Історико-культурний заповідник «Древній Звенигород» відкриває туристичний сезон та запрошує на триденне свято. У музеї можна буде оглянути тисячолітні артефакти, а за допомогою технології доповненої реальності побачити, як виглядало середньовічне княже місто, столиця князівства. Туристам обіцяють квести, екскурсії, концерт та інші розваги.
Підписуйтеся, Вам сподобається.
Заповідник створили у 2020 році в однойменному селі Звенигород, що належить до Давидівської ОТГ, за 20 км від Львова. Торік там провели археологічні розкопки, під час яких знайшли дерев’яні укріплення княжих часів та залишки білокам’яного порталу палацу, які використали у будівництві пізніших століть. Окремі артефакти зберігаються у місцевому музеї, його фонди спеціально до свята доповнять експонатами з Археологічного музею Інституту українознавства та Львівського історичного музею.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1523490 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1523490{ margin: 0!important; } }
Сенсаційні археологічні знахідки
Науковці досліджували територію Звенигорода у різних роках. Перелічимо найцікавіші і найцінніші знахідки, деякі з них будуть представлені на відкритті оновленої експозиції музею.
П’ять найважливіших знахідок археологів у Звенигороді:
- берестяна грамота XII ст. Це лист з вимогою повернення боргу, який написала на березовій корі у Перемишлі вдова купця Говенова одному з найзаможніших міщан Звенигорода Нежничу. Це зразок тогочасного письма і мови 900-річної давності. Знахідка свідчить про те, що на Русі вміли писати не тільки священники та бояри. Багаторічна дослідниця Звенигорода, доктор наук Віра Гупало пояснює, що цей лист написаний живою мовою на місцевому південно-західному руському діалекті, яким послуговувались у Галицькій Русі, і розвінчує міф про окремішність Новгородської берестяної епістолярної спадщини. Звенигородська берестяна грамота – єдина в Україні, текст якої зберігся повністю.
- Семиструнні гуслі – єдиний і найдавніший (ХІІ ст.) зразок струнного музичного інструмента, знайдений на території України. Це середньовічні ліроподібні гуслі, поширені в балтійському регіоні. Звенигородські гуслі оздоблені двома переплетеними хвилястими лініями. Їх знайшли у провулку між садибами. Цілком ймовірно, це могло бути обійстя, де проживав Нежнич, згаданий у берестяній грамоті. Експонуються в Археологічному музеї Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, але відвідувачі фестивалю зможуть оглянути їх в оновленому музеї Звенигорода.
- кам’яна хрестильниця ХІІ ст., в якій могли хрестити представників княжої родини. Виконана з білого каменю, прикрашена рифленою зигзагоподібною лінією (символ води) із зображенням по центру рівнораменного хреста з розширеними кінцями. Такі кам’яні хрестильниці притаманні для раннього християнства, але у наших краях трапляються вкрай рідко. Ймовірно, перебувала у мурованій церкві, побудованій князем Володимирком Володаровичем. За припущенням директорки заповідника «Древній Звенигород» Наталі Войцещук, у цій хрестильниці могли охрестити князя Ярослава Осмомисла, який народився у Звенигороді. Зберігається у Львівському історичному музеї.
-
чаша-«потир» ХІІ ст. Виготовлена із суцільного шматка дерева, на зовнішній поверхні денця ніжки вирізано сяючий рівнораменний хрест. Разом з цією чашею археологи знайшли також багато речей релігійного призначення і навіть карикатуру на священика (піп з довгим носом). Тому цілком ймовірно, що ця чаша належала священику, а місце знахідки – його двір. Аналогічні чаші знаходили лише у Великому Новгороді, їх використовували для причастя.
-
Мушля ХІІ ст. із санктурія в Сантьяго-де-Компостелла (Іспанія). Середземноморська або атлантична мушля Pecten maximus, символ братства паломників св. Якова. Такі мушлі є дуже рідкісними, їх знаходили лише на території княжих міст. Всього їх відомо близько 8, три з них – зі Звенигорода. Це свідчення того, що тодішня еліта брала участь у міжнародних паломництвах. У той час такі подорожі могли дозволити собі лише дуже заможні люди. Ця знахідка у Звенигороді свідчить також про тісні зв’язки князівства з Центральною та Західною Європою.
Зараз місце, де проводились розкопки, законсервоване. Туристи можуть побачити вали дитинця, де стояв княжий палац, а згодом і маєток Сенявських XVII-XVIII ст. Однак, щоб уявити, як це все виглядало колись, допоможуть сучасні технології. За допомогою VR окулярів відвідувачі зможуть оглянути 12 місць Звенигорода першої половини XII ст: інтер’єри церков та палаців, вулиці, площі та панорами давнього міста.
З цим детальніше можна буде ознайомитися 6-8 серпня. Заповідник презентує оновлений музей та запрошує на свято з нагоди відкриття. Відвідувачам обіцяють авторські екскурсії від дослідників літописного Звенигорода, дитячі квести, вечірнє театралізоване дійство, ранкову йогу, майстер-класи, концертну програму. У ці дні вхід у музей та на усі заходи безкоштовний, але на деякі треба зареєструватися.
Історико-культурний парк
Звенигород – одне з найдавніших столичних міст Галицької Русі. Перша згадка зафіксована у літописах у 1086 році. Його збудував в XI ст. князь Володар Ростиславович, правнук Ярослава Мудрого. Найбільший розквіт міста припав на часи князювання його сина Володимирка, батька Ярослава Осмомисла. У часи Середньовіччя, у XI-ХІІІ ст., Звенигород був столицею князівства. У 1241 році місто спалили монголо-татари.
2020 року на території комплексу пам’яток у Звенигороді створили заповідник. В його межах створюють перший в Україні історико-культурний парк на території пам’ятки археології. Дирекція вирішила відмовитися від класичних відбудов, а лише підкреслити історичний ландшафт, який зберігся, а все решта візуалізувати за допомогою IT-технологій. Біля пам’ятки археології облаштують відпочинкову рекреаційну зону. Зараз територію розчищають, розрівняють землю, мають очистити русло річки і створити інфраструктуру для туристів.
