Актуальні новини

Битва за «Золотий глобус»

Зазвичай у лютому підбиваються остаточні підсумки кінороку, що минув. Проте пандемія продовжує ламати графіки та плани. Але, хоч і зі скрипом, кіносвіт таки добрався до головних премій. 28 лютого, у день, коли мали вручати «Оскара», дадуть ще одну престижну нагороду – «Золотий глобус». Майже на два місяці пізніше, ніж зазвичай.

Нагадаємо, що «Золотий глобус» вручають за досягнення в галузі кінематографу та телебачення за вибором Асоціації іноземної преси Голлівуду. Цю асоціацію не критикував хіба лінивий: її членів звинувачували у тому, що вони існують поза актуальним кінематографічним процесом та навіть у хабарництві (за чутками, автори серіалу з низьким рейтингом влаштували членам асоціації поїздку до Парижу). Але наразі жодна критика на престиж нагороди це не вплинула.

Напередодні оголошення переможців розповідаємо про головних претендентів на звання найкращого фільму року.

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1515041 {
padding-bottom: 56.21%;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1515041{
margin: 0!important;
}
}

На відміну від «Оскара», «Золотий глобус» ділить головну категорію «найкращий фільм» на дві: драма та комедія/мюзикл. Часом таке визначення жанру виглядає дивним, наприклад до комедій потрапила картина «Аферистка», але це дає можливість номінувати більше фільмів, серіалів, акторок та акторів. Тож ніхто не сперечається.

Комедія або мюзикл

Отже, на найкращу комедію або мюзикл претендують «Борат-2», «Гамільтон», «Мьюзік», «Зависнути у Палм-Спрінгс» та «Випускний».

Бачимо відразу дві картини, що стали екранізаціями бродвейських шоу. Невтомний Раян Мерфі, що, виглядає, забезпечив найбільшу кількість номінантів («Голлівуд», «Ретчед» тощо) зробив автономну постановку «Випускного», перезнявши успішний бродвейський мюзикл за законами кіно.

Він запросив на головні ролі зірок першої величини, Меріл Стріп, Ніколь Кідман, Керрі Вашингтон, Джеймса Кордена та інших. У більшості з них є досвід роботи у мюзиклах. Тож співають та танцюють вони хвацько. Загалом рівень ремесла просто зашкалює. З креативом трохи складніше.

«Випускний» є настільки типовим мюзиклом, що навіть музичні номери справляють враження уже давно відомих. Але для шанувальників жанру – те, що треба. Як і більшість бродвейських шоу, «Випускний» підіймає настрій та пришвидшує рух крові в організмі. Все яскраво, мегапрофесійно, весело. Хід подій передбачуваний, а гепі-енд – неминучий.

Автори фільму «Гамільтон» (режисер – Томас Кейл. Він є й продюсером поряд із композитором, сценаристом та виконавцем однієї з головних ролей Ліном-Мануелем Мірандою) зйомками окремого фільму не заморочувались. Вони відзняли кілька вистав у нью-йоркському театрі та з трьох із них змонтували відеоверсію.

У США надзвичайну популярність здобув як мюзикл, так і його відеоверсія. Нічого дивного, адже йдеться у ньому про одного з батьків-засновників США Александра Гамільтона.

Як цей фільм робився, так він і виглядає: це якісний відеозапис якісного бродвейського шоу.

Багато суперечок викликало потрапляння у номінацію фільму «Мьюзік». Це досить розповсюджена та не надто смішна історія про двох сестер. Одна з них, Зу, є наркозалежною, інша, молодша, має аутизм. Після смерті бабусі старша (у незвичному для себе амплуа виступила Кейт Гадсон) має піклуватись про молодшу, Мьюзік, хоча вона зовсім не почуває себе здатною опікуватися дівчинкою.

Все було б звично, в міру зворушливо, в міру сльозогінно. Проте картина стала режисерським дебютом співачки Сіа, яка є також композиторкою фільму та зняла спеціально для нього десять кліпів. Саме ці неймовірні кліпи творять особливу атмосферу фільму. Вони є набагато цікавішими за саму сюжетну канву, вони яскраві, новаційні, кінематографічні та просто прекрасні. У ролі Мьюзік – Медді Зіглер, яка знімалась в інших кліпах співачки та танцювала на її концертах.

  До престижного каталогу "Білі круки 2019" потрапили дві українські книжки

В український прокат фільм виходить 4 березня.

Найбільше схвальних відгуків з усіх номінантів отримав фільм «Зависнути у Палм-Спрінгс», дебют Макса Барбакова. Це своєрідний переспів «Дня бабака» на сучасний лад. Герої фільму, що приїхали на весілля до Каліфорнії, опиняються у часовій петлі та змушені проживати один і той самий день знову і знову.

Це дотепна, легка та в міру цинічна історія про досить екстравагантні спроби вирватись з часової пастки (читай подорослішати). Це добра романтична комедія. Проте гумор робить її «смачною» та «гостренькою». Популярний жанр у цій стрічці не те щоб реформується, проте отримує новий блиск.

Щодо «Бората-2», то він впевнено продовжує гнути ту саму лінію, що і перший фільм Саші Барона Коена, який свого часу наробив багато галасу (недаремно). У цій історії Борат, що після американського вояжу опинився у казахському концтаборі, знову вирушає за океан. Назарбаєв вирішив звільнити журналіста та відправити з ним подарунок для Трампа. Борат має відвезти президенту мавпу, але не все складається так, як треба.

Фільм, як і перша частина, є дотепним та зовсім неполіткоректним. Саша Барон Коен знімає відомих людей без їх згоди та жартує на табуйовані теми. Кому сподобався перший фільм, сподобається і другий.

Що можна додати? Спочатку він мав називатись «Подарунок Бората у вигляді сексуальної мавпи віце-прем’єру Майклу Пенсу на благо недавно приниженої нації Казахстану». Зійшлися на назві «Борат вручає сексуальний подарунок Руді Джуліані в останній спробі врятувати Бората від страти та принести користь приниженому народові Казахстану». Ця промовиста офіційна назва, утім, фігурує лише у фінальних титрах.

Драма

Ну і тепер про драму. Тут змагаються «Батько», «Манк», «Земля кочівників», «Перспективна дівчина» та «Суд над чиказькою сімкою». Тут усі номінанти є відомими, титулованими та авторитетними.

Переможець Венеціанського фестивалю «Земля кочівників» є фаворитом у цій номінації. Фільм також є володарем призу глядацьких симпатій на МКФ у Торонто та інших нагород.

Картина Хлої Чжао має вийти в український прокат у березні. У невеличкому містечку Емпайр, у штаті Невада, закрився гіпсовий завод. Усі мешканці міста працювали на ньому, залишившись без заробітку. Ферн (Френсіс МакДорманд), самотня жінка без даху над головою вирушила у подорож на своєму фургоні. У пошуках сезонної роботи вона проїде майже усіма штатами Америки. Тепер родиною для неї стала спільнота таких самих, як і вона, людей без даху над головою та стабільної роботи.

  Наталія Холоденко розповіла, чому не хоче розкривати ім'я батька своєї другої дитини

Попри такий синопсис фільм не є просто соціальною драмою. Скоріше це дослідження тих людей, які вирушають у мандри та живуть у трейлерах. Що спонукає їх до цього? Чи завжди причиною є відсутність даху над головою? Які стосунки виникають у цих вічних кочівників?

На ці запитання режисерка і намагається відповісти. І головною рушійною силою є Френсіс МакДорманд, яку вважають фавориткою не лише «Золотого глобусу», але і «Оскара». Вана надає досить лінійній та простій картині глибини та об’єму.

«Землю кочівників» часто порівнюють із тріумфальним для акторки фільмом «Три білборда на околиці Еббінга, штат Міссурі». Проте схожість ця базується саме на МакДорманд у головній ролі. «Земля кочівників» не має ані такої ж сильної історії, міцного сценарію та нерва, як «Білборди…». Але це, без сумніву, дуже добрий та вартий уваги фільм.

«Перспективна дівчина», фільм, що уже встиг отримати нагороду фестивалю Sundance, став режисерським дебютом для не надто відомої британської актриси Еміральди Феннел. Фільм дуже несподіваний. Він весь час робить сюжетні та жанрові кульбіти.

Це історія про дівчину, яку часто можна побачити у нічних клубах дуже п’яною. Вона здається легкою здобиччю для шукачів пригод. Проте виявляється, що все набагато складніше. Головна героїня Кассандру «Кессі» Томас прагне лише помсти.

Уникнемо спойлерів, адже сюжет є не останньою принадою картини. Тут є історія, цікава фабула, динаміка та логіка у вчинках героїв. Він говорить на важливі та актуальні теми.

Цікаво, що номінантка на «Оскар» Кері Малліган є водночас і удачею, і провалом. З одного боку цій актрисі підвладно багато. З другого – вона виглядає надто дорослою та розсудливою для шаленого існування своєї героїні. На роль планувалася Марго Роббі. Виглядає, вона зробила б його досконалим.

Але у підсумку маємо чесну, часом шокуючу, якісну драму, один із найцікавіших та найнесподіваніших фільмів року, який все ще можна побачити у кінотеатрах.

Подією року можна назвати суперстильний чорно-білий фільм Девіда Фінчера «Манк». Це не просто історія сценариста фільму Орсона «Громадянин Кейн» Германа Манкевича. Цю картину знято за сценарієм батька режисера, журналіста Джека Фінчера.

У ролі Манка – Гері Олдман, хоча раніше планувалось, що її зіграє Кевін Спейсі. Фінчер заперечує, що біографія п’яниці та ловеласа Манка віддала данину теперішній «новій етиці», відмовившись від співпраці з опальним актором. Режисер наголошує, що кандидатура Спейсі розглядалась на початку роботи. Та й Олдман є дуже переконливим.

  Вустами немовляти: дитячі фрази, які вселили в батьків жах

Це дуже добре кіно. З блискучими акторськими роботами та напрочуд стильним візуальним рядом. Це спогади про Голлівуд реальний, водночас міфотворення Голлівуду 30-40-х рр. минулого століття. А ще це дуже кіноманське кіно: його варто дивитись в комплекті з «Громадянином Кейном» насамперед та іншими картинами. Фільм сповнений реальними людьми, які стають кінематографічними героями, легендами, хоч і не надто героїчними.

Цікаво, що Фінчер використовує стилістичні прийоми Орсона Веллса. Не стільки наслідує, скільки бавиться ними, дивиться новим поглядом та вживає нові технології. У випадку із «Манком» насолоду можна отримати не лише від самого перегляду, але і від читання історій про його героїв, можливості передивитись фільми золотої доби Голлівуду. Прекрасне заняття та тривалий посмак.

Ще однією історією про реальних людей є фільм Аарона Соркіна «Суд над чиказькою сімкою». Тут історія відбувається у 60-х та переносить на екран судовий процес над сімома протестувальниками проти війни у В’єтнамі. Їх звинуватили у змові про перетин кордонів штату з метою підбурювання до заворушень на з’їзді Демократичної партії 1968 року в Чикаго.

Біографії героїв цього фільму менш захопливі, ніж у «Манку». Проте повчальніші. Режисером фільму мав стати Стівен Спілберг, але роки минали й Соркін сам сів у режисерське крісло. У картині задіяні Саша Барон Коен, Енді Редмейн та інші.

Американське кіно прекрасно почуває себе у жанрі судової драми, ця картина не стала винятком. Вона також продовжує традиції класичного Голлівуду, адже важко не згадати, наприклад, «12 розгніваних чоловіків». І, стаючи з ними в один ряд, «Суд над чиказькою сімкою» їм не програє.

Знавці американської історії наголошують, що події відтворені досить точно, хоча є вигадані епізоди та герої. Соркін, неперевершений майстер діалогів, тако будує фільм, що відірватись від судового процесу неможливо. Ну і зауважимо, що цінних уроків у картині теж не бракує.

Завершимо розповідь по номінантів фільмом «Батько» Флоріана Зеллера. Емоційно важка історія хвороби старого чоловіка стала однією з останніх робіт Ентоні Гопкінса. І цим, мабуть, багато сказано.

…та інші категорії

Серед фільмів, які не потрапили до основних номінацій, варто звернути увагу на фільми «Аферистка», що відрізняється досконалим сценарієм та непоганими акторськими роботами, «Мавританець», фільм емоційний та гарно зроблений. Ну і звичайно, «Ще по одній» Томаса Вінтенберга, що змагається за звання найкращого іноземного фільму. Чекаємо на імена переможців, які оголосять пізно ввечері 28 лютого. В нас вже буде ранок понеділка та перший день весни. А там – якихось два тижні до оголошення оскарівських номінацій.

Залишити відповідь