У Національному музеї у Львові відкрили виставку скульптури Володимира Семківа «Kindergarten». Ця подія продовжує програму третього Львівського тижня скульптури «Слід памʼяті». На виставці через масштабні дерев’яні фігури дітей митець передає глибинні емоції дорослих, які ховаються за маскою дитинства. ZAXID.NET поспілкувався з автором напередодні відкриття виставки.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1595318 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1595318{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
Автор виставки Володимир Семків зазначає, що у скульптурах закладено багато сенсів. Кожен прочитає щось своє. «Всі ми якоюсь мірою діти. І я б сказав, що це не тема дитинства, це наше відчуття реальності через дитинство. Наша інфантильність, наша жорстокість, наша доброта», – наголошує автор.
Відкриває експозицію робота «Перед криком». Це величезна фігура жінки, яка народжує. Перше, що стається з нами, – це народження і дитячий крик, каже автор.
Володимир Семків розповідає, що форму і емоції для скульптур йому підказували власні сини. Втім, не варто сприймати їх буквально: тут важливо те, що ця форма емоційно за собою несе.
«Діти дуже виразні, як актори, в них кожен жест вивірений. Вони говорять без слів. Я користуюсь цим, спостерігаю, беру цей жест. Формально це дитинство, насправді ж – характер, відношення до світу і світу до нас. Це жест дорослих, просто показаний у формі дитини», – каже скульптор.
Скульптури виражають різні емоції і стани людини – образу, наполегливість, мрійливість, цілеспрямованість, інфантильність. Однак робота Mementomori (латинський вислів «пам’ятай про смерть») – це радше про любов до життя, яка зараз особливо гостро відчувається в час війни, коментує митець. Насправді це відчуття і цінність моменту, як і кожної людини.
Для Володимира Семківа це вже третя персональна виставка скульптур з дерева. Раніше він працював з бронзою, алюмінієм, чавуном, каменем. Однак після повномасштабної війни митець почав більше використовувати дерево.
«Я зрозумів, що того, що мене хвилює й болить, я не можу виразити у класичній скульптурі. Вона потребує багато часу. А дерево дає можливість виразити емоцію відносно швидко. Це послугувало стимулом. Воно живе, і я можу цю емоцію вкласти в матеріал», – розповідає автор.
Практично всі скульптури виконані з одного дерева – старого в’яза зі Стрийського парку. Він мав більше метра в діаметрі, але засох і його довелося зрізати. Володимир Семків наголошує, що не рубає дерев спеціально для робіт, використовує лише ті, які були вже сухі, зламані вітром чи зрізані.
Мистецтвознавець Орест Голубець відзначає, що сучасні скульптори мало працюють з деревом. А Володимир Семків має надзвичайне відчуття цього матеріалу. «Це внутрішнє життя матеріалу, яке виривається назовні колосальною потугою, гамою асоціацій. Це пластика в дереві, – каже мистецтвознавець. – Зали музею наче сковують їх, скульптура хоче більше простору – і це теж добре продумано».
Куратор виставки і організатор Тижня скульптури Павло Гудімов наголошує, що Володимир Семків знайшов особливу, нову мову: «Тут можна говорити не тільки про матеріал, не тільки про історію цього матеріалу, про грубість подачі, а ще треба сказати про точність підбору. Це виставка зрілого дорослого художника, який мислить не одним твором чи серією, а цілісністю проєкту. Певні соціальні моделі зведені до таких дитячих, на перший погляд, метафор».
Виставка триватиме у головній будівлі Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові (проспект Свободи, 20) до 10 листопада.