Чи навпаки, з крапками після кожного слова, створюючи відчуття крижаної байдужості? А може, ви чекали відповіді, затамувавши подих, дивлячись на «стрибаючі крапки», але вона так і не прийшла? У цифровому світі правила спілкування не такі очевидні, як у живому. Ми не бачимо очей співрозмовника, не чуємо його інтонацію, не вловлюємо паузи. Навіть просте «ок» може сприйматися як холодне роздратування, а бадьоре «привіт!» як недоречна фамільярність. Ми наче ходимо по мінному полю, де кожне слово або його відсутність може зруйнувати враження, залишити осад або навіть зіпсувати стосунки, інформує Ukr.Media.
Етикет колись регулював листи: який папір вибрати, яким пером писати, як складати аркуш, щоб одержувач не відчув ніяковості. Сьогодні все змінилося, але ввічливість у комунікації як і раніше залишається базовою соціальною навичкою. Однак тепер у гру вступили нові деталі: час відправки повідомлень, формат тексту, наявність або відсутність емодзі, манера відповідати і навіть швидкість реакції. І ось тут починаються проблеми. Люди перестали цінувати чужий час. Месенджери перетворили всіх нас на заручників миттєвого спілкування, але забули дати інструкції з ввічливого використання. Наприклад, якщо в робочому чаті хтось щоранку пише «Доброго ранку!», це, звичайно, мило, але чи варто перетворювати колективний діалог на потік банальностей? Якщо людині терміново щось потрібно, вона все одно витратить час, щоб прогорнути десятки повідомлень, перш ніж знайти суть.
Потім з’являються ті, хто пише по одному слову в повідомленні. «Привіт.» (пауза) «Ти тут?» (пауза) «Я хотіла запитати…» (пауза) «А ти завтра вільна?» Кожне сповіщення відвертає, перериває потік думок. Набагато ввічливіше відразу сформулювати думку в одному місткому повідомленні, щоб не перетворювати листування на рваний потік свідомості. Інша крайність — люди, які надсилають голосові повідомлення без попередження. Чи допустимо це? Питання спірне. Звичайно, в усному мовленні можна передати емоції, але що, якщо людина не може їх прослухати? Ввічливо запитати заздалегідь: «можна голосове? Там простіше пояснити». Це дрібниця, але саме такі деталі роблять спілкування комфортним.
Окреме питання — час відправки повідомлень. Сучасні технології стерли межі між робочим і особистим простором, але це не означає, що можна писати кому завгодно в будь-який час. Повідомлення о 23:30 з невинним «ти вже спиш?» — це все одно що подзвонити у двері посеред ночі. Ділове листування поза робочим часом також вимагає такту. Якщо вам прийшла блискуча ідея опівночі, можна просто записати її і відправити вранці, а не змушувати колег прокидатися від звуку сповіщення.
А як бути з груповими чатами? Це справжня цифрова екосистема, в якій легко опинитися в пастці нескінченного флуду. Багато хто стикався з ситуацією, коли в робочому чаті починається обговорення, яке стосується всього двох людей. «Марино, ти вже замовила каву?», «Так, думаю, візьму дві». Решта десять учасників змушені спостерігати за цим безглуздим діалогом. Ще один болючий момент — раптовий вихід з чату без пояснень. У реальному житті ніхто б не встав мовчки посеред наради і не вийшов, грюкнувши дверима. Чому в цифровому світі це вважається нормою? Набагато тактовніше написати: «колеги, дякую за обговорення, моя участь більше не потрібна, тому вийду з чату».
Кумедно, але навіть пунктуація впливає на сприйняття людини. Чи знаєте ви, що крапка в кінці повідомлення може сприйматися як знак роздратування або холодності? У діловому листуванні вона необхідна, але в дружньому може звучати занадто сухо. Наприклад, різниця між «Добре» і «Добре.» очевидна. Друге здається напруженим або навіть незадоволеним. З іншого боку, повна відсутність ком або крапок робить текст важкочитаним, і співрозмовник почувається так, наче намагається розібрати монолог людини, що говорить на одному диханні.
Ще одне джерело непорозумінь — статус «онлайн». Багато хто сприймає його як запрошення до розмови. «Я бачив, що ти був у мережі!» — аргумент, який зруйнував не одну дружбу. Але присутність у месенджері не означає, що людина готова до спілкування. Можливо, вона зайшла, щоб швидко перевірити щось важливе, а не для довгих бесід. Етикет тут простий: поважайте чужі межі, не вимагайте негайної відповіді і не ображайтеся, якщо повідомлення прочитано, але відповіді поки немає.
Не менш важлива мова невербальної комунікації: емодзі, стікери, розділові знаки. Це наш цифровий аналог інтонації. Наприклад, «Дякую» і «Дякую!» сприймаються по-різному. Друге здається більш дружелюбним. «Привіт» і «Привіт :)» теж створюють різне враження. Однак тут важливо не переборщити: в діловому листуванні доречність смайлів і гіфок сумнівна.
Але, мабуть, головна проблема цифрового спілкування — культура «скасування». У реальному житті ми не можемо просто стерти людину зі свого оточення одним кліком. Але в месенджерах це стало нормою: заблокувати без пояснення, залишити повідомлення прочитаним і не відповісти, зникнути з чату. Звичайно, ніхто не зобов’язаний підтримувати діалог, якщо не хоче, але набагато ввічливіше сказати: «Дякую за розмову, домовимося пізніше» або «Вибач, зараз не готовий обговорювати».
Цифрова комунікація — це більше, ніж просто обмін текстами. Це мистецтво, в якому кожне слово, розділовий знак і навіть час відправки повідомлення мають значення. Ми судимо про людей за їхніми онлайн-манерами так само, як і за тим, як вони поводяться за столом або вітаються при зустрічі. Етикет — це спосіб зробити спілкування комфортним для всіх. Оволодійте ним, і ваші повідомлення не тільки будуть зрозумілі правильно, але й зроблять вас тим, з ким приємно мати справу.
