Громадська організація «Центральне Медіа» за підтримки Українського культурного фонду до середини осені планує втілити в життя важливий проект для слабкочуючих. Одразу три львівські музеї отримають новий культурний продукт – екскурсії жестовою мовою. Йдеться про Національний музей імені Андрея Шептицького, Львівську національну галерею мистецтв імені Бориса Возницького та Львівський історичний музей.
Таким чином слабкочуюючі отримають прямий доступ до культурного надбання міста. Чим особливий проект та яких сталих результатів від нього очікувати, ZAXID.NET запитав у голови громадської організації «Центральне медіа» Мирослава Отковича.
Мирослав Откович
Мирославе, чому саме жестова мова й чому саме музеї?
Ідея адаптувати екскурсії виникла ще минулого року. Тоді моя дочка Дарина, яка навчається на першому курсі філософського факультету університету ім.Івана Франка, організувала курси жестової мови для студентів. Це був дуже сміливий задум, але результати перевершили очікування. Аудиторії, де проходили лекції були переповненими.
Студенти-волонтери з захопленням сприймали нову інформацію та радо вивчали жести. І тоді я зрозумів, що є потенціал для продовження. Ми перевели ідею курсів на більш професійний рівень. Так і народився проект «Школа жестової мови: почуй культуру». Запит на нього дали молоді люди, які хочуть робити своє місто та країну кращими.
Для реалізації проекту ми обрали співпрацю з Українським культурним фондом. Але спершу ми заручились підтримкою керівництва музеїв. Як на мене, саме музеї є осердям культури, де накопичені національні культурні скарби. Ведеться наукова робота, експонати перед тим як потрапити в експозицію проходять через експертний відбір. Тому мистецтво, яке тут представлено має питому вагу. Саме через це, людям, які рідко мали справу з мистецтвом і обмежені в вільному спілкуванні, краще починати з музеїв.
Нас підтримали очільники всіх провідних музейних установ. За що я їм щиро вдячний. Зокрема, це заступниця генерального директора Національного музею у Львові Оксана Біла, очільник Львівського історичного музею Роман Чмелик та генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв Тарас Возняк. Якщо коротко, ці люди надзвичайно швидко реагують на зміни в культурі та постійно шукають нових підходів для роботи з аудиторією. Ми порозумілися з півслова.
Як безпосередньо ви плануєте втілювати проект? Хто ним буде займатися?
Проект ми почали втілювати ще задовго до офіційного старту. Але як тільки отримали остаточне підтвердження від УКФ відбулись перші робочі наради з з сурдоперекладачами та науковими співробітниками музеїв.
«Ми хочемо, щоб культура посіла чільне місце в переліку інтуїтивно зрозумілих тем в нашій державі»
Нашу роботу ми поділили на декілька етапів. Перший – це текстова адаптація екскурсії. Вже очевидно, що нам доведеться пожертвувати багатьма датами та прізвищами. Передача такої інформації жестовою мовою невиправдано складна та малоефективна. Натомість екскурсія буде додатково насичена життєвими історіями з емоційним забарвленням. Саме таку подачу рекомендують наші експерти.
Далі на нас чекає основний виклик – 30 лекцій, які проведе досвідчений лектор-перекладач жестової мови Олена Чернишова. Навчання пройдуть мінімум по два співробітники з кожного музею, а також усі охочі. До речі, курс буде безкоштовним в онлайн режимі. Аби взяти участь достатньо заповнити просту анкету та вподобати сторінку проекту «Почуй культуру» у Facebook.
На кожну з трьох екскурсій виділено десять лекцій. Ми усвідомлюємо, що це небагато. Тому лекції будуть змістовними та стислими. Все, що не встигне розповісти екскурсовод ми винесемо в роздаткові матеріали. Таким чином, попри труднощі комунікації, слабкочуючі отримають об’ємне уявлення про саму експозицію та будівлю в якій перебувають.
Які передбачені механізми збереження результату? Чи буде все це працювати по завершенні проекту?
Так, власне це і було головним викликом на рівні створення проекту. І я вважаю, що це питання ми успішно вирішили.
По-перше, курс лекцій буде збережений на нашому каналі в Youtube і до нього будь-коли можна буде повернутись. Пригадати призабуте в разі потреби.
По-друге, кожен музей-учасник проекту взяв на себе офіційне зобов’язання, що в подальшому екскурсійна інклюзивна послуга для слабкочуючих буде постійною.
По-третє, ще одним кінцевим продуктом, який отримають музеї за підсумками проекту «Почуй культуру» будуть відеоекскурсії. Їх можна буде побачити як вдома, так і безпосередньо на експозиції, зчитавши смартфоном відповідний QR код.
«Людям, які рідко мали справу з мистецтвом і обмежені в вільному спілкуванні, краще починати з музеїв»
Тому проект «Почуй культуру» має сталі результати, які будуть доступні широкому колу відвідувачів львівських музеїв.
Власне, щодо лекцій. Якось ви казали, що сферу мистецтва важко перекласти на жестову мову. В чому, на вашу думку, полягає складність?
Ви знаєте скільки в жестовій мові є частовживаних визначень слова «ковбаса»? Ви не уявляєте – їх аж вісім. Тоді як поняття «культура» передають лише одним жестом. Цей приклад, з однієї сторони, максимально чітко описує нагальну потребу в нашому проекті, з іншої сторони, вказує на виклики.
От, буквально вчора ми працювали з експозицією Національного музею у Львові, на вулиці Драгоманова. Йдеться про виставку «Українське мистецтво XX століття». Перше речення екскурсії і ми одразу впираємось в проблему. Як перекласти слово «модерн»? У підсумку, після дискусії, замість одного слова буде аж три. Адже модерн у XX столітті – це «сучасний напрямок культури».
Причини зрозумілі, потреби слабкочуючих в Україні рідко виходять за межі повсякденного побуту. Найкраще описуються ті речі, явища чи предмети, які люди розуміють на інтуїтивному рівні. Ми ж хочемо, щоб з часом і культура посіла чільне місце в переліку інтуїтивно зрозумілих тем в нашій державі.
Чи будуть згодом задіяні інші музеї та інші міста?
Думаю так. Це пілотний для нас проект. Врожай збирають восени. Саме тоді і будемо звітувати про результати нашої роботи. Зараз прогнози позитивні. Є розуміння професійного середовища, волонтерів, «Центральне медіа» має сильну команду. Думаю, якщо зробимо якісний культурний продукт, то він отримає свою аудиторію. Тоді і будемо масштабувати здобутий досвід в рамках міста та країни.
«Якщо зробимо якісний культурний продукт, будемо масштабувати його в рамках міста та країни»
Головне не розгубити те почуття, з яким ми починали. Нагадаю, все почалось з волонтерства та емпатії молодих прогресивних студентів, які живуть повноцінним життям, але не забувають, що поруч з ними є люди, які потребують додаткової уваги та опіки.
Якщо б ви запитали про мої особисті мотиви, то в пам’яті завжди живуть слова мого батька, відомого мистецтвознавця та музейника Василя Отковича: «Де б ти не був, всюди можна робити щось корисне мудре і добре для мистецтва та культури».
Фото Мирослава Отковича
