія дізналася про страждання чоловіка, відразу поспішила відвідати його. Жінка всіляко підбадьорювала Адріана, просила бути мужнім і стійким.
Наступного дня нікомедійця засудили до смерті і дозволили попрощатися з дружиною на знак поваги за минулі заслуги. Спочатку служителі царя почали катувати інших віруючих: їм перебивали ноги і руки залізними молотами, ті в страшних муках вмирали від больового шоку. Незабаром прийшла черга Адріана. Його дружина боялася, що чоловік злякається і зречеться від Христа, що тримала його тіло, поки кат здійснював побиття. Потім останки вирішено було спалити, але припис не встигли зробити. Небеса розверзлися і на землю пролився дощ, що загасив полум’я; блискавки вдаряли в служителів Максиміана, несучи кару Божу.
Після загибелі чоловік з’явився коханій, повідомивши, що незабаром її змусять одружитися. Щоб уникнути цього, жінці належало невпинно молитися. Пророцтво убієнного збулося — незабаром воєначальник запропонував християнці стати його дружиною. Шлюб так і не відбувся, оскільки Наталія пішла за своїм чоловіком. Через кілька днів вона безболісно померла біля могили мученика.
Традиції святкування: як дату відзначали наші предки
На Наталію-вівсяницю працювали не покладаючи рук. Слід було встигнути закінчити жнива до настання негоди. Після важкого трудового дня спільно збирали стіл, головними стравами якого був вівсяний кисіль, каші зі злаків і млинці. Вважається, що хто вип’є киселю зцілиться від багатьох хвороб. Варили його за особливим рецептом: до води і вівсяної крупи додавали кілька кірок чорного хліба, кефір, очищені пластівці вівса. Отриманий напій настоювали кілька днів, даючи йому заграти і насититися повітрям.
Крім стандартних жнив селяни займалися збором горобини і калини, які володіють не менш широким спектром чудодійного лікування. При цьому дівчата читали спеціальні змови, що передаються від батьків до дітей, молилися за здоров’я. Вірили, що “заговорені” ягоди принесуть більше користі і допоможуть позбутися від багатьох хвороб.
