Олена Василько очолила обласний департамент архітектури та містобудування влітку цього року, зараз вона кандидує до обласної ради у команді голови Львівської ОДА Максима Козицького «Слуга Народу». Пані Василько має амбітні плани зі збереження культурних пам’яток регіону. За її словами, в нагоді тут Львівщині стане національний проєкт «Велике будівництво» у культурі. Наразі департамент вже розробив список з кількох десятків об’єктів по всій області, які планують включити до програми.
Які Львівська ОДА має найближчі плани щодо збереження архітектурних пам’яток регіону?
Ми зараз формуємо перелік пам’яток, які б мали потрапити до проєкту «Великого будівництва», намагалися визначити ті, які будуть найбільш доцільні, аби включити їх у економічне життя громад. Ми включили до списку Свірзький замок, Старосільський, костели у Годовиці й Комарно, Поморянський палаци та палац Гредлів, дерев’яну церкву в Маткові, що входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Дивилися в першу чергу на ті пам’ятки, які було б доцільно включити до програми.
А за яким критерієм ви їх обирали?
Для одних програма буде шансом взагалі вийти з аварійного стану, тому що там вже проходять процеси руйнування, аби не втратити пам’ятку взагалі. Такі об’єкти ми розглядали як першочергові. А другий критерій – це економічна доцільність, тобто ті об’єкти, які найпростіше зробити туристичним магнітом, куди поїдуть люди. І ці об’єкти надалі працюватимуть на громаду, будуть додаткові надходження до бюджету. Плюс, ми хотіли зачепити кожен район, щоб допомогти різним ОТГ, аби не концентруватися на одному райони, а розподіляти пропорційно.
Які пам’ятки у нас якраз найбільше потребують протиаварійних дій?
Костел у Годовиці взагалі без накриття, склепіння там зруйноване. Поморяни руйнуються, там впала стіна й зараз там теж немає даху. В Тартаківському палаці і вежа, і галерея перебувають в аварійному стані. Одним словом на Львівщині достатньо аварійних об’єктів.
Всі пам’ятаємо, як у Поморянському замку падала стіна й після того була виділена якась сума на протиаварійні роботи, але потім питання затихло. То що зараз відбувається з цим об’єктом, чи реанімували його вже?
Була розроблена проєктно-кошторисна документація на протиаварійні роботи, але вона досить суперечлива, ми її розглядали на консультативній раді й не всі експерти, та не всі реставратори погодилися з нею, бо вона передбачала скоріше тимчасове вирішення проблеми. Але ми ж за це платимо зі своїх податків, тому постало питання, чи є доцільність робити такі тимчасові речі, бо проєкт не є дешевим. І наразі там призупинені роботи, бо головний архітектор проєкту з об’єктивних причин не може виїжджати на об’єкт, тож тимчасово не здійснює авторського нагляду, і це поки унеможливлює визначення направду вагомих проєктних рішень до виконання підрядною організацією. Тобто наразі по цьому об’єкту питання відкрите, але якщо він попаде в програму «Великого будівництва», то однозначно спершу зупинення процесу руйнації та чітке формування бачення, що там буде на далі: інформаційно-туристичний центр, мистецький простір чи просто відреставрована вежа у парковій зоні, тобто визначені акценти та пріоритети.
А якщо говорити про найбільш перспективні для туризму об’єкти?
Це, наприклад, Свірзький замок. Він у доброму стані, там є потреба в реконструкції даху й інженерних мереж, але він уже привабливий для туристів. Наші дерев’яні церкви наповнені чудовою атмосферою – це чудові зразки дерев’яної сакральної архітектури. Чотири з них входять до списку Світової спадщини ЮНЕСКО й уже працюють як магніти, туристи вже їдуть в Матків, Комарно, Кліцько, Глиниці. Просто деякі з них треба підтримати, замінити деякі конструктивні елементи, підвалини, переглянути гонтове накриття.
Про які суми має бути мова, аби відновити всі ці пам’ятки?
Фактично, актуальної проєктно-кошторисної документації на сьогодні по жодному об’єкту немає. Тобто немає вже визначеної суми, яка би повністю покривала комплексну реставрацію. Програма стартуватиме якраз із виготовлення проєктно-кошторисної документації, буде визначатися сам принцип ревіталізації об’єкта і його пристосування. Розумієте, не так важливо об’єкт реставрувати, як наділити його певною функцією. Що буде після реставрації в ньому? Чому туди повинні їхати? Чи там будуть експозиції, чи будуть виставлятися музейні фонди, чи це будуть пленери, закриті форуми, відкриті саміти чи просто мистецькі заходи на відкритих паркових територіях. Якщо просто відреставрувати, аби воно не мало життя, то через 5-10 років пам’ятка знову почне руйнуватися. Якщо вона не загосподарьована і громадою не використовується, немає ефективного управління пам’яткою, її перспективи невеликі. Тому ми плануємо одразу при розробці проєктно-кошторисної документації чітко пропрацьовувати, які яскраві приклади використання можуть бути там після реставрації.
Як вважаєте, цим мають займатися виключно місцеві фахівці чи, можливо, розглядається варіант залучення іноземних реставраторів чи кураторів подібних проєктів?
Зараз намагаємося вийти на такий рівень, аби залучити спеціалістів з-за кордону, бо насправді вони мають досвід управління такими яскравими пам’ятковими об’єктами, вони мають ефективні приклади відреставрованих палаців у Відні, в польських містах, в Берліні тощо є приклади, де пам’ятка отримала повноцінне нове життя. І хотілося би залучити хороших спеціалістів-реставраторів. Ми звикли до повного відтворення об’єкту сучасними матеріалами, з надаванням їм первісного вигляду. В Європі при ревітилізації пам’яток дуже рідко таке використовують, вони осучаснюють пам’ятки, вдихають сучасне життя при цьому не гублячи автентики і відчуття старовини. Там можуть використовувати і скло, і метал і камінь. Це дуже цікаво, сучасні форми в поєднанні з архітектурною спадщиною. Інколи спроба здійснити повне відновлення не дасть такого повного результати, а подекуди навіть і відчуття не дуже вдалої копії величної пам’ятки з минулого.
У нас зараз відбувається децентралізація, як щодо збереження пам’яток в цьому аспекті? Після завершення децентралізації, хто відповідатиме за це питання, так і лишиться область чи передадуться на райони всі ці повноваження?
Наскільки я бачила, штатний розклад районів зараз ще не буде передбачати пам’яткоохоронних органів. Я так розумію, що ці функції перейдуть на самі ОТГ, що будуть в межах ОТГ сформовані відділи, які будуть цим займатися. Думаю, якщо це стосується сакральних пам’яток, то вони будуть передані в управління громадам й вони повинні будуть ними займатися. А це колосальна робота кожен день, це не питання лише реставрації, це питання підтримання належного стану пам’ятки протягом цілого року. Думаю, це буде на рівні громад.
Як ви думаєте, громади будуть більш ретельно дбати про свої пам’ятки, якщо розумітимуть, що тільки на них самих є відповідальність за збереження?
Знаєте, я вже мала декілька яскравих прикладів й бачу людей, які займаються такою пам’яткоохоронною діяльністю, як вони працюють з громадою. І саме громада відіграє ключову роль: наскільки вона активна, наскільки вона просякнута ідеєю цієї пам’ятки, настільки ця пам’ятка буде збережена. Бо люди постійно тримають це на контролі, приходять в адміністрацію, говорять чітко, скільки їм треба коштів на те, що вони планують зробити, в декого вже розписана поетапність робіт, деякі вже замовили проекти. Тому насправді громади є дуже активними і з ними приємно працювати, видно результати. На них можна розраховувати, просто вони повинні відчути, що їх підтримують органи влади, що вони дійсно мають на це вплив, усе контролюють, несуть відповідальність за збереження та утримання пам’ятки, думаю, в них все вийде. Є тепер молоді та активні люди, тому, думаю, в руках сильних громад пам’ятки матимуть зовсім інше життя.
За вашими прогнозами, якщо вчасно та за планом почнеться оце «Велике будівництво в культурі», скільки часу Львівщині буде потрібно для того, аби відновити та ревіталізувати ті пам’ятки, які вже потрапили до переліку?
Я думаю, що це залежить від того, наскільки ґрунтовно підійти до питання. Якщо зібрати коло експертів, зробити групи та акумулювати зусилля по кожній пам’ятці, аби там були реставратори, підрядники, то це питання зайняло би 3-4 роки. Це фізично складно зробити, бо є певні технології виконання робіт, залучення великого кола експертних організацій, це значні фінансові зобов’язання. Але загалом, думаю, треба до 5 років, аби зробити реставрацію об’єкту, вдихнути нове життя, та включити його в економічне життя новостворених громад.
* публікація підготовлена виборчим штабом партії «Слуга народу»